| КОЛОНКИ |
Напад Росії на Україну вкотре довів, що Росія – це агресивна імперія, а її населення загнане в рабство, не маючи жодного впливу на процес прийняття рішень в державі. ЗСУ розбили ворога, останні російські солдати залишили Крим і Донбас, росія під тиском західних санкцій була змушена припинити будь-які напади на Україну і відвести залишки всіх своїх військ на 100 км від українського кордону, а згодом перетворилася на демократичну країну, яка вже ніколи не нападала на Україну.
Якщо перша частина сценарію є нашим головним планом і з вірою в ЗСУ ми не сумніваємося в його досягненні, то друга частина звучить як відверта фантазія.
Напад росії на Україну вкотре довів, що росія – це агресивна імперія, а її населення загнане в рабство, не маючи жодного впливу на процес прийняття рішень в державі.
Століття існування імперії продемонстрували, що цьогорічна агресія – це не випадковість, не "збій матриці", а власне, суть її існування. Після розпаду СРСР, всі країни соціалістичного табору отримали шанс на зміни – і якщо близько 15-ти країн Центрально-Східної Європи – в тому числі й Україна – успішно використали його для побудови демократичних держав, то росіяни повернулися до створення чергової брутальної імперії.
Збереження росії в її нинішніх кордонах без ґрунтовних змін її внутрішнього устрою обов’язково рано чи пізно призведе до чергового нападу на Україну чи іншу сусідню з імперією державу.
Тому єдиним виходом є реконструкція росії і деколонізація її народів. Розмови про це все частіше переходять з маргінесу в практичну площину. Так, в травні у Варшаві та в липні у Празі відбулися Форуми вільних народів росії. Мета Форумів полягала у напрацюванні стратегій переходу росії від авторитарної імперської держави до "постросійського світу", зокрема, до добровільного створення та співіснування незалежних та демократичних держав.
Дискусії на Форумі велися навколо чотирьох основних тем: деімперіалізація, демілітаризація, депутінізація й економічне майбутнє постросійських територій. За підсумками Форуму його учасники підписали Декларацію про деколонізацію Росії.
Варто відзначити, що якщо перший Форум переважно обмежувався представниками російських регіонів, то до другого активно долучилися представники західних еліт.
Серед спікерів були депутат Європарламенту та колишня Міністр закордонних справ Польщі Анна Фотига, депутат Національної Асамблеї Франції Фредерік Петі, британський журналіст і публіцист Едвард Лукас та американський політолог, старший експерт Фонду Джеймстауна Януш Буґайскі. Таким чином, розмови про деколонізацію та реконструкцію росії все більше переходять в мейнстрімову площину. І єдиним варіантом вирішення проблеми росії може стати стратегія win-win-win, від якої виграють всі сторони – звичайно, окрім тоталітарного режиму Володимира Путіна чи його наступника, який захоче продовжити його пекельну справу.
[BANNER1]
Як би нам не хотілося – після Бучі та Ірпеня, Маріуполя та Волновахи, Вінниці та Оленівки – але місце росії не заповнить вода під назвою "Океан мрій", 140 мільйонів людей і надалі проживатимуть на тих територіях з відповідним людським та природним ресурсом, який може бути використаним як для руйнування, так і для розвитку.
Очевидно, ми не хочемо залишити в спадок нашим наступним поколінням нинішню росію, ми не хочемо, щоб наші діти, внуки чи правнуки жили в страху прокинутися одного ранку, так як ми 24 лютого.
Якщо у нас є можливість вибрати будинок, ми не обираємо дім, за парканом якого живуть злодії, ґвалтівники та вбивці, ми купимо хату в оточені вчителів, лікарів і підприємців.
Батьківщину не обирають (у випадку з Україною – на щастя), тож доведеться обирати, якими ми хочемо бачити наших сусідів. Тобто, в підсумку, наш win полягатиме у тому, що за нашим кордоном не буде агресивної імперії, готової в будь-який момент напасти на Україну.
Після Другої світової війни Захід чітко переконався, що демократичний устрій та ринкова економіка є безсумнівними перевагами над життям у війні чи навіть під загрозою війни.
Безпрецедентна підтримка Заходом України у війні проти імперії свідчить, все ж, що ідеали та цінності, про які багато країн почали забувати до російської агресії, повинні бути в основі існування демократичної спільноти. Зрештою, якщо ви не вірите в цей пункт, існує набагато банальніший аргумент – бізнес-інтерес у розвитку економічних стосунків з багатими регіонами постросії.
Зрештою, сьогодні Захід має унікальний шанс не повторити помилку кінця 1980-х років, коли він не мав стратегії розпаду Радянського Союзу – до деколонізації і реконструкції росії краще бути готовими, щоб все пройшло максимально підконтрольно та безболісно.
Інтерес народів росії полягає в двох складових – власне, у деколонізації та реконструкції країни.
Йдеться як про звільнення корінних народів і регіонів від гніту московського режиму, коли всі ресурси не будуть стікатися в Москву на обслуговування режиму, так і про особисту свободу, коли можна буде почуватися особисто та розвиватися економічно вільною людиною без загрози опинитися у в’язниці за вихід з чистим аркушем паперу на центральну площу міст чи втратити свій бізнес за нелояльність до режиму.
Читайте також: Солдати невдачі. Чи винні буряти у звірствах в Україні та чи стане Бурятія незалежною – інтерв'ю з опозиціонеркою з Улан-Уде
А успішний досвід України у реформі децентралізації, коли повноваження та ресурси передавалися з центру на місця, може стати в нагоді для започаткування процесів на росії.
Цей win нам, мабуть, найважче сприйняти, але лише він зможе гарантувати спокійне життя в майбутньому.
Після всіх звірств рашистів, зараз не може йтися про пошук "хороших росіян" чи про акти милосердя. Йдеться банально про довгострокові інтереси України, заради яких нам доведеться погодитися на win народів росії. Адже деколонізація та реконструкція росії стане ключовим запобіжником неповторення агресивних дій російської імперії в майбутньому.
Тарас Бик