| КОЛОНКИ |
Європа посідає місце США як головний ворог Кремля.Основне, що сталося з пропагандою в Росії в 2025-му – це зміна ворога. Тепер, замість США, "оселею зла" призначена Європа, де в усьому винні "підступні глобалістські еліти". Росіяни стали подавати Америку, якщо не як союзника, то як силу, яка вже не стоїть у них на заваді. Пропаганда змальовує картину так, що американська політика виглядає абсолютно безсуб’єктною, слабкою, і йде крок за кроком тим шляхом, який вказує Росія.
Росіянам розповідають, що Україна не хоче миру, бо тепер є маріонеткою ЄС та, насамперед, Великої Британії. Мовляв, тепер українці воюють уже в інтересах європейців.
Друга помітна зміна – це значне посилення роботи з ветеранами. В 2025 році почали активно запускати програми з підтримки ветеранів. Якщо раніше це були програми для тих, хто на фронті та їхніх сімей і дітей, то зараз велика частка – робота саме з адаптації ветеранів, які повернулися. Це програми з працевлаштування, реабілітації, медичного забезпечення, соціальної підтримки. Щоб ті, хто вже прийшов із фронту, мали візію, що вони можуть мати гарне життя. Побільшало й розповідей про "полеглих героїв СВО" та їхній особистий шлях.
Третє – росіянам укріплюють уявлення, що війна триватиме довго, попри всі мирні процеси. Загроза все одно залишається, а небезпека для росіян – не локальна, а глобальна. І осередки цієї загрози спалахують то тут, то там — залежно від бажання пропагандистської машини.
Досить показово було, як під час так званого "перемир’я" на Великдень росіяни бравурно повідомляли про наступ і про те, що напередодні на Донеччині взято кілька сіл. Навіть на світле свято РФ підживлювала бажання наступу, говорила про війну, а не про мир – хай би навіть й на своїх умовах.
Можна припустити, що з нового року паралельно відбувалась підготовка російської аудиторії до того, що поки максималістські цілі СВО досягнуті не будуть. Але є інший наратив, який озвучив Путін: "Ми їх доб’ємо". Після чого російські військові почали терористично бити по цивільних – атаки на Кривий Ріг, Суми, Київ.
Часом можна почути натяки, що Кремль сподівається після заморозки, яка, може плануватися на осінь, через вибори змінити президента Зеленського, і потім, з часом, провести щось на зразок СВО-2 у форматі нового бліцкригу для окупації інших регіонів під прикриттям легенди про "референдуми та федералізацію".
Російська пропаганда не визнає Трампа як якогось великого лідера – його подають як керівника, якому достатньо розуму домовитися з Путіним. Але який ніяк не може перевершити російського диктатора своєю харизмою.
Ескалаційна риторика тепер періодично стосується країн Балтії, Румунії, Молдови.
Як ворогів змальовують Німеччину, Францію, Британію. Щотижня йдуть новини про те, що Польща стягує війська до кордону та відбувається блокада Балтійського моря. Ці новини йдуть як багатосерійне шоу. Мабуть, росіяни пропрацьовують сценарії поглиблення ескалації та війни, щоб легше обґрунтовувати заяви про необхідність мобілізації та залучення добровольців/найманців.
Отже, на початку 2025 року відбулася історична подія – російська брехня та наративи почали часом лунати з вуст представників офіційної влади США, наприклад, що "Зеленський – диктатор без виборів" з рейтингом у 4%. Це суттєва зміна, адже роками інформсоюзниками Росії були лише авторитарні режими, окремі політики чи якісь праві рухи в Європі, але ніколи – американська влада.
Як відомо, улюбленим заняттям росіян є розваги зі словом "нацист". Новий наратив атакує цим терміном керівництво країн ЄС. Мовляв, тепер Росія разом з американцями має знищувати "європейський нацизм". Наприклад, як повідомляє Центр стратегічних комунікацій, 16 квітня Служба зовнішньої розвідки РФ (СЗР) запропонувала США разом боротися з "єврофашизмом", адже "нинішній розлад у відносинах між США і країнами Євросоюзу" стає "фактором, що сприяє ситуативному зближенню Вашингтону і Москви, як це вже не раз бувало в минулому". Експрезидент РФ Мєдвєдєв вже встиг звернутися до обраного канцлера ФРН Фрідріха Мерца з залякуванням: "Подумай, двічі, нацист!".
Загалом, пропаганда не визнає Трампа як якогось великого лідера – його подають як керівника, якому достатньо розуму домовитися з Путіним. Але який ніяк не може перевершити російсього диктатора своєю харизмою.
Аналітики CAT-UA бачать, що масштаб рекрутингових рекламних кампаній добровольців (найманців) у російську армію лишився тим самим, попри розмови про мирні перемовини.
