| КОЛОНКИ |
Ми все менше можемо покладатися на міжнародних партнерів у питанні поcтачання озброєння.
Спікер Палати представників Конгресу Майк Джонсон прямо заявляє: для нової допомоги Україні в Америці "немає жодного апетиту". Доля 40 млрд євро на військові потреби від ЄС поки теж видається туманною. Проти вже виступили Італія, Іспанія і Португалія.
Все це – на фоні критичної нестачі зброї на фронті. А також рекордного невикористаного потенціалу українських виробників. Так, за оцінкою Технологічних сил України, через відсутні державні контракти за 2024 рік українські зброярі не виготовили (проте мали для цього потужності) 1,7 млн дронів та РЕБ.
Знайти ці гроші для українських виробників можна було б, наприклад, якби Міноборони стягнуло штрафів на 18,5 млрд грн за несвоєчасні поставки зброї від недобросовісних постачальників.
Або ж – вирішивши питання із простроченою дебіторською заборгованістю постачальників зброї на 51 млрд грн. Зброю, закуплену за цю суму, фронт так і не побачив. Хоча терміни поставки вже давно пройшли, а більшість цих контрактів проплатили ще в 2022-2024 роках.
Для розуміння: 51 млрд грн – це втричі більше зібраного найбільшим волонтерським фондом "Повернись живим" за весь час існування фонду.
І це – лише частина тих коштів, які могли би піти на зброю, якби влада максимально ефективно використовувала виділені кошти за призначенням.
Нижче – розберемо ці та навіть більш шокуючі цифри. Кожна з них – підкріплена офіційними даними та документами.
За законом, постачальник, який порушив обумовлені контрактом терміни поставки, мусить сплатити штрафні санкції. Якщо постачальник не сплачує їх та пеню добровільно, Міноборони зобов'язано стягнути кошти через суд.
ЦПК звернувся до Міноборони із запитом про загальну суму поданих до суду позовів задля стягнення таких санкцій. Також ми просили уточнити розмір реально сплачених порушниками коштів.
В Міноборони відповіли, що вони не володіють такою інформацією, а відповідь на запит "вимагає створення нової інформації шляхом аналітичної роботи". Тобто, фактично Міноборони відмовилося інформувати суспільство про свою роботу щодо стягнення цих грошей.
Проте народній депутатці Анастасії Радіній все ж вдалося отримати від Міноборони деяку інформацію. Так, у відповідь на депутатський запит, у міністерстві зазначили, що станом на 01.01.2025 розміри нарахованих штрафів та процентів за порушення строків постачання за весь час повномасштабної війни становили 18,5 млрд грн. Ця сума складається з:
Причому реально сплачено за час повномасштабної війни лише мізерні 742 млн.
Чому з 18,5 млрд грн штрафів бюджет отримав близько 4 відсотків? Виглядає, що Міноборони не поспішає вибити ці штрафи.
Гарний приклад для міністерства оборони, як треба боротися за свої гроші – фонд "Повернись живим". Так, керівник фонду Тарас Чмут відзвітував: "14,9 мільйонів гривень стягнутих штрафних санкцій повернулося "Повернись живим" на рахунки та будуть направлені на забезпечення Сил оборони".
Ця цифра не включає в себе вище вказані 18,5 млрд грн штрафних санкцій та є актуальною станом на 1 лютого цього року, згідно із відповіддю Міноборони на запит ЦПК.
Менша частина з цих 51 млрд грн заборгованостей сформувалася вже після створення Агенції оборонних закупівель (АОЗ). Проте історія формування більшої частини цієї простроченої дебіторської заборгованості така.
На початку великої війни в Міноборони не існувало спеціальної агенції як АОЗ, яка б закуповувала зброю. Натомість цим займався внутрішній департамент – Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки (ДВТП). В середині 2023 року – ще за Резнікова – була створена АОЗ, першим очільником якої став Володимир Пікузо. З літа 2023 до лютого 2024 року АОЗ під його керівництвом почала укладати збройні контракти. Серед них більшість була з держкомпанією Спецтехноекспорт, яка відома здебільшого завдяки скандальному розслідуванню Михайла Ткача про потенційні втрати бюджету через завищені ціни на зброю на щонайменше 10 млрд грн.
Щодо діяльності ДВТП ще до великої війни були відкриті кримінальні справи, повʼязані з неправомірними розтратами грошей.
Проте, якщо до 2022 року департамент оперував бюджетом трохи більше 20 млрд грн на рік, то з початком великої війни ця цифра виросла в десятки разів. Однак методи департаменту, здається, не змінилися. Приклад цього – справа щодо Львівського арсеналу, коли з Міноборони вивели 1,5 млрд грн, а боєприпаси так і не поставили.
