Олеся Яхно: Як приборкати "біблійного бегемота" (образ хаосу)

Київ не дарма пришвидшує другий саміт миру до президентських виборів у США.

Справа не у самих виборах як таких. Те, що війна триває довго, і те, що її важко закінчити одномоментно, показує не лише глобальність (у тому числі взаємозалежність багатьох країн), а й збій на рівні міжнародної системи загалом. Інакше – великої гарячої війни у 21 столітті не сталося б. І щоб подолати цей збій, і прийти до нового унормування, може знадобитись десятиліття, яке західні аналітики називають "десятиліттям турбулентності".

Україна все правильно робить, що намагається залучити якомога більше країн до мирного процесу. Після другої світової війни і потім після холодної війни ряд країн, їх економіки, посилились. Звичайно, технологічно вони не можуть змагатися з США, і лідерство в питаннях безпеки зберігається за Америкою. Але й інші країни не стоять на місці, і чим далі, тим більше ми спостерігаємо нові спроби країн/альянсів у різних регіонах міняти баланс сил. Конфліктність по всьому світі зростає, а не спадає.

У цьому сенсі передвиборча кампанія у США лише загострила передчуття невідворотного періоду турбулентності. Те, що відбувається у США може пришвидшити або призупинити частину проявів цієї турбулентності, але не відмінити, бо це відбувається на рівні міжнародної системи загалом. Сама по собі непрогнозованість як базова характеристика можливого президентства Дональда Трампа уже багато про що говорить. У демократів же не було іншого вибору, окрім як обрати іншого кандидата, щоб мати шанс перемоги/дійти до кінця перегонів. Але навіть ще півроку президентства Джозефа Байдена як справжнього лідера-трансатлантиста, і те, які рішення будуть прийняті за цей час, матиме значення. І не тільки рішення Байдена, хоча позиція США стимулювала б й інші країни.

Скажімо, захист неба. Днями МЗС Румунії підтвердило, що на території країни знайшли уламки Шахедів. І це далеко не перший прецедент. Те ж саме стосується Польщі. То чому ж не запровадити захист неба прикордонних країн НАТО – покриття, яке частково охоплюватиме й територію України, з півдня (Румунія) та з заходу (Польща)?

Тому, незважаючи на прогнози багатьох про довгу війну і про її зростаючу глобальність (маю на увазі різні прояви війни), все ж таки, увага до наступних півроку як до часу, коли може звузитися вибірка можливих варіантів розвитку ситуації, зростатиме. Маю на увазі боротьбу за підхід.

Можливо, Європа, розуміючи післявиборні ризики у США, зробить не один крок, а одразу кілька кроків уперед, щоб змінити/вплинути на хід війни. Це стосується цілком прикладних рішень, типу, системи ППО на східних кордонах західних альянсів.

Можливо, президент США, який не обтяжений виборчою кампанією і думами про наступну каденцію, виявить більше рішучості в способах зупинення російської агресії, щоб дійсно в "книзі демократів" бути тим президентом, який зупинив війну.

Можливо, Китай у прагненні зростання свого впливу в світі вирішить далі рухатися не як економічний посібник агресора, а як той, хто реально доклав зусиль і зупинив агресивний поступ Росії.

Вже всі, схоже, зрозуміли, що ситуація "біблійного бегемота" (образ монстра хаосу та невизначеності) сама по собі не вирішиться. Фраза "Або війна здолає людство, або людство (її конкретні представники) війну" особливо актуальна зараз, коли стоїть вибір – або рухатися від хаосу, або хаос (як обвал міжнародних правил, регуляцій та гарантій і право сили) лише зростатиме.