| КОЛОНКИ |
Для залучення амбасадорів Швеція використовує м'яку силу. Наприклад, Шведський інститут надає талановитим іноземним студентам стипендії для навчання у шведських університетах. Швецію та Україну поєднують далеко не лише синьо-жовті кольори прапорів, а – тисячолітня дружба.
Для відзначення цього на День незалежності Швеції, 6 червня, у Києві створили частинку Швеції – арт-зону, де за допомогою доповненої реальності можна відвідати різноманітні куточки цієї країни. А в Музеї Ваза, найпопулярнішому музеї Швеції, запустили україномовний аудіогід.
А попереду ще масштабніша за своїм значенням подія. До 30-річчя незалежності України Швеція тимчасово передасть нам оригінал першої у світі конституції – Конституції Пилипа Орлика, яку можна буде побачити у "Софії Київській".
Такі кроки у публічній дипломатії між Україною та Швецією свідчать про дружні партнерські відносини між нашими країнами. Це той не помітний ззовні фундамент, на якому надалі вибудовується стратегічна співпраця у міжнародних та політичних питаннях.
Але роль публічної дипломатії у цьому часто недооцінюють. Зокрема, роль простих людей, які у своїй буденній роботі можуть виступати амбасадорами паралельно з офіційними послами. І слугувати спільній меті – зміцненню дружніх відносин між країнами.
Усвідомлення цього приходить, коли Міністерство закордонних справ Швеції визнає тебе таким амбасадором, як відбулося зі мною. Коли я отримала нагороду Global Swede 2021, якою відзначають міжнародних студентів як потенційних амбасадорів у відносинах між Швецією та їхніми країн.
Нагорода Global Swede – це частина стратегії публічної дипломатії Швеції у роботі з амбасадорами. І за доленосним збігом обставин мені відомо про це не лише як володарці нагороди, а в першу чергу – як дослідниці цієї теми. Роль бренд-амбасадорів держави під егідою Шведського інституту стала предметом моєї дипломної роботи у Швеції.
"Я ніколи не називаю себе актором публічної дипломатії", – сказав представник Шведського інституту, який брав участь у моєму дослідженні.
Для мене це прозвучало вкрай дивно, бо хто як не він? Але згодом стало зрозуміло. Швеція вважає, що заяви офіційних представників про їхню країну викликають значно менше довіри, ніж слова звичайного шведа чи людини, яка проживала у Швеції.
Крім того, ресурсів на офіційних представників не так аж багато і "потрібно розраховувати на наших друзів, наших бренд-амбасадорів", – зазначила представниця Шведського інституту.
Тому Швеція побудувала унікальну модель публічної дипломатії, яка в першу чергу тримається на бренд-амбасадорах. І спрямована на встановлення неформальних контактів із представниками інших країн.
[BANNER1]
Для залучення амбасадорів Швеція використовує м'яку силу. Наприклад, Шведський інститут надає талановитим іноземним студентам стипендії для навчання у шведських університетах, де вони можуть приєднатись до Мережі майбутніх лідерів та організовувати заходи за підтримки Шведського інституту, відвідувати тренінги та екскурсії.
Так поступово вибудовується міцний зв'язок між Швецією та її "гостями" – потенційними амбасадорами.
А ідеї Швеції про гендерну рівність та сталий розвиток стають їхніми ідеями, які вони поширюють з щирим ентузіазмом.
Після повернення стипендіатів додому посольства Швеції підтримують із ними зв'язок й надалі, а Шведський інститут надає їм фінансову допомогу в організації заходів щодо просування шведських ідей. Таким чином, вони самі стають інструментом м'якої сили – розповідаючи про Швецію у своїх країнах.
І навіть слугують додатковим каналом комунікації для офіційних представників держави, як свідчить опитування Шведського інституту: 95% опитаних вважають колишніх стипендіатів корисними у своїй роботі зі Швецією.
Це робить таких неформальних амбасадорів цінним ресурсом для держави.
І про роботу України в цьому напрямі говоримо із Володимиром Шейком, директором Українського інституту, у "Замітках комунікатора".
Довбенко Марія, експерт із стратегічних комунікацій
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеноії нформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.