Олеся Яхно: Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі.

1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі. Повністю різний склад. Це означає, що або тоді, або зараз (або і тоді, і зараз) Росія "валяє дурня". Тобто, ставила/ставить зовсім інші завдання, окрім самих переговорів щодо припинення війни.

2. Щодо "стамбульського складу". Поряд з дивною персоналією Мединського, який займався та займається псевдоісторичним обґрунтуванням російської війни проти України (подібно "стражданням молодого Вертера") та публічно демонстративно розрізав у 2022 році банківські картки (типу, РФ не боїться санкцій), наявність двох представників "військового крила", принаймні, хоча б допускає, що обговорюватиметься питання лінії розмежування (для перемирʼя на суші).

3. Окрім складу делегацій, який Росія свідомо зі свого боку занизила (можливо, щоб на можна було одразу прийняти рішення, що допускає лише високий рівень), має значення і те, про що йтиметься на самих переговорах. Заявлена позиція України, Європи, США щодо необхідності 30-денного перемирʼя передбачає і обговорення проблематики, повʼязаної саме з перемирʼям – а не "першопричинами" з боку РФ (чи тих, що звучали останніми місяцями, чи тих, що звучали у березні-квітні 2022-го). Юридичний статус територій та скорочення військового потенціалу України не входить до рамки обговорення перемирʼя.

Хочеться сподіватися, що переговори у Стамбулі, навіть, якщо безпосередньо сьогодні/завтра там не буде прийнято рішення, все ж, стануть певною транзитною точкою – або для руху до перемирʼя, або до подальшого санкційного тиску на РФ.