| КОЛОНКИ |
Аби український бізнес та інвестори могли підтримати економіку, потрібно зняти штучні бар’єри."Краще — ворог хорошого" — скільки себе пам'ятаю, я завжди вважав цю максиму досить сумнівною, а вкладений у неї сенс — деструктивним. Страх кращого позбавляє нас мотивації, змушує задовольнятися малим і врешті — гальмує розвиток.
"Надавайте перевагу кращому над просто хорошим" — саме так, на мою думку, потрібно перефразувати цей принцип. Але щоб реалізувати його, необхідна координація спільних зусиль виконавчої влади, бізнесу, громадянського суспільства і наявності політичної волі.
Минулий рік був об'єктивно роком прориву і перемог Фонду держмайна, незважаючи на пандемію, локдаун, вилучення 93% бюджету на підготовку приватизації та рекордне навантаження на економіку.
План надходжень від приватизації (0,5 млрд гривень) до держбюджету ми виконали вже влітку, тобто, ще до того, як були реалізовані найгучніші активи минулого року — готель "Дніпро", проданий за 1,111 млрд грн, та 19 об'єктів ДП "Укрспирт", що сумарно принесли бюджету понад 1 млрд грн.
Фонд кардинально змінив процедури приватизації на безпрецедентно відкриті та прозорі, провів понад 1900 аукціонів, на яких середня ціна об'єктів зростала втричі. За їх підсумками до бюджету надійдуть 3 млрд гривень. Це у п'ять разів більше, ніж у 2019, і в десять разів більше, ніж у 2018.
Того року ми прийняли в управління в 10 разів більше підприємств, ніж за всі роки незалежності (435), а список недоторканних об'єктів, тобто таких держактивів, які не підлягають приватизації, скоротився з 1400 до 600 підприємств, і це не межа.
Між іншим, на кожну гривню, яка витрачається на підготовку до приватизації, держбюджет отримує 71 гривню прямих надходжень, без урахування ефекту від створення робочих місць і наступних інвестицій в приватизовані активи.
Однак COVID загальмував проведення великої приватизації. Уже майже рік ми вимагаємо від Верховної Ради розблокування можливості проведення аукціонів з великої приватизації, ухвалення відповідного законопроєкту, що складається з одного рядка, який Кабмін затвердив наприкінці минулого року.
Робота Фонду держмайна повністю відповідає взятим на себе зобов'язанням українського уряду, зафіксованим у Меморандумі з МВФ.
При цьому ми бачимо потенціал для збільшення показників, можливість перетворити "добре" в "краще". Зокрема, ми бачимо здатність забезпечити надходження від приватизації у 2021 році на рівні 12 млрд грн, що в 45 разів більше, ніж у 2018.
Умова для цього — ухвалення розробленого нами комплексного законопроєкту про приватизацію, який є довгоочікуваною відповіддю на багаторічні запити провідних бізнес-асоціацій, що працюють в Україні, та інвесторів, які планують зайти на ринок.
Нині приватизація хоча би більш-менш привабливого державного підприємства перетворюється на біг з перешкодами. Спроби блокування конкурсу, затяжні суди, штучне банкрутство — усі ці методи за 29 років незалежності країни добре відпрацьовані бенефіціарами корупційних схем.
Попри це, Фонду вдається робити свою роботу і проводити прозорі приватизаційні конкурси, забезпечуючи мільярдні надходження до держбюджету — але потрібно розуміти, що робиться це фактично з гирями на ногах.
Щоб розблокувати потенціал приватизації, потрібно позбуватися штучних перешкод на законодавчому рівні.
Читайте також: Новий закон про приватизацію — вакцина проти бюрократії, корупції та саботажу
У своїх оцінках я зазвичай консервативний, але переконаний, що завдяки трансформації приватизаційного процесу в найближчі п'ять років Україна отримає додатково 200 млрд гривень ВВП шляхом залучення інвестицій і створення робочих місць.
Світ переповнений грошима, завдання держави — просто не заважати їм зайти. Крім того, колосальний ресурс українського бізнесу залишається незалученим — ресурс, який багато громадян хотіли б вкласти, перетворившись на інвесторів і тим самим підтримавши економіку.
Але зараз їх відлякує складність процедур, ризики затяжного бюрократичного процесу та блокування процесу. Саме на зняття таких бар'єрів спрямовані законопроєкти, що підсилюють та взаємодоповнюють дію один одного.
Ось деякі з них.
Спрощення передачі об'єктів на приватизацію. Орган управління не зможе штучно блокувати приватизацію об'єкта, якщо той не працює, є тягарем для бюджету і годує корупціонерів.
Забезпечення прозорості процесу. Наразі процедура приватизації невиправдано і цілком свідомо забюрократизована. На рівні Фонду це виливається в підготовку понад 20 тисяч документів щоквартально, а для інвестора і зовсім означає ходіння по муках.
Законопроєкт спрощує процес приватизації та переводить його нарешті в електронну еру з онлайн-аукціонами й можливістю проведення великої приватизації через IPO та інші інструменти державно-приватного партнерства.
Документ також законодавчо унормовує безпрецедентно прозорі процедури приватизації, розроблені командою Фонду, включно з "віртуальними кімнатами даних" з вичерпною інформацією про об'єкти держвласності, що доступні для всіх інвесторів.
