| ПУБЛІКАЦІЇ |
19 липня у скромні ряди української політичної літератури надійшло поповнення. У продаж вийшла книжка колишньої прессекретарки президента Володимира Зеленського Юлії Мендель під назвою "Кожен з нас президент".
Мендель протрималась на посаді два роки і пішла з неї через проблеми зі здоров’ям. Її хвилиною слави стало 27 вересня 2019 року, коли вона відштовхнула журналіста "Схем" від свого шефа – чим нарекла себе на публічний заклик до звільнення.
Але того разу на бік Мендель став президент.
Два дні тому "Українська правда" отримала з рук авторки щойно надруковану книжку, аби вибрати з-поміж 280 сторінок нерозказані раніше історії та спостереження людини, яка 2 роки оточувала першу особу держави.
Втім після прочитання стає зрозуміло, що президент не завжди був доступний для Мендель. Особливо – у часи першого голови Офісу Андрія Богдана, якому вона присвятила чимало абзаців (але все ж менше ніж його наступнику – Андрію Єрмаку).
У своїй книзі Мендель охоплює чимало тем. Від особистого та кар’єрного становлення російськомовної дівчинки з Херсона, що написала статтю в Politico Europe про хабарництво в університеті Шевченка, і стала прес-секретаркою президента.
До розмірковувань про патріотизм, радянську спадщину та Україну. І навіть (!) – до порад з цифрової грамотності.
Також Мендель у своїй книзі щедра на оцінки та критику. Вона називає Порошенка "президентом балакучого язика", оновлений правопис – "насаджений Порошенком", зарплату Мустафи Найєма в Укроборонпромі – "доволі жирною".
[BANNER1]
Мендель роздумує, що дії Стерненка не схожі на самозахист і розносить вщент українських журналістів за публікацію того, що вона називає фейками. Зокрема, вона переконана, що журналіст має створювати не новини, а інформаційний простір, "який своєю чергою формує ментальне здоров’я нації та є частиною формування сучасної ідентичності".
Періодично колишня прессекретарка приділяє увагу опису самого Зеленського. З її слів, він дозволяє людям ухвалювати рішення, особливо не ділиться планами, завжди має в голові кілька варіантів розвитку подій і не дозволяє собі спалахів гніву.
Вона вважає Зеленського "наймасштабнішим мрійником" і вірить, що він переможе корупцію.
Книжка Мендель на майже 290 сторінок вийшла українською та російською мовами. Російський варіант містить одне формулювання "в Донбассе" замість "на Донбассе" та застарілу назву західної сусідки України – "Молдавия" замість "Молдова".
Андрій Богдан забороняв прес-службі ОП відповідати на запити ЗМІ. "Нам довелось пережити відмови від усіх інтерв’ю, були вони від "Жашківського вісника" чи CNN. Особливо неприємно було хамовите ставлення до медіа, коли нібито злили заяву Богдана про звільнення.
Це було фото шматочка паперу, нібито заяви на ім’я президента, де Богдан нібито просив його звільнити. Кирило Тимошенко заборонив навіть брати слухавку на запити журналістів. Нам довелось вимкнути телефони. Ми не могли ні підтвердити, ні заперечити найбезглуздіший жарт уже сп’янілих від влади представників ОП".
[BANNER2]
У вересні 2019, за два тижні до великого обміну, Зеленський офрек зустрівся з журналістами. "Він просив нічого не писати про полонених два тижні, за які хотів повернути людей. Але переговори з Росією завжди бувають тривалими. Через два тижні найбільш розлючені блогери написали гнівні повідомлення про те, що вони мовчали, а людей із Росії так і не привезли".
Після відходу Богдана стосунки з журналістами почали налагоджуватись. "Зміна керівників і поява в ОП Михайла Подоляка на посаді голови відділу інформаційної політики дали свої результати".
