| КОЛОНКИ |
Повномасштабна російська агресія, невблаганна та жорстока, продовжує кидати тінь на нашу рідну землю. Щодня наші захисники та захисниці стоять на передовій, стримуючи підлого ворога, який прагне знищити нашу свободу, культуру та саму нашу суть. Проте в серці нашої країни, далеко від окопів і полів бою, розгортається інша боротьба — боротьба за розуміння, єдність і спільну відповідальність.
Сьогодні ми звертаємося до вас, український народе, з посланням, яке є водночас засудженням і проханням: ворожі удари по наших Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) — це не лише атаки на будівлі, а й на фундамент нашої оборони.
Останні хвилі ворожих ударів по ТЦК та СП по всій Україні є яскравим свідченням відчаю кремля. Ці центри, ключові для наших мобілізаційних зусиль, не є військовими фортецями чи складами зброї — це адміністративні осередки, де починається процес зміцнення нашої армії через підготовку резервів. Атакуючи їх, ворог прагне посіяти хаос, порушити нашу здатність до організації та послабити нашу рішучість. Ці удари не випадкові; це сплановані акти терору, спрямовані на підрив механізмів, які підтримують нашу боротьбу за свободу та незалежність України.
Кожен ворожий боєприпас, що влучає в ТЦК, — це атака на кожного українця, який вірить та чекає на справедливу перемогу Збройних Сил України. Кожен обстріл центрів комплектування та підготовки — це спроба розколоти нашу єдність і зруйнувати інституцію, що дозволяє нашим воїнам-героям стояти міцно. Ворог знає, що мобілізована й рішуча Україна — це незламна сила та пряма їх поразка. Їхні атаки на ТЦК є доказом їхнього страху — не перед будівлями, а перед героїчними нашими людьми, які становлять силу нашої нації.
Та, борючись із зовнішніми загрозами, ми також мусимо протистояти внутрішньому виклику: дедалі більшій недовірі та нерозумінню щодо мобілізації та роботи ТЦК. Надто часто ці центри сприймаються з підозрою, ніби вони існують, щоб ускладнювати життя, а не захищати його. Таке сприйняття, підживлене дезінформацією та страхом, грає на руку ворогу. Воно роз’єднує нас, коли ми маємо бути єдиними. Воно послаблює нас, коли ми маємо бути сильними та зробити самей той вирішальний ривок до справедливої перемоги.
Мобілізація — це не покарання чи тягар, нав’язаний тим, хто не бажає служити. Це артерія нашої оборони. Кожен воїн на передовій, кожен медик, який рятує життя, кожен логіст, який забезпечує постачання, — усі вони розпочали свій шлях через мобілізаційний процес. ТЦК — це не безликі бюрократичні установи; їхній персонал — це українці, багато з яких служили або втратили близьких у цій війні. Вони є частиною нашої спільної боротьби.
Цілком зрозумілі загальнолюдські страхи, пов’язані з мобілізацією. Залишити родини, роботу, затишок дому, вийти із комфортних умов щоб зіткнутися з невідомістю війни, — це нелегке рішення. Але давайте будемо відвертими: альтернатива набагато гірша. Без мобілізованого суспільства, без громадян, готових стати пліч-о-пліч із нашими збройними силами, ворог не зупиниться. Війна не закінчиться сподіваннями на мир — вона закінчиться лише завдяки нашим спільним зусиллям, мужності та рішучості.
Настав час змінити сприйняття мобілізації. Це не лише відповідальність Збройних Сил України чи ТЦК та СП — це спільний обов’язок нашого громадянського суспільства, який об’єднує усіх українців. Розв’язана кремлівським режимом повномасштабна агресія не розрізняє регіони, професії чи походження. Вона загрожує кожному куточку України. І так само, як війна зачіпає всіх нас, боротьба за захист нашої батьківщини має стосуватися кожного.
Сьогодні кожен громадянин зобв’язаний переосмислити своє ставлення до мобілізації. Сприймайте її не як перешкоду, а як акт патріотизму, внесок у виживання нашого народу. ТЦК — не ваші противники; вони є воротами до забезпечення того, щоб наша армія залишалася сильною, здатною та готовою захистити майбутнє України. Підтримуючи їхню роботу, відповідаючи на заклик до служби, ви допомагаєте не лише військовим — ви захищаєте свої сім’ї, громади та мрію про сильну Україну.
Тим, хто поширює чи вірить у дезінформацію про ТЦК, ми просимо зупинитися та подумати. Ворог процвітає на роз’єднаності. Кожен вкид, кожен ворожий акт проти мобілізаційних зусиль служить їхнім цілям. Натомість давайте спрямуємо нашу енергію на конструктивні дії. Ставайте волонтерами, долучайтесь до Збройних Сил України через рекрутингові центри. Разом ми можемо заглушити голоси сумнівів блискавкою нашої єдності.
Шлях до перемоги нелегкий, але він очевидний. Він вимагає жертв, стійкості та непохитної відданості нашій спільній меті. Війна не закінчиться без тебе — без твоєї мужності, твоєї підтримки, твоєї готовності відстояти те, що правильно.
Тим чоловікам і жінкам, які вже відповіли на заклик, ми віддаємо честь. Ваша хоробрість надихає нас усіх. Тим, хто вагається, ми просимо поглянути на ширшу картину. Йдеться не лише про сьогодення — йдеться про Україну, яку ми залишимо нашим дітям. Йдеться про те, щоб наш Державний жовто-блакитний прапор майорів над вільною та суверенною територією України.
Ми закликаємо кожного українця долучитися до цієї боротьби будь-яким можливим способом. Чи то через військову службу, волонтерство, чи просто підтримку тих, хто служить, ваш внесок має значення. ТЦК — не ворог; вони є невід’ємною частиною нашої оборони, і їм потрібна ваша довіра та співпраця. Давайте стояти разом, об’єднані спільною метою, і покажемо всьому світові, що Україна надзвичайно сильна.
Війна не закінчиться без тебе. Але з тобою ми переможемо.
Слава Україні! Героям Слава!