Українська правда

КОЛОНКИ

Ольга Будник: Виключена більшість або занадто молоді для політики
26.01.2021 10:00
Молодь не йде у політику не через корупцію, а тому, що не вірить у власні сили. Заважає також і низький рівень політичної культури та освіти. Приклади з інших країн та варіанти для України.

"Занадто молоді для політики" — саме цю фразу часто можна почути у відповідь на бажання молодої людини долучитись до прийняття рішень. Чому молодь не бере участь у виборах та не долучається до репрезентації своїх інтересів в органах місцевого самоврядування?


Бо вважає політику архаїчною та брудною справою, пов'язаною з корупцією? Насправді в більшості випадків молоді люди не вірять у власну можливість впливати на політичні процеси. 


Як наслідок, за останні п'ять років кількість місцевих депутатів віком 18-34 роки зменшилась на чверть у великих містах із населенням понад 100 000 мешканців. Що ж до виборців, цьогоріч на дільницях лише 11% із них були віком 18-29 років, 38% — від шістдесяти років та старше.


І це не зважаючи на ситуацію з COVID-19. Разом з тим, молоді люди — це одна п'ята від населення України, яка має власні потреби та проблеми, що мають бути представлені в органах влади та місцевого самоврядування. 


"Виключена більшість" (англ. "excluded majority") — так називає проблему невідповідності частки молоді у світовому суспільстві та її репрезентації у національних радах Девід Йоші, дослідник у сфері політики та соціології.


У більшості країн світу проблемами розвитку молодіжної політики займаються представники старшого покоління, тоді, як молодь виключена із цих процесів. Однак часи разом із трендами та викликами постійно змінюються і потребують залучення молодих представників до вирішення таких питань. 


Молодь має і хоче бути в політиці — проте як?


В Україні люди віком до 35 років все рідше беруть участь у виборах. Політичні партії, своєю чергою, зважають на цей тренд та менше приділяють увагу залученню та активізації молоді.


Звісно, феномен "Слуги Народу" та "Голосу", разом з їх націленістю на "більш прогресивних та інноваційних", разюче вирізняється на загальному фоні.


Та як показали місцеві вибори — молодь все ще поза процесом вибору (лише 11% усіх молодих хлопців та дівчат взяли участь у місцевих виборах 2020 року). 





Тож які шляхи впливу на політику є для української молоді? 


Найбільш типові:



Усі ці точки входу могли би працювати набагато ефективніше, якби не занизький рівень політичної культури та освіти.


В Україні на ці аспекти також накладається пострадянське минуле, разом із пізнім утворенням інституцій, тривалим періодом транзитивної демократії та утворенням громадянського суспільства.


Молодіжні крила партій. Частково ці проблеми могли б вирішити гарно інституціоналізовані молодіжні крила політичних партій. Молодіжки також можуть слугувати основним соціальним ліфтом для майбутніх політиків, як це працює в країнах Європейського Союзу. 


Ми знайшли згадки про 28 молодіжних організацій політичних партій в Україні. З них лише 15 мають сторінки в соцмережах та 8 офіційно зареєстровані.



Читайте також: Ейджизм, сексизм. Як "-изми" впливають на політику



Тобто більшість існує номінально, а по факту — найбільш розвинутими є лише ВМГО "Батьківщина Молода", ВГО "Солідарна молодь", ВМГО "Молодь Демократичного Альянсу", ВГО "Сокіл" — молодіжка "Свободи" та деякі інші. 


Основні проблеми діяльності молодіжних крил політичних партій — відсутність внутрішньопартійних соціальних ліфтів, квот при визначенні кандидатів в депутати, відсутність залучення молоді до вироблення реальних політичних рішень.


Чим краще ці питання комунікуються та відстоюються в партійному діалозі, тим потужнішою є політична сила. 


Успішні приклади. Гучні історії успіху молодих політиків — те, чого бракує українському суспільству. І не тому, що таких прикладів немає.


А тому, що молода людина, яка ефективно проявила себе в політичному середовищі не має власного медіа-ресурсу, який міг би це висвітлити.


В українських новинах говорити про історії успіху тих, хто не належить до зони впливу власника телеканалу — моветон. Відповідно, молоді політики є ефективними, але поки що маловпізнаваними. 


Наприклад, наймолодший міністр в історії української політики —  віцепрем'єр-міністр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров обійняв посаду в 28 років.


За неповні півтора роки діяльності за його спиною вже ряд цифрових рішень, які суттєво вплинули на швидкість та доступність чисельних адміністративних послуг в Україні, оптимізацію бюрократичних процедур тощо.


