Сергій Дацюк: Геополітика: ретроспектива та перспектива

Тези доповіді Сергія Дацюка на Всеукраїнському форумі лідерів суспільної думки 11-12 серпня 2022 року, Київ.

Політика це середовище, простір, набір змістів та інструментів співвіднесення множини індивідуалів та/або груп істот у різноманітності їх установок та мотивацій.

Водночас геополітика є реалізацією лише установки на домінування певної спільності над рештою спільностей з урахуванням географічних чинників так, нібито саме вони зумовлюють це домінування і його способи, а не чиясь суб'єктивна воля.

Ретроспектива

Карл Хаусхофер. Держава – це ніби організм (Рудольф Челен), має життєвий простір, бореться за експансію, щоб стати наддержавою і конкурувати з іншими наддержавами. Німеччина є континентальною силою, яка йде на заміну Великобританії.

Карл Шмідт. Номос землі інтегрує територіальну організацію, державний устрій, правову систему, соціальну структуру і духовний склад.8

Хелфорд Маккіндер. Географія впливає на політику та політичну міць. Технології змінюють фізичне середовище та політику. Світ в ХХ столітті перетворився в замкнену систему. Материкова сердцевина (Хартленд) має стратегічний вирішальний вплив на контроль Світового острову, а відтак і світу.

Основні геополітичні теорії до половини ХХ століття – це теорії з малорефлексивною установкою на домінування.

Друга половина ХХ століття породжує геополітичні теорії з видозміненими експансіоністськими установками.

Установка на домінування починає масштабуватись (Ф.Фукуяма, війна цивілізацій) і розглядатись як гра (З.Бжезинський, геополітика це гра на території, на "великій шаховій дошці", яка є "Світовий острів" або Євразія).

Поява теоретичного обгрунтування установки на недомінацію, договірну гру, партнерство (Альберт Швейцер, роботи другої половини ХХ століття).

Узагальнення держави як організму та надрегіонів від Рудольфа Челена (1916), біополітики (Морлі Робертс, 1938) та біоетики (Фріц Яр, 1927) до біовлади у роботах Фуко ("Воля до знання", 1976).

Конфлікт класової політики, націополітики та ліберальної політики у Другій світовій війні свідчить про спробу зробити соціальні, а не географічні, аспекти суб'єктними.

Протистояння СРСР та США в другій половині ХХ століття це апогей глобальної геополітики, який завершується розпадом СРСР.

З 2020 року через глобальну епідемію коронавірусу біополітика витісняє геополітику. Бо геополітика там, де є воля, де є експансія, де є установка на домінування. Як говорить Анатолій Якименко, на тлі епідемії повсюди у світі відбувається зневолення.

Якщо ваша воля спрямована на вольності, у вас є політика. Якщо ваша воля спрямована на комфорт, то у вас є підданство. Не всі мають право на політику. Її немає, наприкдад, в Китаї, Росії, Північній Кореї, де вібулися процеси зневолення.

Деполітизація країн і суспільств пов'язана саме зі зневоленням, обезмисленням, обезсмисленням, зневірою, депатуванням.

24 лютого 2022 року Росія повертає геополітику у світ. Але це ненадовго.

Початок ХХІ століття – основні треди людства.

Імперіалізм як установка на домінування переходить у сферу медіа-влади (медіа-фашизм, Росія), цифрового контролю (соціальні мережі, країни Заходу), цифрового фашизму (соціальний рейтинг, Китай).

Нові орієнтації витісняють географію з політики: екологія, технології реонтологізації, масштаб людства.

Поява глобального екологічного руху, в тому числі і на рівні ООН, показує обмеженість геополітики та держав як геополітичних суб'єктів.

Технології повністю деструктурують географічне середовище.

Відносини Китай-Тайвань – це не геополітика, а технополітика, тобто політика всередині технологій та техноланцюжків.

Роботизація, інтернет, соціальні мережі та віртуальність кидають виклик онтології людства і звичним для нього географічним уявленням.

Людство від орбітального космосу переходить до космосу астероїдного та іншопланетного.

З'являється уявлення про спільність Вселюдства, яка не має жодного з відомих вимірів.

Перспектива

В Україні активно продукуються ідеї та розробляються теорії позагеополітичного контексту.

Зокрема в мисле-комунікатівній сфері Foundation Fo Future з'являється набір ідей та концепцій, які долають обмеження геофілософії, геополітики, геоекоеоміки, геокультури.

Монолітика (або монотика, Тарас Бебешко) це створення примусової єдності множини істот. Політика це про узгодження різноманітного.

Сергій Дацюк. В основі політики лежать не інтереси, не концепції, не бачення і не картини світу, а керовані установки та менш керовані мотивації.

Найбільш значимим вибором для політики є вибір установки між домінуванням та партнерством.

FFF. Політика як поліпростір співвіднесення різноманітних установок спільності: домінування, гра, партнерство, ізоляція, байдужість, де географічні чинники не мають принципового значення.

FFF. Архітектура нового світу не є державним утворенням. Це архітектура Вселюдства в орієнтації на Людство як бесіду сутностей про суть.

Ідеї Тараса Бебешко про екопросторове партнерство та політичні практики надання Природі та природним утворенням правосуб'єктності дозволяють узагальнити біополітику до натурополітики (Володимир Африканович Нікітін), де географія перетворюється на екографію (екозони) та зони різного права та різних правосуб'єктностей.

Ідеї Володимира Нікітіна про освіту як простір зміни та множинності уявлень про світ, про спільність, ойкуменальність та політійність людства. Політика майбутнього це завжди освіта.

Ідеї Сергія Дацюка про космополітику (пустотний космос (орбітальний та далекий від Землі, але в Сонячній Системі (СС)), астероїди СС, планети СС), геліополітику (політика СС), астрополітику (політика за межами СС). Від Глобального Світу до Геліосного Світу і далі до Галактичного світу.

FFF. Ідея концептуального переходу від ресурсів, які мають збебільшого географічне, технологічне чи біологічне походження, до активів, які мають мислительно-інтелектуальне походження.

Юрій Чудновський. Програмно-проектні регіони не є географічними, державними чи навіть корпоративними утвореннями. Програми та проекти, хоч і залежать від географії, але ніяк не зумовлюють домінування чи навіть саме існування держав.

Ці та інші ідеї та теорії демонструють подальше просування політики до свого визначення гуманітарними орієнтаціями, а не географічними, показують інших-інакших впливових суб'єктів політики, ніж держави, класи та нації.

Путін – кращий геополітик 2022 року. Проблема лише в тому, що геополітичні уявлення віджили своє. Їх звичайно будуть вивчати у вишах, і безліч теоретиків та експертів будуть втюхувати їх політикам.

Ось чому для перспективних сучасних стратегій гра Го більше непридатна. Також непридатними є всі комп'ютерні ігри з нульовою сумою.

Нинішня світова війна, яку ведуть Росія та Україна, значно зруйнує впливовість геополітики, започаткує різноманітну (багатопросторову) політику людства.