| ПУБЛІКАЦІЇ |
Більшості проблем, про які я писала цьогоріч, не мало би існувати в країні, що одинадцятий рік воює з Росією за виживання. Але на сайті "Української правди" в 2024-му з'явилися понад три десятки моїх матеріалів про армію, політику та цензуру.
Майже після кожного з текстів чиновники або читачі звинувачували мене в "підриві обороноздатності держави". Колеги та друзі навіть почали жартувати, що моїм майбутнім обранцем може стати тільки фахівець із мінно-вибухової справи.
Імідж "підривачки" закріпився за мною після тексту "Нам твоє відношення до дупи". Що не так із рекрутингом до українського війська", в якому я описала шлях рекрута з усіма плюсами, мінусами і підводними каменями.
Один із працівників Міноборони назвав матеріал таким, що "не сприяє ні розвитку рекрутингу, ні нашій обороноздатності", бо фокус статті зосереджений на прогалинах. Виявляється, державі шкодять не наявні проблеми та чиновники, котрі не поспішають їх вирішувати, а журналісти, які про них розповідають.
Хоча, як показує практика, лише розголос призводить до змін, а замовчування сприяє прогресуванню внутрішніх "хвороб" у системах.
[BANNER1]
Мобілізація в Україні загалом дуже хвороблива, тому весь рік я розбиралася, з якими проблемами добровольці та мобілізовані стикаються на різних етапах шляху до війська, зокрема в ТЦК, на ВЛК і БЗВП.
"Абревіатури – це ваше. Вважаю, що всі тексти на УП, де є абревіатури, треба підписувати "Ангеліна Страшкулич", – пожартував під час однієї з планірок редактор Михайло Кригель, коли я вкотре ділилася планами.
Справді, майже всі абревіатури, пов'язані з мобілізацією та військом, наприклад, ППП, СЗЧ – моя зона відповідальності в редакції.
Зазвичай наприкінці кожного року "Українська правда" публікує добірки своїх найкращих текстів, щоби нагадати про них читачам. Цьогоріч автори діляться з вами залаштунковими історіями написання статей і реакцією на них влади та правоохоронців.
Отже, розповідаю історії про два найскладніші тексти, які написала в 2024-му.
Дата публікації: 29 травня 2024-го
"Колеги, я завершую роботу в "Укрінформі". Дякую всім за чудові місяці плідної роботи. Це було не просто, але все заради перемоги", – написав у Фейсбуці медійник Олексій Мацука 24 травня.
На цей допис можна було би не звернути увагу, якби його не написав призначений лише пів року тому гендиректор єдиного українського державного інформаційного агентства, яке читають мільйони людей в Україні та світі.
Влада завжди намагалася впливати на Укрінформ. Це хвороба будь-яких політиків – ототожнювати себе з державою і вважати, що державне медіа має бути підконтрольним і обслуговувати "генеральну лінію партії", а не працювати для суспільства. Схоже, так само вирішило і чинне керівництво країни.
Це стало особливо помітно в листопаді 2023-го, коли генеральним директором Укрінформу призначили журналіста Олексія Мацуку.
Його шість місяців в агентстві нагадували управлінський хаос – тиск на працівників, інформаційні перекоси на користь влади, звільнення десятків журналістів і редакторів, а потім різкі спроби все "зам'яти", щоб інформація не вийшла назовні.
Оскільки факти тиску на працівників Укрінформу стали відомі посольствам країн G7 і все активніше обговорювалися в медіасередовищі, на Банковій зрештою вирішили замінити Мацуку. Новим гендиректором призначили військового журналіста й колишнього речника Східного угруповання ЗСУ Сергія Череватого.
"Українська правда" поговорила з десятками людей в Укрінформі, Офісі президента, Кабінеті міністрів і медіасередовищі, щоби розібратися, чому в агентстві вдруге за пів року змінилося керівництво, що цьому передувало, що це була за "плідна робота заради перемоги" та як ОП впливає на інформаційну політику медіа.