Захист прав та інтересів інвесторів. Держава розкриває захисний купол над чесними інвесторами: вони можуть не побоюватися судових атак, арешту майна, фіктивних боргів або позбавлення ліцензій та дозволів нехитрим шляхом трансформації ДП в ТОВ або АТ.
Чесна приватизація не стане заручницею судових позовів. Також на три роки буде продовжено можливість використовувати в договорах купівлі-продажу об'єктів великої приватизації норми права Англії та Вельсу.
Захист майнових інтересів держави. Штучні банкрутства рентабельних ДП — відтепер ця корупційна схема стає неможливою, адже ми вводимо чіткий перелік критеріїв для проведення процедури банкрутства підприємств.
Ще одна "годівниця" — оренда держмайна також отримує чіткі рамки в частині особливостей і пільг. Нав'язати держпідприємству фіктивні борги стане складніше — термін позовної давності щодо визнання такого правочину недійсним продовжується на 6 років з моменту приватизації.
Подолання опору попередніх інтересантів завдяки автоматичному припиненню контракту з керівником підприємства у разі передачі його на приватизацію. Виключається мотивація приходити до мене або до моєї приймальні з хабарем за посаду директора чергового держпідприємства.
Трансформація структури самого Фонду. Нині Фонд держмайна також не є зразком оптимальності з точки зору керованості та корпоративної логіки. Ми плануємо трансформувати Фонд в єдину юридичну особу замість нинішнього формату "Центральний апарат + 11 регіональних відділень окремих юридичних суб'єктів".
Одноосібне управління в особі голови Фонду буде замінено Правлінням — це одночасно підвищить ефективність управління шляхом колегіальності ухвалення рішень та знизить корупційні ризики.
Глобальне стимулювання процесу приватизації. Зараз в умовного місцевого чиновника або працівника регіонального відділення Фонду немає мотивації, крім, звичайно, патріотизму, аби сприяти успішній приватизації.
Вважаю, що патріотизм, підкріплений реальною, абсолютно легальною винагородою, прив'язаною до результату, працює куди краще.
[BANNER1]Революційною інновацією цього законопроєкту є справедливий розподіл надходжень від об'єктів малої приватизації: місцеві бюджети отримають 10% коштів від продажу об'єкта, органи управління, що передали об'єкт до Фонду, — ще 10%.
Такий крок повинен зменшити опір та перетворити наших суперників на союзників.
У розпорядженні ФДМУ буде залишатися 3% від малої приватизації у форматі "револьверного фонду", кошти з якого будуть витрачатися на підготовку наступних об'єктів.
Минулий рік показав ризикованість покладання виключно на держбюджет для забезпечення безперервності приватизаційного процесу.
Зокрема, наявність такого револьверного фонду в нинішніх реаліях дасть змогу виконати умови МВФ і розморозити проведення аукціонів, заборонене "протиковідною" поправкою.
Інвестори підтримують ці трансформації, і завдяки додатковим гарантіям та спрощенню процедур, які вводить запропонований законопроєкт, готові активізувати свою участь в приватизації та наповнити бюджет під час кризи й локдауну.
Наостанок я хотів би вкотре опонувати популістам, які щиро або за винагороду прокачують тезу, ніби Фонд "розбазарює народне добро" і "все продамо, залишимося ні з чим".
В Україні налічується 3644 державних підприємства, які управляються 96 органами влади. Цей "актив", за який так відчайдушно чіпляються деякі фінансово-політичні групи, за інформацією СБУ, приніс державі 170 млрд грн збитку.
Сумарна заборгованість з виплати зарплат на ДП досягла 3 млрд грн. Аудит держвласності показав: 15% від площ елементарно простоюють. Кожне третє ДП знаходиться в економічному анабіозі, кожне п'яте — в мінусі.
З переліку 408 підприємств, що були передані "на приватизацію" у 2020 році, — 131 підприємство не працює, і ми подали в розшук директорів, які зазначені в реєстрах; 81 підприємство вже знаходиться в стадії банкрутства / ліквідації, у 48 підприємств борги перевищують їхню потенційну вартість у кілька разів.
Усі ці проблеми нам відомі та стали спадщиною "ефективного" децентралізованого управління міністерствами, державними агенціями, комітетами. Реформа вже перезріла, тож ми пропонуємо нарешті зважитися на ефективний комплексний спосіб розв'язання вказаних проблем.
Приватизація трансформується в інвестиції, робочі місця, податки, підсилюючи конкуренцію і національну економіку. Наше спільне завдання — стимулювати та масштабувати цей процес.
Приватизація 2.0 проголошує своїм пріоритетом інтереси держави, враховує побажання бізнес-спільноти та здатна генерувати економічний ефект в + 200 млрд гривень і додаткові 2% зростання ВВП. Справа за депутатами, які розпочинають новий законодавчий сезон.
Кінець першого кварталу — реальний термін внесення комплексного законопроєкту про приватизацію в сесійну залу.
Протягом цього періоду я прогнозую кулуарні лобістські війни, штучні гальмування процесу, а також кілька хвиль дискредитації щодо себе (хлопці, привіт). Загалом, нічого особливого, звичайний процес проведення складних реформ.
Упевнений, що разом ми впораємося.
Не можна задовольнятися просто хорошим, якщо можна зробити ще краще.
Дмитро Сенниченко, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.