| ПУБЛІКАЦІЇ |
Велика кампанія з пересаджування українських можновладців із одних крісел в інші нарешті завершилась. На зміну критикованому за зрив реформ уряду Арсенія Яценюка прийшов Кабмін Володимира Гройсмана. Але сподівань на успішні реформи після такого переформатування залишилось ще менше.
І річ не в Гройсмані персонально. Річ у тому, що вся політична верхівка в ході урядових переговорів останніх тижнів повністю викрила свою суть. Постмайданівська влада в інтенсивному режимі деградує до методів поведінки режиму Януковича. За останні тижні Україна побачила кулуарні торги, таємну змову з олігархами, переманювання "тушок" у парламенті, "ширку" і повне нехтування правилами й процедурами.
Як після всього цього новий уряд Гройсмана-Порошенка планує залучатись суспільною підтримкою, залишається незрозумілим. Є єдиний шлях до цього – проведення швидких реформ. Але здатність сформованого Кабміну реалізувати якісні і системні зміни викликає сумнів.
Команда Порошенка дозволила Яценюку піти, зберігши обличчя, але власне обличчя за цей час вона майже знищила.
"Останній" уряд Гройсмана
Близько опівночі вівторка з Адміністрації президента вийшла група втомлених і роздратованих людей – учасники так званої "стратегічної сімки". Впродовж усього дня з перервами на відмови Гройсмана в АП тривали виснажливі переговори щодо формування нового уряду.
Перемовини були важкі, але загальний список на початок середи узгодити таки вдалося.
Один із учасників тієї розмови лідер фракції БПП Юрій Луценко за підсумками розмови пожартував: "В день космонавтики, збирався організовувати Агентство пошуку інопланетного розуму. Бо тут його явно нема. Але опівночі ознаки розуму відвідали і наші пагорби. Кандидат в прем'єри і склад уряду погоджено".
Вранці у середу Гройсман приніс у Раду список ймовірних урядовців, і він відчутно відрізнявся від того, який представляв депутатам президент Порошенко за день до того.
Найсуттєвіша різниця полягала в тому, що ймовірному прем'єру вдалося таки збити з посади першого віце Віталія Ковальчука. Кандидатура першого заступника глави АП з'явилася у списку після того, як Борис Ложкін вирішив, що в уряді Гройсмана йому не місце.
"Ложкін заявив, що відмовляється йти в уряд, хоча перед цим говорив, що заходить до 1 січня, а потім звільниться. Раніше концепція була, що Ложкін перший віце-прем'єр – міністр економіки, а Ковальчук – просто віце. Але коли Ложкін відмовився, Ковальчук заявив, що "не хоче бути заступником мера Вінниці в київському філіалі вінницькоі мерії", – розповів УП один із членів оточення президента.
Після цього Ковальчук, якого на Банковій сватали ще в уряд Яценюка, став претендентом на посаду першого віце-прем'єра і в новому Кабміні. Саме проти нього категорично виступав майбутній прем'єр, кажучи, що це сприймається, як призначення "смотрящего".
Співрозмовники УП в "Народному фронті" вважають, що Гройсман побоювався самостійних ігор такого першого віце-прем'єра:
"Саджають за підписи, а Ковальчук досвідчений апаратчик, він вміє підсовувати папірці".
У той же час людина в оточенні президента, близька до Ковальчука, теж заявила, що Гройсман остерігається вміння теперішнього заступника глави АП "керувати процесами, швидко приймати рішення і їх реалізовувати".
Іншим дискусійним питанням було Міністерство економіки. Гройсман ще до свого офіційного висування заявив, що бачить на цьому місці заступницю Абромавичуса Юлію Ковалів. Вона ж була погоджена і в проекті, в якому Ложкін був першим віце-прем'єром.
Обидві ці найконфліктніші позиції вирішили у підсумку закрити неконфліктним Степаном Кубівим, який очолював НБУ одразу після Майдану, а останнім часом представляв президента в Раді.
