| КОЛОНКИ |
Тема ІПСО в Україні – це як секс у підлітковому віці. Усі твої друзі про це говорять, але ніхто не може пояснити, що це точно таке.
Російські ДРГ у вашому місті, мітки на дахах, інсайди від кума-сбушника вашої знайомої – кожен з нас хоч раз зіштовхувався з тим, що ми називаємо ІПСО – інформаційно-психологічними операціями. За останні кілька років так точно. Між іншим, в українській історії ІПСО існує вже давно, ще з часів Богдана Хмельницького.
Нещодавно я зробив ціле відео про те, як виглядає те саме ІПСО, про яке всі говорять. А також про історичні операції, які проводили як давно, так і не дуже. Тож, якщо вам більше подобається читати, то ця колонка – саме для вас.
ІПСО розшифровується як "інформаційно-психологічна операція". Або більш застарілі радянські варіанти – "спецпропаганда", чи "психологічна війна". В західній, зокрема американській, традиції використовується термін "психологічні операції" та абревіатура PsyOp (сай-оп), або "операція впливу".
Такі операції – це комплекс заходів, які можуть змінити поведінку ворога, змусити його ухвалити шкідливі рішення, вплинути на цивільне населення, посіяти хаос. Їх часто починають з поширення фейків, чуток чи пліток в інтернеті. Або навіть із правдивої інформації, розбавленої брехнею чи викривленням контексту. Але фейки, дезінформація чи пропаганда самі по собі ще не все іпсо, а зазвичай лише частина операції.
Спочатку потрібну інформацію можуть розповсюджувати боти, але головна мета – це підключити до операції звичайних реальних людей, які несвідомо стануть учасниками і будуть поширювати цю інформацію далі.
У збройних силах різних країн є цілі окремі підрозділи, котрі займаються інформаційно-психологічними операціями. В Україні за цей напрям відповідають Сили спеціальних операцій ЗСУ – 72-й Центр. У США є 4-й і 8-й PsyOp Groups у складі Армії. Також цим займаються підрозділи інших розвідок і спецслужб (якщо що, це інформація з відкритих джерел і жодних таємниць я тут не поширив).
Одна з відносно недавніх успішних історій – міф про мітки, які наводять російські ракети. Ви повинні пам’ятати, як люди по всій Україні в перші дні повномасштабного вторгнення почали знаходити хрестики, нулики, стрілочки та інші фігури на дахах, дорогах, будівлях.
Ось, наприклад, пост про мітки від КМДА від 25 лютого, котрий зібрав непогані 1200 поширень.
Ця ворожа операція спрацювала. Ми впадали в паніку, а розгубленість посилювалась, адже інформація тоді ширилась просто з космічною швидкістю. І хоча ця історія з мітками закінчилась буквально за кілька тижнів, але вистачило і цього, щоб когось налякати, відвернути увагу від чогось реального, витратити час на вигадані проблеми.
Час для такого іпсошного вкиду був підібраний дуже вдало – люди розгублені, не знають, чого очікувати, сім’ї розділені, армія ворога рухається в бік столиці, інформація змінюється чи не кожні кілька хвилин.
Ще одна небезпечна історія – полювання на російських диверсантів, яке обернулося для нас провокуванням "дружнього" вогню.
В усіх соцмережах, різноманітних групах, каналах і месенджерах зʼявлялись повідомлення про "прорив російської колони", "дрг на швидкій", "дрг на білому таксі" з посиланням на всім знайомого "кума в СБУ" чи "зятя в ГУР", які "попросили максимально розповсюдити".
Істерія перших тижнів повномасштабної війни, хаос і недостатній рівень координації між підрозділами і структурами зіграли на руку росіянам. І як не сумно це визнавати, "дружній" вогонь у таких ситуаціях не виняток.
Такі повідомлення провокували ще більший хаос і частково призвели до загибелі людей у Києві та багатьох інших містах України.
Інформаційно-психологічні операції цілком легалізовані у структурах збройних сил різних країн. Але хто і коли вперше додумався використовувати подібні методи для ведення війни?
Неочікувано, але психологічними прийомами у своїх цілях користувались ще українські козаки. Вони використовували на полі бою бубни, барабани, тулумбаси, литаври не лише, як інструмент передачі інформації для власного війська, але і для психологічного тиску на ворога.
У 17-18 столітті і козаки, і інші війська активно використовували дезінформацію. Наприклад, посилали до ворога підставних полонених, які брехали про потужність свого війська, про кількість зброї, про наявність резервів, зайняті позиції і таке інше.
Ця брехня мала спровокувати непродумані дії противника, заманити його у пастку чи відволікти. Поширення чуток використовували для провокування бунтів у війську та дискредитації командування.