Наймолодшим мером України в 25 років став Олег Вольський в місті Жовква, Львівської області, який під час виборчої кампанії обійшов чинного мера на 4 позиції і з перших днів своєї роботи веде активну демонстрацію відкритих та об'єднавчих позицій у місті.


За результатами кампанії "Атестація. Депутати міських рад" однією з найефективніших депутаток Львівської міської ради стала 33-річна Юлія Гвоздович. Цих молодих людей об'єднує відкритість, прозорість, результативність та впровадження інноваційних підходів в політиці. 


Важливо усвідомлювати, що молодь у політиці — це передусім про:



Загалом, це про нестандартні рішення для типових проблем, а не лише про молодіжну політику. 


Вдалі рішення міжнародної практики


Як залучають молодь в інших державах світу? Є декілька вдалих міжнародних практик: 


Встановлення обов'язкових або добровільних квот — мінімальної кількості молодих людей у партійних списках кандидатів або резервування місця для молоді у радах. Деякі надзвичайно свідомі партії самостійно встановлюють квоти для кандидатів віком до 35 років.


Наприклад, Рух за соціал-демократію (EDEK) на Кіпрі має 20-відсоткову квоту, Сандиністський фронт національного визволення (FSLM) Нікарагуа — 15-відсоткову квоту на молодь у виборчих списках та партійному керівництві.


Фінансування молодіжного представництва. У Кенії та Ірландії партії мусять вкладати частину свого фінансування в розвиток молодіжного політичного представництва.


[BANNER1]Зважаючи, що до такої практики вдалося небагато країн, ми маємо змогу стати ледь не найпершими. 


Політичне просвітництво населення. Яскравим прикладом є Німеччина, де після Другої світової війни та падіння Берлінського муру був введений обов'язковий фах "Політична освіта" або "Суспільствознавство".


На шкільних заняттях з політичної освіти німецькі школярі заглиблюються у низку питань, серед яких: що таке демократія? Які я маю права та обов'язки як громадянин?


Що я можу зробити для своєї країни? Безумовно, цьому сприяли історичні умови, однак їх важливість та внесок ми спостерігаємо до сьогодні. 


Молодіжні крила партій. Саме молодіжки є стартовою точкою майбутнього політика в країнах Європи, а особливо у Німеччині.


Так німецька канцлерка Ангела Меркель та голова Бундестагу (німецького Парламенту) Норберт Ламерт — вихідці молодіжних крил німецьких партій. Окрім того, в світі існують приклади партій, утворених суто молоддю — наприклад, Молодіжна партія Індії. 


Звісно, для кожної країни є свій шлях. Тому важливо визначитись, який формат залучення молоді до політичної активності — більш прийнятний та природний саме для України.


Які перші кроки на шляху до змін?


Нехай нам і не вистачає державної програми підтримки молоді, шкільних дисциплін або великої кількості добре інституціоналізованих молодіжок, однак існують інші суб'єкти політичного впливу.


Перш за все, мова йде про громадські організації, аналітичні центри, фонди, стихійно організовані групи активістів та навіть бізнеси, що плідно працюють на благо майбутнього України.


Як підтвердження — невелика вибірка організацій та програм, що сприяють політичному розвитку, просвітництву та залученню української молоді до суспільно-політичних процесів:



Як сказав Іван Лукеря, наймолодший заступник Міністра розвитку громад і територій України, під час ефіру Eidos_talks: "Молодим людям важливо усвідомити, що якщо ти не йдеш в політику, то політика прийде до тебе".


Ніхто з нас не може уникнути впливу діяльності влади на життя соціуму. Тому молоді люди серед інших видів волонтерства мають звертати увагу і на політичне. Це та умовна десята частина свого часу, знань та компетенцій, які ми можемо інвестувати в розвиток держави.


Усе починається з найменшого — прийти на вибори та проголосувати.


А в міжвиборчий період — взяти участь в публічній консультації, долучитись до облаштування простору своєї громади, подати проєкт на конкурс "Бюджет участі", прийти на зустріч зі своїм депутатом, проконтролювати його діяльність та бути свідомим, небайдужим громадянином або громадянкою своєї держави.


Мистецтво маленьких кроків актуальне навіть для політичного розвитку! 


Ольга Будник та Олена Подолянко, для УП


Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

















^ Догори | УКР | РУС
   Головна | Новини | Публікації | Колонки | Блоги
©2000-2015 "Українська правда"