Як сказав УП співрозмовник із кола переговорників, "Кубів буде таким собі Єхануровим: буде реально проводити багато нарад, плюс працюватиме міністром економіки".
Ковалів, яка в минулому працювала з "младоолігархом" Сергієм Курченком і була заступницею у Абромавичуса, залишиться в заступниках Кубіва.
Крім того, як і обіцяв Порошенко депутатам, в Кабміні знайшлося місце для Геннадія Зубка, який залишається віце-прем'єром і міністром регіонального розвитку.
"Парашутистів Гройсмана" Андрія Реву та Володимира Кістіона погодились вписати в Кабмін на посади глави Мінсоцу та віце-прем'єра з питань АТО відповідно.
Через це постало питання нинішнього міністра соцполітики Павла Розенка, до роботи якого особливих публічних претензій не було. У підсумку його зробили віце-прем'єром без портфеля.
Співрозмовник УП в оточенні президента пояснив це тим, що Розенка "треба ж було десь пришвартувати".
Несподівано у "шахматці" уряду з'явився віце-прем'єр з реформ, яким мав стати Дмитро Шимків, якого раніше відправляли то в Мінекономіки, то в МОЗ.
В ході нічних перемовин не вдалося тільки погодити претендентів на міністерства енергетики та охорони здоров'я.
Усі решту позицій залишили без змін у порівнянні із списком, який депутатам приносив сам Порошенко.
До вечора середи, БПП визначався із тим, хто замінить Володимира Демчишина на посту глави Міненерго. Одне із ключових міністерств, "за наполяганням фракції", віддали депутату БПП Ігорю Насалику. Щодо нього одразу виникли запитання, які взявся коментувати Луценко.
"По Мінпаливенерго фракція наполягає на кандидатурі Ігоря Насалика. І президент, і майбутній прем'єр вагаються, бо хочуть, щоб людина була з чистою репутацією. А Насалик має великий бізнес і політичну біографію. В нього був бізнес з Петром Димінським (співвласник групи "Континіум", лідером якої раніше був Ігор Єремеєв – ред.)".
Ще однією поступкою для фракції стало рішення створити Міністерство у справах АТО і окупованих територій. Очолити його доручили близькому до одного зі спонсорів БПП Олександра Третьякова Вадима Черниша. Саме Третьяков у вівторок обурювався перед президентом, що справи АТО віддали "людині із Вінниці" Кістіону. Співрозмовники в АП пояснили, що "в нинішніх умовах усі просто бояться, що їх кинуть".
Останньою зміною стала відмова Шимківа іти в уряд. За даними одразу кількох джерел УП, він вирішив таки не йти в уряд після того, як міністром фінансів зробили іншого заступника глави АП Олександра Данилюка. З ним у Шимківа, як розповіли джерела в оточенні Порошенка, давній відкритий конфлікт.
На запитання УП про причину його рішення, Шимків сказав: "Я технократ, а уряд політичний".
Тож, станом на вечір середи розкладка нового уряду сформувалася остаточно. Фракції БПП та НФ змогли зібратись у Раді і офіційно його підтримати, що і зробили, за словами прес-секретаря Гройсмана, "абсолютною більшістю". Кілька депутатів, зокрема Сергій Лещенко, все ж відмовилися висувати такий Кабмін. Але на торжестві "партійного духу" їхні голоси попросту загубилися.
Після засідання коаліції з Ради почали виходити депутати і майбутні міністри. Серед перших вибіг Євген Нищук. На запитання преси він відповідати не став – майбутній міністр поспішав на іншу виставу.
Невидима коаліція
Вранці 12 квітня, поки Гройсман і депутати БПП засідали з Порошенком, віце-спікер Андрій Парубій офіційно оголосив, що БПП поповнилась ще чотирма депутатами. Зокрема, до фракції Порошенка увійшли два колишні "свободівці" – Юрій Бублик та Сергій Рудик, автор скандального законопроекту про легалізацію проституції Андрій Немировський та, як прогнозувала УП, Сергій Міщенко, який був одним із фігурантів розслідування про вплив олігарха Коломойського на депутатів.