Але "хресним батьком" психологічних воєн можна вважати Богдана Хмельницького. Він надавав велике значення організації розвідувальної служби. Користувався традиціями козацького військового мистецтва, закладеними Северином Наливайком, Петром Конашевичем- Сагайдачним, Михайлом Дорошенком та Іваном Сулимою.
Так, перед переможною Корсунською битвою наприкінці травня 1648 року Хмельницький поширив неправдиві дані про кількість козацького війська. Після цього командувач польської армії Потоцький почав ухилятися від бою, втратив стратегічну ініціативу та вже задовго до самої битви зазнав психологічної поразки. Ось вам і ІПСО, що змінило хід історії.
США
Під час другої світової співачка Марлен Дітріх мала дуже популярну в Німеччині пісню "Лілі Марлен" про розлучення солдата з коханою.
Американська розвідка, коли радіо було на піку популярності, вирішила спробувати використовувати його для того, щоб підірвати моральний дух солдатів німецького Рейху.
Співробітники спецслужби стали залучати найкращих письменників, музикантів і виконавців Голлівуду для запису нових композицій. Марлен Дітріх була однією з ключових учасниць проєкту.
Пісні, які вона виконувала повинні були викликати у німецьких солдатів огиду до війни та бажання здатися. Вони були спрямовані на те, щоб солдата охоплювала туга і щоб вони не хотіли воювати. Своїми піснями Дітріх намагалася деморалізувати їх. І за інформацією американських спецслужб, це справді працювало.
Ще є дуже цікавий міф про розіпʼятого канадця. Британська преса під час першої світової війни розповідала, що німецькі солдати під час битви захопили в полон і розіп’яли солдата з канадського корпусу.
Образ цього солдата надихнув британського скульптора на створення пам’ятника на честь героя. Жодних доказів цієї історії, правда, не знайшлося.
Як і через сто років у іншій історії – пригадуєте російську брехню про "розіпʼятого хлопчика" від жінки зі Словʼянська? Так, росіяни можуть красти навіть чужі фейки сторічної давності.
Німці у Другу світову також використовували радіо у своїх пропагандистських цілях. Вони транслювали на Британію радіопрограми такого собі "Лорда Хо-Хо", а насправді члена "Британського союзу фашистів" Вільяма Джойса.
Ефіри "Лорда Хо хо" були орієнтовані на британських, американських та канадських військових, а також, на цивільне населення Обʼєднаного Королівства. Він намагався схилити слухачів до думки про необхідність миру з Німеччиною на умовах Гітлера вміло маніпулюючи, як правдою, так і брехнею про успіхи Вермахту. Оці всі повідомлення на кшталт "давайте домовлятись", "політики хочуть нас розсварити" і таке інше. Дуже нагадує сучасну російську брехню.
Згодом цей Джойс потрапив у полон до британських військових. Попри те, що у нього не було британського громадянства, його засудили до смертної кари. Чекаємо справедливої долі і для російських брехунів та пропагандастів.
Якщо знову трохи помандрувати в часі, то ми побачимо, що ІПСО існувало і в стародавні часи. Геродот писав, що під час походу персів на Грецію у 5 столітті до н.е. Ксеркс Перший показав своє військо полоненим грецьким шпигунам, приговореним до страти, і відпустив їх на волю. Він сподівався, що греки почують про могутність персів, злякаються і не чинитимуть опір. Розрахунок справився лише частково. Перший рішучій бій персам дали спартанці у Термопільській ущелині, чим дали грекам час на підготовку, а нам – безсмертний мем "This is Sparta!"
Під час походу на Рим у 3 столітті до н.е. Ганнібал засилав попереду війська шпигунів, які поширювали чутки про страшних бойових слонів.
Той випадок, коли високий рівень та культури міг грати проти Римської імперії – бо як злякатися бойового слона, якщо не знати, що таке той слон взагалі?
Схожої тактики, що і Ганнібал, дотримувалось і монгольське військо Чингісхана під час завоювань в Азії та Східній Європі у 13 ст.
Поперед війська йшли шпигуни, які поширювали в містах чутки про те, що насувається величезне військо, яке неможливо навіть порахувати, не те, що перемогти.
У 1241-му монголи розбили угорців у битві на річці Шайо і захопили королівську печатку. Монгольський Хан Бату наказав написати лист від імені короля Бели Четвертого з наказом військам здатися і не чинити опір завойовникам. Лист скріпили печаткою і розіслали у різні частини королівства.
Так що фейкові документи, листи, накази, розпорядження цілком собі стародавня практика.
