| КОЛОНКИ |
Автори:
Олена Галушка, членкиня правління ЦПК, співзасновниця Міжнародного центру української перемоги
Вікторія Войціцька – народна депутатка України 8-го скликання, директорка з адвокації в енергетичному секторі ГО "Міжнародний центр Перемоги України"
Глави урядів Нордично-Балтійських країн 27 листопада пообіцяли збільшити підтримку України. Будучи найбільшими донорами військової допомоги на душу населення, вони підтвердили готовність ще більше посилити підтримку, збільшивши фінансування у найближчі місяці. В умовах невизначеності щодо майбутнього американської допомоги у 2025 році, така рішуча підтримка, виражена не лише в словах, а й у конкретних діях, є ключовою для побудови та зміцнення "коаліції рішучих" – групи країн, які відстоюють перемогу України та готові максимально сприяти її досягненню.
Особливий приклад серед цієї групи країн займає Норвегія, адже ця країна має унікальний потенціал для надання значної допомоги Україні без збільшення навантаження на плечі своїх платників податків або урізання соціальних витрат, що виділяє країну з-поміж інших партнерів.
Норвегія має Фонд національного добробуту, активи якого становлять 18,5 трлн норвезьких крон ($1,7 трлн). За оцінками експертів та уряду Норвегії, щонайменше 1,2 трлн крон ($110 млрд) було зароблено додатково до передбачених доходів у 2021–2023 рр. внаслідок різкого зростання цін на газ у Європі через російську газову війну, яка почалася ще до повномасштабного вторгнення. У відповідь Євросоюз запровадив програму RePowerEU, яка передбачає заміщення російського газу, в тому числі і норвезьким.
Зараз в Норвегії ведуться активні дебати щодо посилення підтримки Україні, але не все так просто.
Підхід Норвегії до підтримки України з самого початку ґрунтувався на принципах системності та довгострокового зобов’язання. Звичайно, така передбачуваність має великі плюси, але не завжди враховує нагальність викликів, які стоять перед Україною сьогодні. У 2023 році Норвегія запустила Програму ім. Нансена, довгострокову програму допомоги Україні з бюджетом у 75 млрд крон ($6,7 млрд), яка охоплює широкий спектр підтримки, а саме військову, гуманітарну та бюджетну допомогу, і не враховує підтримку переміщеним особам.
Ще із зими 2024 року великою мірою через затримку військової допомоги США, обстріли енергетики та ускладнення ситуації на фронті, норвезький уряд опинився під великим тиском з боку опозиції та громадськості щодо потреби збільшення допомоги України, а з осені до активної адвокації долучилися і сусіди Норвегії, передусім Данія та Швеція.
Зараз Стортинг (парламент Норвегії) розглядає подання уряду про суттєве збільшення програми до 130 мільярдів крон ($12,2 млрд). Втім, одночасно, в уряді запропонували її продовжити аж до 2030 року, виставивши щорічну нижню гарантовану межу підтримки Україні на рівні 15 мільярдів крон ($1,4 млрд) з можливістю збільшення окремими додатковими рішеннями. Так, наприклад, в 2024 році допомогу також збільшували окремо, двічі, доводячи загальну суму до 27 млрд крон ($2,4 млрд).
Бачення опозиціонерів щодо підтримки України є значно амбітнішим. Ліберальна партія Венстре, яка з самого початку гучно виступає за суттєве збільшення допомоги, запропонувала виділити Україні 105 млрд крон ($9,5 млрд), а консерватори Гойре – 45 млрд крон ($4 млрд). Також збільшення допомоги вимагає і експертна спільнота, колишній військові та науковці. До прикладу, нещодавнє звернення підписали 110 лідерів думок. У приватних розмовах експерти виражають нерозуміння, чому досі допомогу не підвищили суттєво, адже у Норвегії є як ресурс, так і суспільний консенсус.
Під час зустрічі прем’єра Стьоре із лідерами парламентських фракцій 26 листопада уряд запропонував підняти допомогу Україні на 2025 рік до щонайменше 30 млрд крон ($2,7 млрд), керівники фракцій зараз радяться.
Попри все, в норвезького уряду все ще відсутнє розуміння серйозності викликів, з якими зараз стикається Україна, як і відчуття терміновості щодо підтримки України. Молодшим партнером по коаліції партії лейбористів прем’єра Стьоре є аграрна центристська партія, для якої Україна пріоритетом не є.
