Игорь Попов: Нова індустріалізація як драйвер економічного розвитку

Зараз основними доходами української економіки є експорт зернових та продукції металургії, а також надходження від трудових мігрантів. Лише це дозволяє підтримувати платіжний баланс та постачати широкий асортимент імпортної продукції. Проте, демографічна ситуація не дає можливості збільшувати потік мігрантів, і їх перекази очікувано будуть зменшуватися. Кукурудза та рапс теж не можуть збільшити свої врожаї, а після приватизації землі доходи від експорту залишатимуться переважно за кордоном.

Ріст світових цін на залізну руду дає можливість провести модернізацію металургійних підприємств, тим більше що це стане вимогою "Зеленого курсу" та інших європейських і світових стандартів. Продукція, виготовлена на радянських мартенах, досить швидко буде обкладена додатковими митами і перестане бути конкурентоздатною. Тому ті додаткові мільярди, які отримають металурги, варто спрямувати на переоснащення виробництва, навіть без запровадження внутрішніх пільг на "зелену металургію".

Але найбільш вигідною галуззю з високою доданою вартістю залишається металургія. Дуже багато в цій сфері втрачено, технології застаріли, а російські ринки стали недоступними. Тому роботу треба починати наново, хоча і з максимальним використанням наших трудових ресурсів і виробничої бази. Показовим став контракт на постачання 130 електровозів від французької компанії "Альстом". Згідно контракту, локалізація виробництва складатиме більше 30%. Тобто, третина електровозу складатиметься з деталей, вироблених в Україні. Переговори проходили непросто, міжурядову комісію очолювали з нашого боку А.Аваков, з французького міністр економіки і фінансів Бруно Ле Мер. Як кажуть інсайдери, на початку партнери погоджувалися лише на 12% локалізації, і для їх переконання приходилося демонструвати готовність українських підприємств до виготовлення якісних комплектуючих. Загальна сума міжурядового контракту – 1,3 млрд. євро. І зрозуміло, що завантажені замовленнями підприємства будуть розвиватися і шукати нові контракти.

Інший приклад – у межах роботи Українсько-італійської ради з економічного, промислового та фінансового співробітництва італійська компанія Avio S.p.A. додатково придбає 10 двигунів виробництва українського ВО ПМЗ ім. Макарова для європейської ракети-носія Vega на суму майже EUR6 млн.

В рамках співробітництва з Катаром Україна отримала контракт на поставки ракет КБ "Луч" у консорціумі з турками (наші ракети-турецькі бронемашини). Підписані і більш широкі рамкові угоди, проте навіть перші конкретні контракти з сумами і термінами виглядають вигідними і задають позитивний тренд.

Австрійська компанія HEAD International приступила до будівництва у Вінниці найбільшого в Європі заводу з виробництва гірськолижного спорядження. Завершення будівництва заплановано на кінець 2022 року. Завод буде випускати 500 000 лиж, 650 000 лижних черевиків і 1,3 млн лижних кріплень на рік. Обсяг інвестицій у проект – $90 млн. У рамках реалізації проекту буде створено 1450 робочих місць.

Відновлення індустріального виробництва, залучення інвестицій під будівництво заводів, підтримка українського технологічного експорту – це в принципі має бути пріоритетом для роботи уряду і KPI для його оцінки. Як виявляється, навіть із усіма наявними військовими, ковідними та економічними проблемами можна таки залучати інвестиції і відновлювати індустрію. Хоча, для цього треба системна робота і досвідчені менеджери. А закон про локалізацію потрібно приймати, в сучасному світі передові економіки так і роблять.