З того моменту у фракціях БПП та НФ на двох зібралося 226 депутатів, тож з'явились формальні передумови для створення коаліції на двох.
Однак ще у середу в "коаліції" почалися проблеми. Спершу депутат Віталій Чепинога заявив, що він свою заяву на вихід із фракції БПП написав не тільки на Facebook, а й подав її письмово в секретаріат. Однак Юрій Луценко заявив, що ні у фракції, ні в апараті Ради цієї заявив в очі не бачили.
Ближче до вечора середи, акурат під засідання коаліції про свій вихід з фракції БПП заявив аграрний магнат Аркадій Корнацький. Він вимагав виконати якісь свої вимоги, але в чому їхня суть, так і не сказав. Врешті до ранку четверга він нікуди так і не вийшов.
На засіданні в Раді 14 квітня про входження у БПП повідомив також позафракційний Федір Негой, тож Луценко сміливо з трибуни заявив, що у коаліції уже є 227 депутатів.
"Ті, що пройшли по списках, розуміють, що в разі виборів – вони за бортом, тому вони і з нами. А мажоритарникам ми допоможемо на округах. Якщо ви запитуєте про якісь фінансові винагороди, їх не було", – запевнив УП співрозмовник у БПП.
Однак насправді ситуація з коаліцією виглядає не так безхмарно, як того хотілося б Банковій і БПП. Всередині фракції існує одразу кілька різних груп впливу, між якими доволі натягнуті стосунки. Ці суперечки навіть переросли у публічні звинувачення "Антикорупційної платформи" та групи Ігоря Кононенка.
Урядові "договорняки" тільки загострили ці суперечності. Зокрема, одразу кілька депутатів-"єврооптимістів" заявляли УП, що у нову коаліцію вступати не будуть. В умовах, коли вихід навіть одного депутата із коаліції означає її зникнення, керівництву БПП довелося йти на стратегічний маневр.
Лідери президентської фракції та НФ заявили, що створювати нову коаліцію просто не потрібно, адже є стара, під якою, після активного "тушкування", є 227 підписів.
Це твердження йде в розріз і позиціями самого Порошенка, який публічно заявляв, що якщо депутати не створять нову коаліцію, то він розжене цей склад Ради, тим самим визнаючи, що старої коаліції у парламенті більше немає.
Однак, така ситуація з коаліцією стала можлива тому, що в Конституції це питання не врегульоване однозначно, а в Регламенті Верховної Ради слово "коаліція" просто не вживається – жодного разу. Тож політики знову скористалися старим правилом, яке твердить: "закон – як дишло".
Звільнити й одразу призначити
Поки у БПП і НФ хоча б на папері залишалось достатнього депутатів, щоб вважати себе коаліцією, вони вирішили не гаяти часу.
Вранці у четвер у Раді з'явилось одразу два документи, покликаних "перезавантажити" Кабмін.
Перший із них – постанова парламенту про звільнення Яценюка і одночасне призначення Гройсмана. Між цими двома пунктами помістили і третій, який особисто для себе вибив Арсеній Петрович. Рада погодилась скасувати свою постанову, якою визнала роботу його Кабміну незадовільною. Прийнятий 16 лютого, цей документ боляче зачепив самолюбство Яценюка.
Другий документ – подання президента на призначення прем'єром Гройсмана. Абсурдності ситуації додавав той факт, що Порошенко уже пропонував нового прем'єра, а країна ще мала живого і легітимного Яценюка.
Останній прийшов у Раду і по праву діючого прем'єра сидів у ложі уряду. Правда, досиджувати до моменту, коли його звільнять і призначать Гройсмана, Яценюк не став. Він вирішив піти з Ради ще прем'єром. При чому вийшов у центральні двері, через які в залу заходять на інавгурацію президенти.
Подивитися на призначення свого ставленика прийшов президент Порошенко. Він виглядав відчутно напруженим, хоч і намагався посміхатися депутатам. Одразу після того, як Рада проголосувала за Гройсмана, Порошенко подарував йому протокольний букет і теж пішов з парламенту.
