Олеся Яхно: Неадекватна реакція Кремля на теракт як прояв невідповідності

Неадекватність реагування російської влади на теракт у "Крокусі" – показова. Як на стадії до, так і під час, і після.

Починаючи від ігнорування попереджень американської розвідки про теракт, що готується (мовляв, це все прагнення Заходу внести сум'яття напередодні "виборів") і закінчуючи версією про "українське вікно" для підозрюваних у теракті та замовчуванні про ісламістів. Росспропанандисти вже й забацали фейкове відео нібито українських чиновників (використовуючи дипфейки) для "підтвердження" "причетності" до теракту. Та й дії російських силовиків аж через годину після теракту (у той час, як ракетні атаки проти українських міст відбуваються в режимі нео-стоп) теж говорять про безпекові пріоритети.

Ну що ж. Зрозуміло, що дуже не хочеться визнавати пробіл у безпеці власної країни, витрачаючи усі ресурси на війну проти України. Тому набагато зручніше шукати "український слід" для виправдання подальших агресивних дій та переходу країни на військові рейки. Взагалі, про будь-які інші проблеми, окрім війни в контексті зовнішніх ворогів давно стало моветоном.

Але якщо Путін говорить про зовнішніх акторів, то Кадиров раптом заговорив про внутрішніх діячів, тим самим несподівано озвучивши реальну проблему. А сказав він про те, що ультранаціоналісти Росії можуть спробувати скористатися темою теракту для того, щоб сіяти розбрат в багатонаціональній РФ.

Тобто, по-перше, Кадиров нагадав про націоналістів і багатонаціональність Росії (щоправда, коли нещодавно були антисемітські акції в Данестані та інших містах, він тихо мовчав у ганчірку). А дійсно, колись були "русские марши", заклики до "русской весны" у самій РФ, які згодом Кремль типу вирішив за рахунок "псевдорусской весны" (а по факту війни) в Україні. Є й інший бік питання, коли мігранти з Азії, повністю заполонивши російську сферу послуг, а зараз влада ще й намагається їх використати (через надання за прискореною процедурою громадянства) як "гарматне мʼясо" у війні проти України, по суті, стають новим пролетаріатом РФ. І, рано чи пізно, це якось проявиться.

Але Кадиров однозначно не в той бік висуває претензію. Адже Путін проміняв на війну проти України обидва варіанти – що варіант титульної націі ("русская весна"), що багатонаціональний варіант прото/імперії). Кремль, по суті, провалив обидва напрямки.

1. Провалив ідею "російської нації" як титульної, оскільки повністю дискредитував ідею "русского мира" як такого разом із РПЦ. Тобто расову ідею самі знаєте кого. Той самий закон "Про російську націю", який обговорюють ще у 2015 році, так і не було прийнято, і зрозуміло чому – тому що це конкретика політики. А в РФ, як відомо, змістовної політики немає. Справжня політика – це не "спецоперації", а довгострокові інтереси та перспектива країни, з чим у Росії давно проблеми.

2. Провалив він такой й "імперську ідею". Російська влада, поставивши хибне завдання захоплення територій сусідніх держав (замість розвитку власноі), так і не зрозуміла принцип сучасних сильних держав. Принцип "протоімперій" (якщо можна так казати) – завжди ціннісний. Це як "плавильний котел", де представник будь-якої національності, сексуальної орієнтації, кольору шкіри тощо (якщо він професійний і не порушує закон) може претендувати на владу. Це принцип громадянського патріотизму та політичної нації.

Ну а якщо глобально: теракт у "Крокусі" та подальша реакція Кремля вкотре виявили невідповідність – між реальними запитами/викликами перед Росією та її громадянами у 21 столітті та чинним політичним режимом. Замість того, щоб займатися невразливістю та розвитком власної країни, безпекою та добробутом російських громадян, Путін веде віроломну війну проти України. Ставлячись тим самим як до унтерменшів – що до українців, що до росіян.