Читайте також: Перестановки в Офісі президента. Хто оточує Зеленського
Мендель і Подоляк переконували Зеленського розповісти деталі перемовин з "луцьким територистом", вимогу якого виконав президент. "Нам довелось переговорити з президентом, наполягаючи, що від його імені треба пояснити людям, що сталось. Його голос був набагато сильнішим будь-якої опозиції і результат звільнення комунікаційно переважив би будь-які атаки. Довелось їхати до президента додому з нашими операторами".
За її словами, Кирило Тимошенко став фаворитом Зеленського, але не дотягнувся до першого заступника голови ОП.
Єрмака Мендель описує як відданого професіонала з оригінальними підходами. "Єрмак був єдиним в команді, хто справді працював над тим, щоб стати досвідченим дипломатом. З самого початку, коли команда розігрувала карту "зухвалих і крутих", не приймаючи правил держави, Єрмак, будучи ще радником, справді вивчав спадок попередніх влад. Я пам’ятаю його перші коментарі та інтерв’ю іноземним медіа, де він звучав як державник (...)
Одним з його перших рішень було повернення до більш відкритих комунікацій: брифінги, моніторинги, коментарі (...) Боже, за скільки моментів при Богдані мені соромно, не передати".
Також вона порівнює Єрмака з його попередником. "Якщо двох Андріїв побачити разом, це буде видовище не для легкодухих. Побачивши Єрмака, Богдан ставав хамовитим люмпеном, що викрикував не поєднувані з логікою речення. Єрмак відмовчувався, поводячись як родовитий аристократ, тільки іноді реагуючи на безумство свого тезки. Так, наприклад, минув 10-годинний переліт у США.
Президент за цим не спостерігав – у літаку в нього окремий простір, де він готується до поїздки, вивчає інформацію, стежить за новинами".
[UPCLUB]
Перша парламентська ніч могла бути ще довшою. "Новому парламенту треба було проголосувати приблизно 70 законопроектів. Двоє радників президента вимагали порушити регламент і змусити парламент проголосувати за них у першу ніч після засідання. Двоє інших – радили діяти повільніше, але без порушення правил. Зігнати більшість депутатів "Слуги народу" було не важко. Зеленський прийшов на зустріч з парламентом і попросив зробити вибір підняттям рук".
Перший уряд Зеленського підпадає під опис "соросят". "Оскільки його очолював прозахідний сміливець та кар’єрист Олексій Гончарук. "Два метри сексу" – так називала 30-річного главу "соросятського" уряду моя подруга. Він стрімко в’їхав у Кабінет міністрів на самокаті, розсадив своїх міністрів, запропонував масу законопроектів, щоб так само стрімко подати у відставку у березні 2020".
Гончарук пішов у відставку не лише через плівки та зміну голови ОП, вважає Мендель. "По-перше, йому бракувало інституційного досвіду. Складно з активіста перетворитись у прем’єра 40-мільйонної країни (...) Його довгострокові макроекономічні плани заважали йому проникнутись бідністю українських регіонів і зрозуміти, як покращити життя людей уже зараз".
Міністрів Михайла Федорова та його екс-колег Владислава Криклія, Романа Лещенка Мендель називає "швидкою трійкою, що добре відчувала людей". "Їм говорили, що вони втратять повагу, якщо будуть розпускати держоргани, робити їх прозорими, оцифровувати. Говорили, що будуть слабкими в політиці, якщо якщо не роздаватимуть посади політичним лідерам чи бізнесменам. Але вони відмахувались і таранили непрацюючу машину, що загрузла в корупції
(...) Як наймолодші вони легко сприймали нескінченні чутки у політичних Телеграм-каналах. Деяким старшим міністрам було складно жити в постійному інформаційному тиску".
[BANNER3]
У відносинах з Францією не останню роль зіграла Олена Зеленська. "Їй вдалось по-справжньому подружитися з Бріджит Макрон ще під час першого візиту в Париж у червні 2019 року. Так між першими парами України та Франції зав’язалась тепла дружба. І з часом вона ставала все міцнішою".