Але, за нашим припущенням, росіяни могли змінити стратегію набору людей в армію. З тим, щоб окрім залучення через контракт зробити ставку й на призов строковиків та подальший перехід їх до контракту. Зʼявляються матеріали про проводи на строкову службу. З квітня в РФ почали діяти нові правила для строковиків: якщо раніше повістка була дійсна лише під час місяців призову, то тепер вона не згорає і дійсна протягом року.
Почастішали рейди на мігрантів – перевіряють, чи стали новоприбулі, які отримали громадянство, на військовий облік. Є випадки, коли таким чином тиснуть підписати контракт.
Певна втома в російському суспільстві помітна. Частина людей, все ж вірила в перемовини і очікувала, що якесь завершення війни має настати. Радикальне крило ж запустило наратив: "не очікуйте багато від мирних перемовин". Мовляв, не треба сподіватися на мир та будувати собі рожеві ілюзії, що війна може закінчитися дуже швидко.
В цілому наратив про довгу війну – лишається. Періодично з’являються нарікання на підвищення тарифів, цін у магазинах. Але вони не набирають обертів. Страх перед великою війною постійно підживлюється. Російському суспільству постійно й голосно пропонують нових ворогів – і це звучить голосніше, ніж будь-яка втома від війни.
Для пересічного росіянина війна не відчувається так гостро, як для українців. Їм ніхто не обіцяв "солодкого життя" – завжди треба терпіти заради чогось у майбутньому та принести своє життя в жертву.
Отже, попри перемовини про заморозку, пропаганда продовжує готувати росіян до війни чи серії воєн. Відбувається мілітаризація дітей на межі сектантства, розкрутка ВПК. Масив інформації на тему мілітаризації дітей залишився на сталому рівні. Й далі проводять масштабні військово-спортивні змагання, залучають учасників СВО до навчання дітей у школах.
Нещодавно Путін знову заявив, що еліта СВО має бути дотичною до військово-політичного класу Росії. Минулого року розпочалася програма із залучення ветеранів до регіональної влади з можливістю бути обраним від "Єдиної Росії". Ця програма була досить популярною, з великою кількістю учасників. Тепер кожен федеральний орган за цим принципом впроваджує свої програми. Також є програми працевлаштування за участю бізнесу.
Росіяни намагаються працювати з ПТСР – наприклад, у вигляді коротких відео для жінок та дітей учасників СВО про те, як взаємодіяти з тими, хто воює. Це суб’єктивна оцінка, але в цьому українська сторона краща – бо у нас дуже багато приватних ініціатив та залучення, коли люди-професіонали працюють з іншими людьми за покликом серця, а не тому, що їм прийшов "папірець згори".
Ще однією великою інфокампанією стали історії про "знущання українських бойовиків / нацистів / нелюдів" над цивільними Курщини. Очевидно, що рашизму потрібно було пояснити місцеві жертви та руйнування, поклавши провину на Україну. Це також і спроба "віддзеркалити" для росіян звинувачення у стражданні цивільних в Україні, мовляв, "ви теж вбивали наших в РФ".
Трек "Звірства ЗСУ на Курщині" активно використовувався неофіційними спікерами для виправдання ударів по цивільних в Кривому Розі, Сумах, Києві. Мовляв, великі "супутні втрати" – помста за Курщину.
В квітні цими ударами по цивільним, в своєму типовому російському стилі, режим здійснював психологічний тиск на українців під час перемовин. Паралельно Кремлем використовувалась риторика "прикриття" щодо свого прагнення до миру, перемовин, енергетичного, пасхального та травневого перемир'я. Вбивство цивільних для залякування потребувало кампанії з виправдовування "супутніх втрат", як їх називають в Росії. Ці удари офіційно навіть визнавали з боку МО РФ, хоча і з неадекватними виправданнями, наприклад, що у Кривому Розі знищено "20 одиниць військової техніки". Якби це було так, цю техніку неможливо було б приховати на відео з місця події, тоді як таких кадрів – немає. Можливо, за задумом рашистів, українців має жахати, що РФ майже неприховано заявляє про свідомі удари по цивільних та наміри бити по них і надалі.
Часом пропаганда продукує окремі дикі історії в стилі "розп'ятого хлопчика", що українці нібито пишуть дітям загиблих на війні і кличуть їх від імені батька "прийти до нього в рай".
"Діди воювали" та "свята перемога у Великій Вітчизняній" – гранд-наратив, який зростає до 80-річчя перемоги над нацизмом та в очах росіян дає їм індульгенцію на нові злочини сьогодні.
Що стосується зусиль російської пропаганди в Україні, то це, насамперед, підрив бойового духу, меседжі про те, що "Україна програє", створення атмосфери безнадії та неминучої поразки.
Для цього застосовується наратив про тотальну корупцію в країні, зокрема президента та його оточення.