Саме ж голосування за Гройсмана показало наочно усю безвихідність ситуації, в якій опинилася команда президента.
З 257 голосів "за" так звана "коаліція" спромоглася дати лише 206. У БПП Гройсмана підтримав 131 депутат, 4 проголосували "проти" – Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук та Наталія Новак, у НФ – 75, двоє утримались.
Ще 51 голос дали позафракційні і олігархічні групи: у "Відродженні", яке пов'язують з олігархом Ігорем Коломойським, проголосували всі до одного 23 депутати, а "Воля народу" не додала всього трьох голосів – не проголосували Мельниченко і Фурсін, а Литвин був відсутній.
На запитання УП, з чим пов'язана така раптова одностайність "Відродження" у голосуванні за Гройсмана, депутат цієї групи Віктор Бондар сказав, що вони "рятували країну".
"А що було робити? Країна в небезпеці", – сказав він, посміхнувся і пішов.
Таким чином сценарій, що БПП і НФ змінять уряд за допомогою голосів підконтрольних олігархам депутатів, справдився повністю.
"Те, про що я вас і попереджав… Фракція БПП – 131 голос, "Народний фронт" – 75. Разом на двох – 206 депутатів. Оце і є справжня коаліція. "Усі інші, хто голосував, це "Воля народу", "Відродження", колишні члені Партії регіонів, які сьогодні сформовані в олігархічні групи. Тому я стверджую, що прем’єр-міністр Гройсман обраний в результаті змови з олігархами", – кричав з трибуни головний "радикал" Олег Ляшко.
Приблизно такий же розклад голосів зібрали і під затвердження складу Кабміну.
Але вже на третьому голосуванні, яким мали затвердити програму діяльності уряду, і дати тим самим річний імунітет уряду Гройсмана, нова "ширка" дала збій.
Зала провалила дві спроби поспіль, назбиравши максимум 222 голоси. Гройсман намагався керувати Радою уже з ложі уряду, Парубій дозволив повернутись в залу і проголосувати тим депутатам, яких призначили міністрами, але зібрати потрібні голоси змогли лише після оголошення перерви і нових торгів.
"Гройсман буде намагатися вести себе як цар, але його швидко попустять. Коаліція дала 206 голосів за його призначення. Доголосували, в тому числі і "Відродженням" Коломойського, тож кожне голосування буде дорого коштувати", – сказав УП співрозмовник в оточенні Порошенка.
За що боролись?
"Думка була така: Кабмін формує на 2/3 БПП і на 1/3 – НФ. Але Яценюк насправді отримав більше, ніж мав у попередньому складі", – поскаржився УП співрозмовник з оточення Порошенка.
У президента бояться, що новий уряд називатимуть Кабміном Порошенка, а насправді йому не вдалося забезпечити повний контроль.
"Народний фронт" отримав собі 7 посад. Ще три портфелі склала "квота Гройсмана", який хоч і залежить від Порошенка, але на новій посаді може отримати поле для маневру.
Сам же президент і його фракція, поки не призначать главу МОЗ, контролюють в уряді 10 людей. Тож у разі можливого "бунту Гройсмана", Порошенко може і не втримати так довго створюваний "ручний Кабмін".
Але навіть за такий розклад БПП довелось пожертвувати кріслом спікера Ради. І як би прогресивно не виглядало, що в президії парламенту тепер аж дві жінки – Ірина Геращенко та Оксана Сироїд - президентській команді з цієї гендерної рівності зиску небагато.
В оточенні самого Порошенка також назріває конфлікт "реформаторів", яких привів Ложкін, та апаратчиків під проводом Ковальчука.
І нікуди не поділися західні партнери і кредитори, які від нового уряду, м'яко кажучи, не в захваті. Це визнають навіть в оточенні Порошенка: "Американці в шоці! МВФ – в шоці! Гаразд, прем'єр не говорить англійською. Але хто говорить крім нього? Насалик – це хто? Що відбувається? Вони хоч знаю, що вони роблять?"
Роман Романюк, УП
Дмитро Ларін (фото), УП