Читати текст повністю.
З політичним оглядачем Романом Кравцем ми почали працювати над матеріалом про цензуру в інформаційному агентстві Укрінформ" задовго до звільнення Олексія Мацуки з посади генерального директора 24 травня 2024-го.
Тривалий час збирали інформацію і спілкувалися з учасниками подій в агентстві, щоб представити у статті всі точки зору.
До тодішнього гендиректора Мацуки ми зверталися з десяток разів – писали в месенджерах, телефонували, двічі відправляли офіційні запити на адресу Укрінформу. Більшість повідомлень і всі дзвінки Мацука проігнорував. Згодом він пообіцяв відповісти на запитання з офіційного запиту. Але після звільнення відмовився з нами спілкуватися.
На різних етапах роботи над майбутнім матеріалом урядовці та працівники Офісу президента намагалися вмовити УП не писати про Укрінформ.
Спочатку переконували, що Мацуку скоро звільнять. Мовляв, немає людини – немає проблеми. А після його звільнення з посади гендиректора один із уже колишніх топпосадовців Міністерства культури та інформаційної політики (нині – Міністерство культури та стратегічних комунікацій) обережно запитав: "Ангеліно, може, не варто писати цей текст? Ми ж уже звільнили Льошу".
Дехто з працівників Офісу президента під час розмов із нами намагався маніпулювати тим, що матеріал може негативно вплинути на червневий Саміт миру.
Всі ці вмовляння виглядали абсурдно і не могли зупинити публікацію матеріалу. Адже цензура – це злочин, який не можна приховувати.
[BANNER2]
Одразу після виходу матеріалу голова Комітету ВР з питань свободи слова Ярослав Юрчишин звернувся до Офісу генерального прокурора щодо ситуації в агентстві. На думку Юрчишина, інформацію про "темники" в Укрінформі можна кваліфікувати як перешкоджання журналістській діяльності (171 стаття Кримінального кодексу України).
Проте в липні Головне управління Національної поліції України в Києві повідомило Юрчишину, що підстав для відкриття кримінального провадження немає.
Вже понад пів року Укрінформом керує полковник Сергій Череватий – колишній речник Східного угруповання військ ЗСУ і заступник зі стратегічних комунікацій тодішнього командувача ОСУВ "Хортиця" Олександра Сирського.
Агентство працює за умовним армійським статутом: тотальна звітність і шалена бюрократія. Співрозмовники УП серед журналістів не під запис розповідають, що керівництво агентства часто викидає з текстів та інтерв'ю критику військово-політичного керівництва України.
У другому півріччі 2024 року Укрінформ знову не потрапив до "білого списку" українських онлайн-медіа з найвищим рівнем дотримання професійних стандартів.
Наприкінці травня Комісія журналістської етики виключила Олексія Мацуку зі свого складу. Публічно він не коментував свою "плідну роботу заради перемоги" в Укрінформі.
Періодично медійник публікує дописи в особистих соцмережах. Востаннє Мацука поділився з аудиторією у Фейсбуці власним віршем, який закінчується такою строфою:
"Ти – рядок у системі, без плоті й слів,
Не врятує ні блокчейн, ні міраж нових снів.
Реальність прозора, як скло чи екран,
А ти – лише баг у їх нескінченних світах".
Після звільнення з Укрінформу "рядок у системі" зник з медійних радарів.
Дата публікації: 16 грудня 2024 року
Вранці 8 липня 2024 року командир роти одного з батальйонів 211-ої понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ помітив, що на пункті постійної дислокації в Тернопільській області зник солдат. Комбат негайно організував пошуки, але вони були невдалими.
Згодом двоє офіцерів, які займалися службовими розслідуваннями щодо СЗЧ, вирішили перевірити, чи не переховується втікач за місцем реєстрації. І поїхали в село на Тернопільщині.