Повернімося в Україну 21 століття, а саме – до історії з короновірусом у Нових Санжарах. Тоді з китайського міста Ухань, де вже розпочалась пандемія, ще погано знайомого нам вірусу, евакуювали українців, і це перетворилось на суцільний хаос нібито громадського протесту.
Тут роль зіграли декілька чинників – зокрема, інформаційний вакуум, недостатня комунікація з боку уряду, погано скоординовані дії поліції. Все це лише посилилося від дій російської мережі в соцмережах та провокаторів у натовпі. І ми побачили, як може спрацювати ІПСО.
Зараз можна сказати, що це було відпрацювання технології напередодні великої війни і перший серйозний удар по новообраний владі, яка мала великий кредит довіри громадян.
Були й такі психологічні операції, які не принесли належного результату. Одразу на думку приходить історія про "нелегітимність президента Зеленського" і закінчення терміну його президентства.
Росіяни активно просували наратив про те, що якщо ми не можемо у 2024 році провести президентські вибори (а ми не можемо, бо в нас воєнний стан) – це означає, що президент нелегітимний.
В мережі намагалися влаштувати штучну дискусію за допомогою куплених блогерів, ботів і корисних дурачків. Це підігрівали пропагандистські сюжети російських чи проросійських медіа. Звісно, хтось на це купився, але загалом, зусилля були марними.
Так само провалилась одна з улюблених жахалок російських пропагандистів – про біолабораторії чи хімічну зброю.
Після початку повномасштабного вторгнення росіяни намагались використати тему уявної ядерної загрози, щоб представити свою агресію як необхідний цитую "превентивний удар".
І зараз в російських ЗМІ періодично зʼявляється інформація про те, як "за таємним наказом Зеленського" ми створюємо "брудну бомбу". Десь поміж новинами про нелегальну торгівлю органами чи інфікованих птахів, щоб зробити з них біозброю.
Цілком ймовірно, що тут ми бачимо класичну російську тактику – звинувачуй інших у тому, що ти робиш сам.
Про деякі операції можна сказати, що вони мали частковий успіх. Наприклад, спроба чи краще сказати божевільна фіксація росіян на тому, щоб переконати всю планету, що ми маємо якісь сентименти до нацизму. Звідси людожерські ідеї денацифікації.
Але тут це вже точно класичне російське звинувачення інших "на випередження". Адже в самій Росії є чітка проблема із толеруванням та пропагуванням нацизму. Втім, для самих росіян це зовсім не проблема.
І частково ІПСО про нацизм в Україні спрацювало. В американських та європейських медіа роками виходили статті про черговий абсурдний ніби-то доказ цієї тези. А деякі партнери довго відмовлялись передавати зброю нашому "Азову". І це відбувалось зокрема і через згенеровані росією історії.
Це свідчить, що ніколи не можна недооцінювати російську брехню. Бо те, що для нас з вами очевидне божевілля та фейк, а не реальна новина – для когось може бути єдиною інформацією на цю тему в житті.
Погана новина для нас – аж до занепаду Росії нас будуть закидати цією дурнею. Але чомусь є і гарні новини. Ми можемо вже цьому протистояти. Насамперед, потрібно памʼятати, що один з головних пріоритетів ІПСО – це вплинути саме на вас. Тож про себе треба подбати.
Насамперед треба вмикати критичне мислення, коли споживаєте інформацію в інтернеті. "Споживайте відповідально" – те, що можна написати і на алкоголі, і на вході в Інтернет.
Маємо звертати увагу на джерело новини, читати далі заголовків, питати себе – а чи не намагаються мене тут спровокувати на емоції?
Чому ви маєте вірити цій новині? Цьому акаунту? Чи цьому блогеру?
Деколи ми переживаємо, що наші старші батьки чи інші родичі не достатньо захищені. Чи наші молодші родичі – зрештою, всі однаково під прицілом росіян.
Щоб подбати про безпеку своїх рідних, порадьте їм проєкт dovidka.info – там багато корисних статтей із перевіреними порадами на різні актуальні теми. Плюс на сайті можна завантажити брошуру з порадами з безпеки, медицини та спротиву. Якщо нема часу читати весь сайт, дайте батькам цю брошуру – там все найважливіше.
Як би не було, зараз ворожі напади на такому рівні – наша постійна реальність. Тож розуміти, як це все працює і як себе від цього захистити – наш прямий обовʼязок.
Тому поділіться цією статтею або моїм відео з друзями і рідними, споживайте інформацію відповідально і не поспішайте розносити чергову "ТЕРМІНОВУ СУПЕРВАЖЛИВУ" новину з сумнівних джерел.
Бережіть себе й будьте живі та здорові!
Ярема Дух