| КОЛОНКИ |
У демократичному суспільстві адвокат — не просто фахівець із права. Це ключовий гарант реалізації основоположного права на захист, а також посередник між громадянином і державою. В Україні ж останнім часом ми спостерігаємо тривожну тенденцію: адвокатів почали системно переслідувати. І мова не лише про моральний тиск чи дискредитацію — мова про кримінальні провадження, обшуки, підозри, які виникають внаслідок виконання адвокатом своїх обов’язків.
Це не тільки проблема юридичної спільноти. Це — симптом деформації юстиції як інституції, яка мала би бути не знаряддям тиску, а арбітром справедливості. І ця деформація створює не просто правовий колапс — вона становить серйозну загрозу для економіки, інвестицій, бізнесу та державного управління.
За останні кілька місяців було відразу декілька випадків, коли проти адвокатів відкривали кримінальні провадження. Адвокату Станіславу Борису було пред’явлено підозру за те, що він супроводжував клієнта як адвокат; в Одесі стосовно адвокатки обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у справі, в якій вона майже рік захищала підозрюваного; у Києві в офісі адвокатів проведені обшуки за нібито втручання в реєстр судових рішень. І буквально нещодавно пролунала новина, що у Києві правоохоронці здійснили невідкладний обшук у адвокатки без ухвали суду за подіями, що мали місце ще в 2019 році.
Ці дії з боку правоохоронних органів стали можливими через толерантне ставлення держави до таких дій. Скасування строків досудового розслідування в кримінальному процесі, через що кримінальні справи тепер можуть розслідуватися довічно, звуження судового контролю, обшуки без рішень суду, формальне оголошення підозрюваного в розшук, ігнорування ролі адвоката в процесі, і нарешті, визнання адвоката "фігурантом" справи через його професійну участь — це поступове руйнування правової системи. І найгірше — ототожнення адвоката з його клієнтом, що суперечить самій суті адвокатської діяльності. Це — поступове руйнування інституту адвокатури, що є основою змагального процесу і справедливого судочинства.
Наслідки такої ситуації виходять далеко за межі юридичної сфери. Бізнес — перша жертва правової невизначеності. І не лише через прямі ризики, пов’язані з кримінальними провадженнями. Проблема глибша: вона полягає у відсутності надійного захисту інтересів бізнесу.
Якщо навіть адвокат не може гарантувати собі захист — хто може? Якщо адвокат не здатен зупинити свавільні дії правоохоронців — будь-який бізнес-проєкт стає вразливим. У таких умовах підприємства відмовляються від "білих" стратегій, скорочують горизонти планування, переходять у тінь або виходять з ринку.
Жоден інвестор — внутрішній чи зовнішній — не вкладатиме капітал у країну, де юрисдикція не гарантує прав власності і не забезпечує захисту. Правова непередбачуваність — головний стоп-фактор для іноземного капіталу. В таких умовах IPO, венчурне фінансування, проєктне інвестування стають винятком, а не правилом.
Якщо інститут адвокатури, який створений захищати, не захищає, підприємець шукає альтернативу. Це може бути чиновник, прокурор чи слідчий — за "відкат", за "домовленість", але не в рамках закону. Це відкриває двері для тіньових схем, мінімізує податкові надходження, стимулює корупцію.
Проблема криється також у фундаментальному перекосі в системі правосуддя або у так званому "трикутнику правосуддя" (суддя–прокурор–адвокат): суд перестає бути незалежним і неупередженим і дедалі частіше ототожнюється з обвинуваченням. Якщо слідчий або прокурор фактично контролює процес і одночасно порушує права захисту, а суд на це закриває очі, — маємо справу з імітацією правосуддя, а не справжнім процесом.
Це не лише порушує права адвоката чи клієнта. Це ставить під сумнів саму концепцію верховенства права як інституційного стовпа демократії. У країнах, що декларують євроінтеграційний курс, це неприпустимо і небезпечно.
Ризики для держави: від економічного виснаження до морального краху
Що потрібно змінити вже сьогодні
Кримінальне переслідування адвокатів — це не внутрішня проблема юристів. Це —лакмусовий папірець стану правосуддя і стратегічна загроза для держави. Годі лише згадати справу Василя Стуса, адвокатом в якій виступав В. Медведчук. Чи така адвокатура нам потрібна? Бо без адвоката не існує справедливого суду. Без неупередженого і справедливого суду — не існує правової держави. А без правової держави не може існувати стабільна економіка.
Повага до адвокатської професії — це тест на зрілість держави. Україна повинна скласти цей тест, якщо справді прагне бути частиною розвиненого, конкурентного, економічно безпечного світу.