| КОЛОНКИ |
У січні 2025 року в місті Біла Церква Київської області стався резонансний випадок жорстокого побиття неповнолітньої дівчини групою підлітків.
Інцидент набув широкого розголосу після того, як відео побиття оприлюднили в соціальних мережах. На записі видно, як кілька підлітків серед них і дівчата, і хлопці, б’ють потерпілу ногами та руками, при цьому супроводжуючи дії нецензурною лайкою та приниженнями.
Дівчинка, чия провина в очах однолітків зводилася до дитячого жарту з дверима та вигаданої "вибухівки", стала жертвою катування. Ми усі бачили це жахливе відео у соціальних мережах.
Це була не "сварка між підлітками".
Це була спланована розправа – жорстока, показова, з фото, відео, знущанням, насолодою від знущання, яку видно в очах кривдників.
Спочатку справу відкрили як... легке тілесне ушкодження. Так, дізнання за ч. 1 ст. 125 КК України. Так наче йшлося про випадковий поштовх на перерві. І лише коли у правоохоронців з’явилося відео з події, де відбулося катування — тоді справа змінила кваліфікацію. Тільки тоді хтось нарешті визнав, що це не дитяча сварка, а злочин за ст. 127 КК — катування.
Мотив? Підлітки вирішили групою "покарати" свою подругу
Поліція встановила 12 учасників подій віком від 12 до 16 років.
Частина з цих підлітків називали потерпілу подругою. Вони вирішили її покарати за вигадані плітки. А ще — за страх, що вона може "здати" когось із них, хто вже в такому віці вживає наркотики. І як "покарання" — вони зібралися гуртом, зняли відео, сміялися, принижували, били, при цьому вимагали у потерпілої гроші.
Ніхто не зупинив. Ніхто не закрив камеру. Ніхто не побіг по допомогу. Бо всім здавалося, що бити ногами, тягати за волосся, розприскувати перцевий балончик в обличчя — це ок. Можливо, так їх навчили вдома?
Батьки: попередження, декілька штрафів… і жодного сорому
Тепер поговоримо про відповідальність дорослих.
Нагадаю, більшість учасників події не досягли віку кримінальної відповідальності і їм таки "зійде усе скоєне з рук".
А щодо батьків, то їхня зона відповідальності – неналежне виховання дітей. І тут починається парад абсурду.
Деякі з батьків отримали попередження (так, просто словесне зауваження від суду), інші — штраф 850 грн або 1 700 грн. Це в той час, коли їхні діти знущалися з іншої дитини.
Приклади:
Це — втрата логіки, відсутність принципу справедливості, зневага до індивідуального підходу.
Таким чином, до батьків підозрюваних та осіб, до яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, судді застосували найм’якіші стягнення, які передбачені відповідною частиною ст. 184 КУпАП. До матері основного підозрюваного застосоване взагалі попередження. Водночас до батьків дітей, які були просто присутніми, судді жодного разу не застосували попередження. До однієї матері, яка щиро розкаялась, взагалі було застосоване найсуворіше з можливих стягнень.
Це вказує на повну відсутність єдності судової практики, судді не надають обґрунтованої мотивації щодо диференціації відповідальності батьків. Так, до батьків дітей, які були лише присутніми при події, застосовано більш суворі санкції, ніж до батьків безпосередніх учасників події.
"Вони ж діти". А вона — вже не дитина?
Ми будемо чути неодноразово: "А що ж ви хочете? Вони ж діти".
А потерпіла, до речі, — теж дитина. То де баланс співчуття?
Статус "дитини" не означає відсутність свідомості, а тим паче тотальної безкарності. Діти не народжуються з уявленням, що бити ногами — це нормально. Їх так вчать. Або не вчать навпаки.
Ніхто з нас не заперечує: так, їм по 13, 14, 15 років. І ні — вони не сядуть на 12 років до тюрми. Закон справді передбачає, що суд має пом’якшити покарання неповнолітнім. І це нормально.
То що ж загрожує кривдникам в реальності?
Двоє основних фігурантів справи звинувачуються у:
При цьому важливо розуміти, що Кримінальний кодекс України зобов'язує пом'якшити покарання неповнолітнім. Щодо тих, хто не досяг віку кримінальної відповідальності застосувати покарання неможливо.
Попереду нас очікує ще повноцінний судовий розгляд у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області, оскільки справу тільки-но скерували до суду. І тут потерпіла сторона вже матиме можливість брати участь у судових засіданнях, заявити позов про відшкодування моральної шкоди тощо.
Щодо дітей, що не досягли віку кримінальної відповідальності, можуть бути застосовані заходи примусового виховного характеру, такі як:
Тобто реального, відчутного механізму впливу — нема.
Але ці заходи не передбачають реального обмеження волі, вони мають більше формальний, а не каральний характер, що в контексті морального і фізичного каліцтва жертви виглядає, м’яко кажучи, знущанням.
Важливо: У справах, де неповнолітній ще не досяг віку кримінальної відповідальності, суд обмежений у своїх рішеннях — він не може призначити реального ув’язнення чи серйозного обмеження, навіть якщо факт жорстокості очевидний.
А якщо завтра — знову?
На жаль ця справа стала сигналом до того, що це не просто випадок жорстокості серед підлітків.
І вже, мабуть, настав час зупинити системну відмову держави визнавати такі події як серйозні злочини.
Хочете виховати добрих дітей? Почніть із того, щоб не залишати зло безкарним, а речі називати своїми іменами. Закон має бути справедливим, але також і дієвим.
Поки зло називають "дитячим жартом", а його наслідки — "легким тілесним", ми вирощуємо покоління, яке не боїться бити ногами в обличчя.
Не виправдовуйте це.
Анна Калинчук, адвокат юридичної компанії Miller law firm
Компанія Miller law firm надає правничу допомогу потерпілій дівчині на умовах pro bono.