| КОЛОНКИ |
У Департаменті захисту у кримінальних провадженнях Ario Law Firm ми зазвичай беремося за справи складні, резонансні, подекуди з одіозними фігурантами. Але навіть на тлі всього, що ми бачили за роки практики, ця історія стала в певному сенсі унікальною. Із, здавалося б, рутинного епізоду про недобросовісних ділових партнерів виросла справжня кримінальна драма, де людина зі статусом "підозрюваний" ходить на свободі, а офіційно потерпіла – перебуває в СІЗО. Одна така на всю Україну, адже за правопорушення, що їй інкримінують, більше нікого не кидають за ґрати.
Тут мали б бути сповнені пафосу слова про воюючу країну, яка життями своїх дітей виборює право на незалежне, демократичне, правове майбутнє. Проте, постійно стикаючись з подібною дихотомією і усвідомлюючи розмір прірви, жодних закликів до совісті не буде. Нехай кожен зробить свої висновки.
На початку широкомасштабної війни до нас звернулась власниця агробізнесу в Миколаєві. В неї вкрали зерно на 900 тис дол. Як? Схема така. Як встановило слідство, місцевий депутат від проросійської та нині забороненої партії, вочевидь використавши звʼязки в місцевих правоохоронних органах, зміг інсценувати нібито влучання ракетного снаряда у складське приміщення в Миколаєві, де зберігалося зерно нашої клієнтки. Після "обстеження" понівеченого складу за участі правоохоронців майно було вивезено в невідомому напрямку, а самій власниці виставлено рахунок за його "утилізацію". Сума збитків, завданих нашій клієнтці, склала 900 тис дол США. Саме така сума з’явиться згодом у зовсім іншій справі – вже проти неї. Та про це далі.
Отже, наша команда домоглась відкриття кримінального провадження за фактом викрадення зерна, в якому клієнтку визнано потерпілою. Ба більше, пізніше це зерно навіть вдалось знайти на складах в Рені, але доступ до нього правоохоронцям був штучно забарикадований.
Підозрюваному ж депутату було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство). Справа, до речі, до сьогодні розглядається у Корабельному районному суді м. Миколаєва (№ 487/10476/24) та набула досить широкого суспільного розголосу. Новини щодо ходу розслідування публікувались, зокрема, на сайтах Офісу Генерального прокурора та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Здавалося б, правосуддя працює…
Сьогодні підозрюваний депутат – на волі, жодних запобіжних заходів. Справу слухають повільно, можна не перейматися.
Зате потерпіла – за ґратами, в Миколаївському слідчому ізоляторі. У січні цього року, повернувшись добровільно в Україну для надання свідчень, вона була затримана та піддана найсуворішому запобіжному заходу – триманню під вартою. Їй було вручено підозру за нібито ухилення від сплати податків.
По-перше, що слід зазначити. Ми направляли адвокатські запити, аби перевірити власні здогадки і вони підтвердились: наша клієнтка – єдина в Україні особа, взята під варту за ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах). Таку інформацію ми отримали офіційно з усіх українських СІЗО – аналогічних випадків немає. Це прецедент. Санкція цієї статті навіть не передбачає покарання у вигляді тримання під вартою. Максимум – штраф розміром до 25 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (тобто до 425 тис грн). Разом з тим, суд виносить їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внести заставу розміром (!!!) 20 млн грн. Не впевнений, що навіть за умови адекватного та пропорційного інкримінованому правопорушенню розміру застави, вона б погодилась її вносити. Адже наша підзахисна є потерпілою і за цей статус вже "заплатила" свободою та репутацією.
Тим часом компанію в ізоляторі прифронтового міста їй складають підозрювані в колабораційній діяльності, держзраді, а також злочинах, повʼязаними з наркотиками, крадіжками тощо.
По-друге, іронія чи злий намір, але сума нібито несплачених податків збігається ледь не до гривні із завданими їй збитками внаслідок викрадення зерна. Ті самі кошти в еквіваленті 900 тис дол США.
Це ще не всі кричущі обставини справи. Про деякі з них розповімо далі. Та, на наше переконання, подібне – вирок правоохоронній системі країни. Наразі, ми не маємо прямих доказів, аби звинувачувати когось у замовному характері того, що наша підзахисна – єдина в Україні – отримала увʼязнення за статтею, за якою таких суворих запобіжних заходів більше ніхто не отримує. Але ми наочно бачимо, що може зробити правоохоронна система з людиною, коли ця система перетворюється на ручний механізм помсти. Тут вже на другий план відходить питання "хто саме мститься?", адже важливо інше: як ті, що мали б захищати права, перейшли на бік несправедливості?
Ця справа демонструє токсичну концентрацію старих проблем у нових реаліях війни, хаосі прифронтових міст, корупції, методах тиску. Цей кейс – своєрідний лакмусовий папірець, що виявляє системні патології органів правопорядку.
Якщо хтось подумав, що це всі деталі справи, які заслуговують уваги, то це помилка. Один з найрозповсюдженіших сьогодні видів маніпуляцій правоохоронців – це "фокуси" з підслідністю.
Нашу підзахисну підозрюють в ухиленні від сплати податків. Це б провадження мало розслідувати Бюро економічної безпеки. Слідством же займається СБУ.
Якщо вдуматись, що відбувається: в прифронтовому місті окремі представники Служби безпеки України "кошмарять" жінку, мати, аби кинути її за ґрати разом з тими, хто підозрюється в державній зраді та роботі на ворога. Нагадаємо, що заради того, аби надати свідчення у справі щодо податків, вона повернулась до України і зокрема до Миколаєва, вважаючи це непорозумінням та помилкою.
Отже, провадження щодо економічного злочину веде СБУ. Попри те, що не має на це законних підстав. Це не лише ігнорування підслідності, а й демонстративне безкарне порушення Кримінального процесуального кодексу.
Хоча насправді, маніпуляції з підслідністю – доволі розповсюджений тренд, наприклад, в оборонці, де всі органи розслідують буквально все. Та в цьому конкретному кейсі, це виглядає особливо цинічно.
Разом з тим, важливо підкреслити, що ми знаємо, яку надважливу роль у війні відіграють окремі підрозділи СБУ, Нацполіції та ін силових структур. Знаємо, з якими ризиками на передовій та в тилу ворога вони виконують бойові задачі. Саме тому бачити, як їхні колеги тут, в цивільному житті нищать довіру до всього правоохоронного органу, діючи в інтересах третіх осіб, мʼяко кажучи, неприйнятно.
Можна сказати, що у справі підприємниці з Миколаєва правоохоронці діяли не як захисники закону, а як інструмент помсти. На жаль, тут сконстатувати, що це також не рідкість сучасних реалій. В нас є значна кількість справ, де клієнтів ймовірно переслідують конкуренти, використовуючи при цьому окремих представників правоохоронної системи як механізм тиску.
В таких справах не так важливо, чим закінчиться слідство. Головне – всунути "палки в колеса" бізнесу.
Історія про те, як справа проти зловмисника раптом породжує справу проти заявника – не нова, але вкрай токсична. Та тут важливо звернути увагу ще на один момент. Як довго та наскільки пасивно на початку йшло розслідування викрадення зерна в нашої клієнтки та як швидко її увʼязнили нібито за податкову справу.
Судовий розгляд провадження щодо викраденого зерна триває роками, без реального процесуального руху. Така інерція — ще один спосіб "відбити" бажання домагатися справедливості в нашій країні.
Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm
Михайло Флященко, старший юрист Ario Law Firm