А також – представлення України як "пішака" у грі великих країн, для провокування відчуття приреченості. Мовляв, усе вже вирішено, "нас здають", і ми ні на що не можемо вплинути.
Ще один меседж, який використовують для української аудиторії – Зеленський не хоче миру, бо після його настання втратить владу.
Традиційно для маніпуляцій використовують емоції – страх, злість, зневіру.
Триває спроба зіграти на мовному питання та зіштовхнути між собою тих, хто в побуті використовує українську, і тих, хто російську. Росіяни радіють окремим конфліктам та форсять такі випадки, для спроб розколу та виправдання свого злочину – розв’язання війни.
Одеса продовжує викликати, мабуть, особливе зацікавлення. Так, через коментарі ботів на платформі ТікТок, та "одеські" Telegram-канали, які керуються з Росії, йде спроба навіювання меседжу про "Одесу – російське місто", де не говорять українською, і яке має рано чи пізно "звільнити" Росія. Він доноситься, через присутність в коментарях ботів, які видають себе за одеситів та атакують за українську мову.
Бот-атака в коментарях супроводжувала і вбивство активіста ГО "Вуличний фронт" Дем’яна Ганула для симуляції, начебто, масової радості одеситів. Росіяни вдало зіграли на неоднозначності його акцій "прямої дії". Наратив "Харків – російське місто", також звучить, але не так часто. Підтримка наративу досягається і через заяви топових рашистів, таких як Путін та Патрушев, останній знову нещодавно говорив про Одесу. Через цитування наратив закидається і в наш простір.
Експерти Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки у своєму дослідженні "Антиєвропейські наративи Кремля: мапа інформаційних загроз для України" радять насамперед формувати та просувати власні наративи. А також – посилювати партнерські мережі з метою підвищення ефективності просування конструктивних наративів для протидії FIMI (Foreign Information Manipulation and Interference – Іноземні інформаційні маніпуляції та втручання – термін, який використовують в ЄС та НАТО). Підвищувати рівень медіаграмотності як аудиторії, так і авторів медіаконтенту. Блокувати та ускладнювати роботу в Україні та ЄС задіяних у FIMI ресурсів. Для цього – коригувати політику соціальних мереж. Та сприяти зменшенню ресурсів, які РФ може спрямовувати на інформаційну війну.
Додамо від себе. Отже, мова йде, в першу чергу, про створення власного сильного порядку денного, зі сталим простором для інформаційної взаємодії громадян.
Ключем є розбудова ефективних партнерств та колаборацій. А отже, потрібна взаємодія між різними "інформаційними агентами" на межі журналістики, комунікацій, "пропаганди здорової людини", культури, освіти, бізнесу. Це розширює аудиторію, підсилює довіру, збільшує ресурси та головне через новизну – надихає громадян. Адже без нового емоційного залучення втрачається увага аудиторії.
Йдеться, також, про розвиток навички до обережної роботи з інформацією у населення ("перевір, чи не брешуть").
На нещодавньому Kyiv StratCom Forum 2025 експерти поділилися своїми порадами. Так, Любов Цибульська, експертка зі стратегічних комунікацій вважає, що основна проблема у сфері державних стратегічних комунікацій полягає в тому, що інституції, яким визначено займатися цим напрямком, не мають реальної суб’єктності. "Нам потрібно формувати запит на суб’єктних, творчих, незалежних лідерів. Також необхідні інституції, які матимуть реальну вагу та вплив", – зазначила вона.
На форумі лунала думка, що неможливо знаходитися лише в інформаційній обороні, без впливу на російське населення та її бійців – це шлях до поразки. "Це ті інструменти, які сама Росія використовує, – зазначив журналіст, блогер, публіцист Денис Казанський. – Фабрики тролів працюють, ми бачимо купу відео у TikTok, створених в інтересах Росії – проти ТЦК, мобілізації, євроінтеграції. Також вони створюють нібито українські Telegram-канали, які повністю ведуться з території Росії та поширюють пропаганду російських ЗМІ. Що нам заважає робити те саме? Наразі я не бачу системної роботи, є самодіяльність ентузіастів. Росіяни грають без правил, а західний світ намагається грати з ними за правилами, і сам фактично програє через це".
Історик Ярослав Грицак говорить, "що ми робимо велику помилку, вважаючи, що немає "хороших росіян". Якщо "хороших росіян" немає, ми повинні їх створити! Це питання стратегії боротьби. За будь-якої війни кожен, хто воює, пробує створити союзника в стані ворога, можна навести масу прикладів".
***
Можна припустити, що перевага Росії в інформаційній сфері досі дає рашистам надію на стратегічне підкорення України. Саме брехня, яка спрямована на дезорієнтацію людей, і є тією кремлівською "голкою Кощія", зламавши яку можна змінити хід історії.
Денис Самигін, комунікаційник ГО CAT-UA
Марина Фурсенко, аналітикиня ГО CAT-UA