| ПУБЛІКАЦІЇ |
У прифронтових містах про настання ночі свідчить не лише темрява, яка влітку проявляється після вимкнення ліхтарів і світлофорів, а ще й звуки.
Перший – це гучне, нудотливе, всепроникне дзижчання російських дронів. Другий – різке "тра-та-та-та-та" з кулеметів і зенітних установок, яке виривається слідом.
Так майже щоночі звучить Запоріжжя, Харків, Краматорськ, Суми тощо. Їм трохи більше за інші українські міста не пощастило розміститися аж настільки близько до кордону з Росією. І на них лежить трохи більша за всіх відповідальність щодо того, щоб не пропустити ці дрони в глиб країни.
Мало хто знає, але насправді між двома звуками ночі прифронтових міст є ще один, третій. І звучить він приблизно так: "Указку хтось візьміть, посвітіть, бл*ть, ну не бачу я, бл*ть!". Або так: "Мені не хвата виворотності кулемета, не хвата!". А потім, можливо, так: "Азимут ноль, курс 180, використали сто набоїв, ціль не знищена".
Ці репліки належать командиру взводу мобільно-вогневої групи (МВГ) 8-го сумського ДФТГ "Лісовик" на ім'я Володимир. Після того, як він своїм вухом почув наближення дрона, заскочив на кузов білого пікапу Mitsubishi L-200, на якому стоїть турецький кулемет Canik M-2, прицілився і спробував відкрити вогонь по цілі, яка пролітала в нього над головою. Але не зміг – кулемет не вивернувся на дев'яносто градусів.
За кілька секунд Володимир таки відкрив вогонь, але дотягнутися до пролітаючого дрона не вдалося – він йшов надто високо. В одному з сусідніх полів на нього вже чекали трасуючі кулі наступного екіпажу.
Це одна з найбільш поширених проблем у роботі мобільних вогневих груп: їхні кулемети дістають ціль на висоті 500–1500 метрів, тоді як російські БПЛА, зокрема "Шахеди", у середньому йдуть на висоті 1500–4000 метрів.
З іншого боку, не можна дозволити російським дронам опуститися зовсім низько, адже тоді, як пояснюють УП військовослужбовці, що працюють з БПЛА, їх буде важче виявити і дати чітке цілевказання по їхньому руху, щоб відкрити вогонь.
– Вони знають, що ми тут стоїмо, тому набирають висоту. Якщо нас забрати, вони летітимуть зовсім над землею, – пояснює роль МВГ командир 8-го сумського ДФТГ "Лісовик" Володимир Сайко. За понад два роки роботи по повітряних цілях його хлопці збили приблизно 60 російських дронів.
Скільки годин треба провести за кулеметом-імітатором, щоб вийти на бойове чергування і збивати дрони, від чого залежить імовірність влучання та як у реальному житті виглядають "Шахеди", "Герані", "Гербери" – дивіться у новому репортажі "Української правди" з Сумщини.
Ольга Кириленко, Тимур Хачуєв, УП