Із аргументів проти суттєвого підвищення допомоги уряд озвучує побоювання щодо корупції в Україні, страх перед помстою з боку Росії, а також те, що якщо Норвегія даватиме більше, інші країни свою допомогу зменшать. Також вони переживають, що буде створено прецедент використання ресурсів Фонду національного добробуту, який є фондом для майбутніх поколінь, під поточні потреби.
Усі вони спростовуються досить просто. Ми пояснюємо про прогрес реформ після 2014, озвучуючи які домашні завдання у нас залишилися. Антикорупційні інституції, а також українське громадянське суспільство та журналісти-розслідувачі продовжують роботи свою роботу навіть під час повномасштабного вторгнення. Втім, звичайно, чим менше приводів наші держустанови та правоохоронні органи надаватимуть, тим легше буде такі аргументи на міжнародній арені спростовувати, адже аргумент корупції важливий далеко не лише в Норвегії, але і у США, Німеччині, Данії чи Брюсселі.
Гібридні атаки Росії на Європу почалися давно, і Норвегія не є винятком. Їхня розвідка неодноразово фіксувала спроби шпіонажу, як і порушення російськими дронами норвезького авіапростору неподалік від об’єктів критичної інфраструктури. Як і інші Нордичні країни, Норвегія також готується до можливої війни, нещодавно оновивши інструкції для цивільного населення по діях у надзвичайних ситуаціях, а також прийнявши довгостроковий план інвестування у власну оборону розміром 600 млрд крон ($56 млрд) на період наступних 12 років.
Допомога від ключових партнерів вже починає скорочуватися безвідносно до рішень норвезького уряду. Хоча країни, як-от Данія та Швеція, нарощують свою підтримку, майбутній обсяг допомоги від таких важливих союзників, як США та Німеччина, залишається невизначеним. Ба більше, немає сумнівів, що президент Трамп наполягатиме на збільшенні зобов’язань європейських країн. Таким чином, розширення підтримки України може не лише допомогти Україні, але й сприяти зміцненню відносин Норвегії з новою адміністрацією у Білому домі.
А щодо фонду майбутніх поколінь, то звичайно, що найкраща інвестиція норвезького уряду зараз – це не передати цю війну своїм дітям.
Норвегія має технології та ресурси, важливі для нашої перемоги. Наприклад, у серпні стало відомо, що в Україні налагодять виробництво 155-мм снарядів за технологією норвезької компанії Nammo, і це не єдиний приклад. Допомога Норвегії є критичною у сфері захисту неба, адже є норвезько-американські NASAMS є важливим елементом нашого ППО щита.
Перший крок зроблено і на шляху підтримки українських оборонних індустрій. Днями було оголошення, що Норвегія виділяє 500 мільйонів крон ($45 млн) із бюджету на 2024 р. на закупівлю зброї від українських виробників для потреб Сил оборони України в рамках так званої "датської моделі". Такий підхід має суттєво розширитися в 2025 р., адже допоможе досягти одразу двох ключових цілей: забезпечити Збройні сили України необхідною військовою технікою та одночасно стимулювати нашу економіку.
Таким чином у 2025 році Норвегія може допомогти Україні із закупівлею зброї в українських виробників, виробництвом ППО та снарядів, а також захистом та відновленням об'єктів критичної енергетичної інфраструктури.
З боку України необхідно приділити пріоритетну увагу розвитку відносин із Норвегією. Попри позитивну динаміку співпраці з Нордичними країнами, яка спостерігається останнім часом, викликає занепокоєння відсутність посла в Норвегію вже понад два роки, як і військового аташе. Хоча команда посольства виконує важливу роботу, вона серйозно недоукомплектована, а відсутність посла надсилає небажаний сигнал на найвищому політичному рівні. Необхідно більше контактів на всіх рівнях, в тому числі парламентської і культурної дипломатії, як і сприяти візитам норвезьких парламентарів та посадовців до України, щоб вони побачили російську агресію.
Сьогодні Україна протистоїть не лише Росії, але й таким країнам, як Північна Корея, Іран, і навіть Китай, який постачає військову допомогу Росії. Ми не можемо самотужки стримувати всю "коаліцію тираній". Для цього критично важливо розбудовувати "коаліцію рішучих", в основі якої природно мають бути Нордичні країни, зокрема Норвегія, як надійний і стратегічний партнер України.