Галина Янченко: 13% штрафів за місяць – це вбивство української оборонки. Потрібно скасувати потрійне штрафування за одне порушення



Український ОПК став абсолютним рекордсменом по всіх показниках у 2024 році. Потужності українського оборонно-промислового комплексу зросли у 6 разів з початку повномасштабного вторгнення.

Наші виробники, а це понад 1000 державних та приватних компаній, можуть випускати продукції на $20 млрд. Україна вже випускає більше гаубиць власного виробництва, ніж "будь-яка країна вільного світу". Понад 90% потреб у дронах для війська, а це більше 1 млн штук, також були забезпечені силами українських виробників.

Про український ОПК все частіше почали говорити на міжнародних конференціях як про серйозного гравця. Але будемо відвертими: наші виробники змогли досягти цього результату часто всупереч обставинам. Український сектор ОПК працює в екстремальних умовах не лише через війну, а й через державну бюрократію та існуючі нормативні обмеження, які часто ставлять українські компанії у дискримінаційні умови в порівнянні з іноземними.

Для того, щоб виправити ситуацію, в рамках робочої групи по ОПК в нашій Парламентській спецкомісії ми напрацювали низку законопроектів. Два з них вже в роботу у Парламенті. Це зміни до Господарського та Цивільного кодексу, про які далі більш детально.

Штрафи для виробників

Мета обох законопроектів – розвантажити українських виробників ОПК від зайвих штрафних санкцій, які стосуються прострочення термінів по контрактах.

На сьогоднішній день за порушення термінів контракту поставки озброєння існує одночасно 3 різних санкції. Перший штраф – 7% штрафу за прострочку на місяць. Друга – щомісячна плата за користування авансовими коштами. І третє – це пеня: за кожен день затримки із поставкою продукції нараховується пеня у 0,1% від суми контракту, за місяць таким чином набігає ще 3%

Відповідно, наша позиція полягає в тому, що, по-перше, три санкції за один і той самий вид порушення – це занадто. Державні замовники обмежили прибуток виробників української зброї в середньому у 5-7%. А сума штрафів за перший же місяць затримки разом становить 13% і вдвічі перевищує потенційно отриманий постачальником прибуток. За таких умов виробники української зброї не просто мають зі збитком поставити товар, а ще й дістати власні гроші з кишені і доплатити державі.

Тому, змінами до Господарського кодексу N12202 пропонуємо прибрати цей фіксований штраф у 7%, який може виникнути, наприклад, через несвоєчасну поставку виробнику сировини чи комплектуючих. Тільки один з трьох існуючих штрафів. Однак, в законодавстві залишаються штрафи за інші види порушень та прогресивна санкція – пеня, за порушення термінів поставки за кожен день просрочки. Штраф має бути! Але він має бути ефективний і має стимулювати виконання контракту, а не вести до банкрутства підприємств, та руйнування галузі українського виробництва озброєння. Знищений чиновниками і бюрократами постачальник, точно ніколи не поставить зброю на фронт.

Крім того, за постачання неякісних товарів (типу недавніх мін, які виявились непридатними до використання) в Господарському кодексі є окремі штрафи (це санкції за неякісність товару) (абзац 2 частини 2 статті 231 ГК України) і це 20% від вартості неякісного товару, а за непоставку товару взагалі передбачена кримінальна відповідальність.

Зміни до Цивільного кодексу

Другий законопроект, зміни до Цивільного кодексу N12201, є продовженням ініціативи по перегляду штрафних санкцій за користуваннями авансовими коштами за контрактом.

Ними ми пропонуємо тимчасово (на час воєнного стану та ще пів року після його завершення) дозволити компаніям, які виконують державні оборонні контракти, не платити додаткових відсотків за користування авансовими коштами (до 3% від суми авансу).

Сьогодні Цивільним кодексом перебачено, що в разі порушення термінів поставки по державному контракту, де є авансовий платіж, за кожен день прострочення поставки постачальнику буде нараховуватись штраф. Яка це буде сума – визначено договором. Тобто, фактично, аванс від державного замовника перетворюється на кредит.

Тут варто пояснити, жоден виконавець державного контракту не може вільно використовувати авансові кошти. Гроші надходять не на їхні рахунки, а в Казначейство. Використати кошти можна лише для оплати комплектуючих, запчастин чи субпідрядників, надавши платіжку та договір. Тоді казначейство відпускає гроші.

Казначейство перевіряє цільове призначення коштів, тому виконавець не має можливості використовувати їх на власний розсуд. Вони заморожені і недоступні, як для держзамовника, так і для виконавця. Тому вимога нараховувати плату за користування коштами, які фактично не використовуються, а лежать на рахунку в Казначействі, є несправедливою та абсурдною. І ми пропонуємо її скасувати.

***

Критичність ситуації полягає в тому, що всі три норми (7%, пеня та плата за користування авансовими коштами) можуть застосовуватися одночасно. Це створює умови, коли підприємство платить за кошти, якими не може користуватися, що демотивує продовжувати роботу. Для бізнесу це часто стає невигідним, і простіше закритися або перереєструватися, ніж працювати далі, адже штрафи можуть перевищувати потенційний прибуток вже в перший місяць.

9 грудня Верховна Рада підтримала пропозицію робочої групи по ОПК про усунення потрійного штрафу за одне й те саме порушення для постачальників озброєння по державних контрактах. Колеги по залу проголосували за поправку N502 під час розгляду законопроекту N6013. Завдяки чому штраф у 7% за перший місяць невиконання контракту може бути скасований. І я дуже вдячна колегам за готовність заглибитись в проблему ОПК та усунути її.

Наші пропозиції та законопроекти з'явилися не на рівному місці. Впродовж останніх місяців в робочій групі по інвестиціям в ОПК ми багато працювали разом з нашими зброярами, із замовниками, обговорювали їх потреби, вивчали, які перепони є для того, щоб український ринок озброєння масштабувався, обговорювали їх з урядом.

Ці законопроекти покликані провести певну дерегуляцію, розкрутити гайки і дати можливість українській "оборонці" розвиватися швидше. Сильний український ОПК є нашою найнадійнішою гарантією безпеки. А тому варто створювати умови для його подальшого розвитку. Менше бюроктаії та більше роботи.