На "нормандських перемовинах" "усі були вражені" переговорними позиціями Зеленського. "Як тільки він усвідомлював, що важливе для України питання намагаються спустити на бюрократичні рельси, він брав слово і після фрази "давайте ще раз" блискуче переконував у правильності свого погляду".
Побачивши Путіна, Мендель описує його тільки одним словом – старість. "Усе навколо говорило тільки про старість: ідей, принципів, поведінки, думок. Вони (Путін і його команда – УП) створювали враження безнадійно застарілих для цього світу".
Одного разу Мендель розсмішила Меркель. "Меркель вміє дивувати. Іноді – простим обміном рукостисканнями з членами делегації, коли вона уважно дивиться кожному в очі і цим поглядом проявляє повагу. А, дійшовши до мене, вона з посмішкою сказала з посмішкою російською: "І одна жінка". Я тоді відповіла англійською, що ми будемо виправляти ситуацію. Меркель не очікувала такого порушення протоколу, і вони разом з Володимиром Олександровичем разом розсміялись".
Також Мендель пише, що під чає однієї із зустрічей Зеленський переконав Меркель у відсутності впливу Коломойського, але під тиском Богдана відмовився писати про це статтю для американських ЗМІ.
Деякі політики та радники літали на міжнародні зустрічі за свій кошт. "Якщо їхня роль не була найважливішою, але вони наполягали на своєму перебуванні в делегації для міжнародних контактів".
[BANNER4]
Мендель ніколи не обговорювала мовне питання із Зеленським. "Але, працюючи пліч-о-пліч з першим президентом, який не приховує свою російськомовність, я бачила величезну повагу до української мови. Як президент України він говорив українською на більшості переговорів, у телефонних розмовах, на інтерв’ю та виступах".
Утім іноді Зеленський вів перемовини російською. "Один єврокомісар знав російську. І Володимир Зеленський у якийсь момент запропонував говорити нею, щоб між співрозмовниками не було перекладача та його інтерпретацій".
І навіть, за словами колишньої прессекретарки, хотів "забрати" право Росії на монополію російської. "Він говорив при мені про це тільки раз, коли готував своє звернення після закриття каналів Медведчука. Він навмисно зробив його російською, щоб якомога чіткіше порозумітися з тими, хто слухав пропаганду російською".
У Порошенка був шанс накласти санкції на канали Медведчука. "Саме на засіданні РНБО ми дізнались, що в Порошенка теж був шанс накласти санкції. Якщо бути точними, то в квітні 2015 року. І навіть на порядку денному РНБО це питання стояло. Але члени "Блоку Петра Порошенка" це засідання саботували – таким чином рішення не могло зібрати кворум. Так про санкції і забули".
Зрада через злив спецоперації по "вагнерівцям" – це міф, заявляє Мендель. "Абсолютно божевільна історія, яку просували відомі блогери для підриву репутації Андрія Єрмака та президента".
Зеленський завжди стежив за масовими мітингами. "Хто організатор, хто стоїть за організацією, хто фінансує, які їхні інтереси, скількох людей збирають і звідки. Менше всього його цікавили суми оплати, більше всього – мораль. Він був серйозно обурений "тарифним майданом", який влаштував пан Медведчук (...) Переживав за мітинги шахтарів – навіть якщо їх організовували штучно, він завжди перевіряв заборгованості".
Президент скоротив свій кортеж до двох машин – своєї та охорони, запевняє Менедель.
У мерів Черкас, Дніпра, Одеси та Львова не склались відносини із Зеленським, бо "влада була новою, а вони – пережитками старого".
На співбесіді Мендель підкупила Зеленського відповіддю на запитання про мотивацію її участі в конкурсі: "Якщо в країні будь-яка людина, навіть з бідної сім’ї, може стати президентом, а дівчина з такої ж бідної родини з іншого регіону може виграти конкурс на його прессекретаря, тоді це яскравий приклад того, що в Україні працюють соціальні ліфти. І що це як не українська мрія, яку ми можемо побудувати разом з вами?"
Ольга Кириленко, УП
[BANNER5]