| КОЛОНКИ |
Після кількох днів, проведених у Брюсселі та Гаазі, я дуже чітко відчула зсув, який стався в свідомості європейських країн щодо нас.
Україна більше не сприймається лише як жертва агресії, якій потрібна лише допомога. Тепер нас бачать, і говорять про це вголос, як виробника безпеки. Як країну, яка не просто відбиває російську агресію, а задає нові стандарти ведення війни.
Це не емоційне враження, а нова технологічна і найголовніше — політична реальність.
Військові, дипломати, представники оборонної індустрії ЄС дедалі частіше говорять про спільні розробки, про обмін досвідом, про можливість та необхідність вчитися в України.
Ця зміна дуже чітко прозвучала в словах Бенедикта Франке, виконавчого директора Мюнхенської безпекової конференції, інтервʼю з яким ви можете прочитати на "Українській правді": "Україна більше не споживач безпеки. Вона — її виробник".
Бо ми створюємо рішення. Ми щодня тестуємо нову техніку. Ми вчимось швидше, оскільки в нас немає іншого вибору. І ми вже маємо досвід, які інші армії країн НАТО тільки починають вивчати.
Саме тому спільне виробництво зброї з Україною — це тепер не про жест підтримки. Це — найпрагматичніший крок, який сьогодні може зробити Європа.
Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс сказав про це дуже чесно під час нашого спілкування: "Ця військова співпраця більш важлива сьогодні для ЄС, ніж для України". Бо Україна вже живе у війні. А Європа тільки почала розуміти, що вона одного дня може постукати і в їхні двері.
Це не перебільшення. Україна сьогодні — найбільш досвідчена армія Європи у застосуванні нових технологій, у гнучкості, в адаптації.
І все це накладається на велику зміну в самій системі безпеки НАТО.
На цьогорічному саміті Альянсу союзники офіційно зафіксували:
🔹 5% ВВП на оборону і безпеку до 2035 року для всіх країн без винятку;
🔹 Росія названа довгостроковою стратегічною загрозою для всього трансатлантичного простору, включно зі США.
🔹 Інвестиції мають спрямовуватись не тільки на танки і ракети, а на повний спектр оборонної спроможності: від технологій і виробництва до логістики, кіберпростору.
Це означає, що відтепер російську загрозу перестали розглядати як "українську проблему". Її зафіксували як спільну. І саме це — ключовий перелом.
Тому виробництво зброі з Україною від сьогодні — це вже спільна оборонна політика, яка відповідає на реальний виклик часу.
Як влучно сказав Франке: "Економіка Європи у 25 разів більша за економіку Росії. Може, ми вже припинимо перебільшувати силу Росії?"
Але разом з цими новими можливостями у нас зʼявляються і нові виклики. Ми маємо реальний шанс, але і високу відповідальність.
Ми заплатили за можливість стати експортером військових технологій надто високу ціну — тисячі життів,спалені та окуповані міста. Але саме це дало нам унікальну перевагу. І тепер головне — не змарнувати її.
Для того, щоб ми дійсно стали виробниками безпеки на європейському континенті, потрібна відкрита конкуренція ідей.
Це має бути боротьба не за контракти, а за ефективність. Виробники мають конкурувати між собою — хто швидше навчається, хто краще адаптує рішення, хто чесніше будує партнерство з державою. Звісно, дуже важлива доброчесність, відсутність корупції. Це те, що відкриє перед Україною експортні двері. І саме конкуренція здатна створити справжній прорив.
Ми маємо зробити все можливе аби вигризти для себе місце в новій архітектурі безпеки континенту, на яке заслужили як ніхто інший.
Тепер дуже важливо цей шанс не змарнувати. І це залежить від нас самих.
Севгіль Мусаєва
Джерело