Виявилося, що солдат справді повернувся додому. Офіцерів зустріла 75-річна мати військовослужбовця. Жінка зі сльозами на очах розповідала, що, відколи син приїхав додому, він ні з ким не спілкується і майже нічого не їсть, а лише п'є горілку. Просила допомогти чоловікові.
"СЗЧшник" виявився одним із постраждалих від погроз і побоїв з боку тодішнього командира взводу першого батальйону Владислава Пастуха, який є сином начштабу бригади. Про знущання над цим солдатом та іншими військовими в бригаді дізналися під час службових перевірок, що тривали з весни 2024-го.
Восени "Українська правда" отримала частину матеріалів про ситуацію в 211-ій понтонно-мостовій бригаді від одного з офіцерів, який займався службовими перевірками.
Ми працювали над цим текстом майже два місяці. Опитали кілька десятків людей: постраждалих, свідків знущань, офіцерів і сержантів, які займалися службовими перевірками. Більшість зі співрозмовників висловили бажання залишитися анонімними.
Спойлер: історія моторошна. Наразі ніхто не поніс покарання. Винних підвищили, а тих, хто порушив проблеми, відправили в піхоту.
Читати матеріал повністю.
Офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Тимофій Остафійчук передав "Українській правді" матеріали про ситуацію в 211-ій понтонно-мостовій бригаді в жовтні 2024-го. Тоді він ще служив у цій військовій частині. Буквально за кілька тижнів командування перевело його в піхотну бригаду.
Спочатку УП отримала фото, відео і пояснення постраждалих від знущань і поборів, які вчиняв головний антигерой тексту Владислав Пастух. Він використовував гроші, які вимагав у військових, не на благо підрозділу, як припускали деякі коментатори у Фейсбуці, а на особисті потреби. Так стверджують абсолютно всі мої співрозмовники.
Після публікації розслідування УП працівники Державного бюро розслідувань відкрили кримінальне провадження щодо можливого насильства з боку керівництва 211-ої понтонно-мостової бригади до підлеглих. ДБР уже повідомило про підозру Владиславу Пастуху. Він у розшуку.
В Державному бюро розслідувань і Міноборони заявляли, що раніше не отримували матеріалів щодо знущань із військових у цьому підрозділі. Однак представники парламентської Тимчасової слідчої комісії запевняють нас, що передавали ДБР і Міноборони всі матеріали.
[BANNER3]
Батька Владислава Пастуха, начальника штабу – заступника командира бригади підполковника Валерія Пастуха, наказом головнокомандувача від 16 грудня, тобто в день виходу нашого тексту, перевели на службу до іншого виду ЗСУ, повідомили УП в командуванні Сил підтримки (КСП). Куди саме перевели підполковника – в КСП не уточнили, але запевнили, що посада не керівна і не передбачає роботи з особовим складом.
Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський призначив перевірку 211-ої понтонно-мостової бригади та відсторонив на час її проведення командира Олега Побережнюка. На сьогодні немає інформації про те, що вдалося з'ясувати під час перевірки.
Військову частину перевіряє також Головна інспекція Міністерства оборони. Народні депутати розглянуть результати роботи інспекції на засіданні Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки, розповів УП голова парламентського органу Олександр Завітневич.
[BANNER4]
Як стало відомо "Українській правді" від офіцерів бригади, ще до нашої публікації Командування Сил підтримки ЗСУ проводило дві службові перевірки цієї бригади – влітку і восени 2024-го. Під час першої представникам КСП показували фото і відео знущань із військових, а також пояснення і заяви, написані постраждалими.
Однак командування Сил підтримки не вжило жодних заходів, як стверджують офіцери бригади. Навпаки – військовослужбовців, які давали свідчення про правопорушення, почали переводити до інших військових частин, а дехто з них пішли в СЗЧ. Натомість командування бригади продовжувало працювати на своїх посадах.