Отже, у 2022-2023 роках у ДВТП опиняються шалені кошти. За інформацією від Міноборони, у перші два роки великої війни департамент витратив на укладення збройних контрактів – 404 млрд грн.
У 2022-2023 роках, коли було ясно, що зброю треба купляти вже тут і зараз, Міноборони все ж укладає довгострокові збройні контракти на кілька років.
На бекграунд постачальників також звертали мало уваги. В результаті – частина з них протермінували виконання контрактів, так і не поставивши зброю.
В результаті, як вказано вище, станом на 1 лютого 2025 року протермінована дебіторська заборгованість Міноборони сягнула значних розмірів.
Чи судиться Міноборони бодай за якусь частину від цих коштів – у Міноборони на запит ЦПК не відповіли.
Проте ці 51 млрд грн – не єдина сума, яку Україна заплатила, а зброї поки що не отримала. Далі – більше.
Згідно із відповіддю Міноборони, 72 млрд грн – це сума, яку заплатили за зброю рік тому і давніше. Станом на початок цього року цієї зброї не поставлено.
Якщо за зброю заплатили, наприклад, 6 місяців чи рік тому – така дебіторська заборгованість є природною. Бо цикл виробництва зброї може тривати приблизно півроку-рік. Проте, коли за зброю для країни, в якій точиться жорстока війна, заплатили ще у 2022-23 році, а у 2025 році її досі немає – виникає питання: у чому причина таких затримок?
Щодо головних причин прострочення поставок зброї – на це суспільству має відповісти Міноборони.
Щодо тривалості контрактів, за нашою інформацією, відбувається наступний процес. Рішення щодо продовження контрактів приймає міністр оборони на підставі висновків торгово-промислових палат. Продовжували їх як Резніков, так і Умєров.
В результаті маємо наступну ситуацію: кошти – виведені з Міноборони в якості передоплати; фронт – без зброї, а постачальники – уникають сплати штрафів.
Щоб винні понесли відповідальність – ми спрямуємо до правоохоронних органів усі висновки торгово-промислових палат та рішення міністрів Резнікова та Умєрова про продовження контрактів, укладених ДВТП за 2022-2023 роки.
***
Як вказано вище, за 2022-2023 роки ДВТП витратив на закупівлі 404 млрд грн.
Проте, чи виконані старі контракти та чи ефективно використали такі колосальні суми – влада або вирішила не розбиратися, або навмисно приховує це від суспільства.
Про критичну ситуацію у ДВТП ми в ЦПК вперше писали ще у липні 2023 року. У тому ж липні "Українська правда" написала про схеми Львівського арсеналу, які потім перетворилися на кримінальну справу проти посадовців ДВТП.
Тож, при вступі на посаду міністра оборони у вересні 2023 року Рустем Умєров добре знав про проблеми у департаменті. Проте станом на жовтень минулого року міністр так і не провів комплексний аудит його роботи. Хоча такі аудити відбулися практично у кожній структурі Міноборони.
Водночас перевіряти використання коштів на закупівлю зброї Міноборони під час повномасштабної війни відмовилася і Рахункова палата. Як ми писали раніше, розпочавши аудит "ефективності витрачання коштів на закупівлю зброї", Рахункова дуже швидко замінила його на аудит відповідності (тобто, аудит про правильність управлінських процесів та рішень, а не щодо ефективності витрачання коштів бюджету).
Тобто, аудитори відмовились відповідати, як Міноборони витрачало понад 400 млрд грн коштів платників податків на зброю у найгарячіші періоди великої війни: 2022-2023 роки.
Проте навіть у такому "куцому" аудиті Рахунковій палаті довелося визнати наявність в Міноборони значної довгострокової дебіторської заборгованості, що в результаті призвело до "незабезпечення критичних потреб Збройних Сил України в озброєнні та військовій техніці".
Чому аудит ефективності витрачання коштів Міноборони на закупівлю зброї досі не провели? Підозрюємо, що результати такого аудиту підняли би багато цікавої інформації, а намагання знайти винних у ситуації привели би напряму до Офісу президента.
Зокрема тому, що в укладання контрактів у 2022-2023 році був тісно залучений тодішній заступник у Резнікова – такий собі Денис Шарапов. Шарапов – давній бізнес-партнер голови Офісу президента Андрія Єрмака. Єрмак і Шарапов були бенефіціарами ТОВ "Медійна група європейського партнерства". Третім партнером тут був росіянин Рахамім Емануїлов.
Ви також могли запамʼятати Шарапова як зама Резнікова, який показував "не ті куртки" під час засідання антикорупційного комітету, де розглядати закупівлю "зимових" курток для військових з Туреччини у сумнівної фірми. Пізніше Михайло Ткач виявив, що фірма повʼязана з племінником нардепа оборонного комітету Геннадія Касая.
* * *
В сухому залишку, маємо таку картину: