КОЛОНКИ |
Коли я сів писати підсумки 2020 року щодо судової гілки влади та план дій з її реформування у 2021-му, мені потрапив на очі пост Євгенії Моторевської зі Слідства.Інфо.
Вона навела два приклади того, що суди в Україні майже перестали здійснювати правосуддя. Вони, на думку Євгенії, перетворилися на сервісні центри для влади.
"Захотів Аваков повернути люстрованого екскерівника слідчого департаменту Миколу Чинчина на посаду — суд у рекордні строки виключив його з люстраційного реєстру.
Приглянувся Кабміну на посаду головного митника колишній директор аеропорту "Бориспіль", у якого протокол від НАЗК — за день до офіційного призначення суд скасував рішення антикорупційного органу. Суди перетворилися на сервісні центри для поважних людей з Банкової і Грушевського", — пише Євгенія.
З нею важко сперечатися. Особливо, якщо порівняти, як суди ставляться не до представників влади, а до більшості громадян. Яскравий приклад — утримання під вартою Андрія "Ріфмастера" Антоненка у справі Шеремета.
Як ми дійшли до такого стану і що робити? Давайте спробуємо відповісти на ці два класичні запитання.
Читайте також: Справедливість для всіх. Як потрібно реформувати судову систему України
Еволюція: судова реформа чи криза судової системи?
Я не буду аналізувати чергові обіцянки Зеленського 20 грудня 2020 року вкотре почати глобальну судову реформу. Просто нагадаю, що весь 2020 рік у нього була вся повнота влади, щоб це зробити. Але "нє шмагла" — як та напівжива коняка на перегонах. Чи є віра, що зможе цього року?
[BANNER1]Не може бути й мови про довіру до єдиного в країні органу конституційної юрисдикції, коли його судді не проходять жодних перевірок на доброчесність, є політичними гравцями та шукають, де "копєйку взять" (цитуючи цілого голову Конституційного Суду пана Тупицького).
Усе це відомо і президенту. Тільки замість того, щоб взятися за справжні зміни, Володимир Олександрович задовольняється безрезультативними кроками, які ініціюють наближені до тіла радники.
Президент і не бажає доброчесних та незалежних судів. Як і дієвого верховенства права.
Бо нащо підставляти під гільйотину старих чи наново набутих друзів (Коломойського, Татарова, Єрмака з братом, Тупицького, Дубінського, Деркача, — список можна продовжувати), якщо можна "порішать", з ким треба і про все домовитись?
Та президенти з очільниками офісів і радниками приходять і відходять. Не від них, а від нас із вами залежить, чи буде 2021 рік роком подальшої деградації судової гілки влади, чи з нього почнеться її очищення.
Ярослав Юрчишин, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.