"Українська правда" надіслала запит командуванню Сил підтримки ЗСУ, в якому серед іншого уточнила, чому вони ніяк не вплинули на ситуацію в бригаді.
В КСП відповіли, що робоча група перевіряла, чи справді керівництво бригади знущалося над підлеглими. Після цього відбулося службове розслідування, матеріали якого направили до тернопільської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону. Жодних деталей щодо переданих матеріалів у КСП не уточнили.
Отже, в командуванні знали про знущання з військових і здирництво у бригаді. Проте це не завадило керівництву КСП підписати подання на відзначення комбрига Олега Побережнюка орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Відповідне подання підписував тимчасово виконуючий обов'язки командувача Сил підтримки Юрій Юніщук.
В КСП заявили: заслуги Побережнюка, за які йому вручили орден, розписані в службових документах, що не можна поширювати. І порадили ознайомитися із завданнями, які військові виконували під його командуванням, у Вікіпедії та на офіційній сторінці 211-ої понтонно-мостової бригади у Фейсбуці.
[BANNER5]
Як на мене, найбільш непоміченою читачами є остання частина тексту, в якій ідеться про залучення підлеглих військових до будівництва будинку для тодішнього командира бригади Олега Побережнюка в той час, як вони нібито зводили фортифікації на півдні.
Ці факти стали відомі правоохоронцям. Тому, щоби їх підтвердити, я ознайомилася зі стосами документів, поспілкувалася з представниками прокуратури, СБУ, ДБР, надіслала запити. Впродовж місяця намагалася дізнатися бодай якусь інформацію. І зрештою мені це вдалося.
Напередодні публікації тексту один зі співрозмовників у правоохоронних органах розповідав, що підозри у справі "будинку для комбрига" будуть вручені в січні 2025-го. Але, як виявилося після виходу статті, достатньо було одного дня.
Поліція Тернопільщини 17 грудня повідомила Побережнюку про підозру у зловживанні службовим становищем. 18–19 грудня в Тернополі відбулися судові засідання з обрання йому запобіжного заходу.
Два дні поспіль у залі суду була група підтримки – зо десять офіцерів 211-ої понтонно-мостової бригади. "Українська правда" запитала в командування Сил підтримки ЗСУ, на яких підставах офіцери в робочий час в умовах воєнного стану підтримували в суді відстороненого комбрига, а не виконували свої обов'язки.
В КСП відповіли, що з 20 грудня в бригаді триває службове розслідування для уточнення причин, чому військові в робочий час перебували поза межами частини.
19 грудня суд обрав Побережнюку запобіжний захід – тримання під вартою упродовж двох місяців із правом внесення застави у розмірі 908 400 гривень.
"Будинок, про який йде мова, дійсно, почав будувати в травні. Оскільки на сьогодні не допитали свідків, які є присутні в залі, говорю відверто: всі ці докази, що вони працювали з жовтня – це неправдива інформація.
Мені вже приписали ще якісь будинки, я до них не маю відношення. Якогось свідка там опитували, дядю Вітю, це неправда. Всі ви бачили ті ролики, який будинок будується на подвір'ї, яка "шевченківська" хата там стоїть, де я проживаю зі своєю дружиною", – сказав на засіданні суду відсторонений комбриг.
Ввечері того ж дня він вніс заставу. Побережнюк вийшов з-під варти 20 грудня.
Через тиждень Державне бюро розслідувань вручило Побережнюку ще одну підозру – цього разу в бездіяльності військової влади, вчиненої під час воєнного стану. За даними слідства, з лютого по липень 2024-го комбриг знав про численні факти катувань військових з боку офіцера Владислава Пастуха, але ніяк не реагував на це. Суд у Києві має обрати запобіжний захід Побережнюку 30 грудня.
Офіційне розслідування триває. А ми пильнуємо далі, бо, на жаль, в 2025-му системні "хвороби" в Україні навряд закінчаться.
Ангеліна Страшкулич, УП