Українська правда

БЛОГИ

Олексій Братущак: Я потрапив у Херсон
05.08.2022 20:47


Я потрапив у Херсон.

Одразу зателефонував своїй редакторці Жені Моторевській, сказав, що буде репортаж з окупованого міста. Але чомусь вона такій новині від мене не зраділа. Хоча я думав, що можу цим пишатися.

Можна довго розповідати, як я ходив містом і просто спостерігав. Але в якусь мить на мене звернули увагу руzкіє. Мені вдалося від них втекти. Бо вони "понаєхалі", а я місцевий – гарно знаю рідне місто.

Найцікавіше було на моєму районі. Я давно з ним попрощався. Ще до війни. Але так хотілося побачити найрідніші місця.

І ось я виходжу на стадіон за моїм будинком. Там величезне футбольне поле. Воно пустує десь з того часу, як я поїхав. У молоді з'явились інші уподобання. А в свій час я багато грав на цьому полі. Там поруч у "китайській стіні" (так ми називали будинок на 12 під'їздів) жив мій друг дитинства.

І от я виходжу до цього поля і бачу дику картину. Тепер там стихійний ринок. Люди стоять з чим можуть, намагаються продати будь що, щоб отримати копійчину. І в цьому натовпі я бачу своїх трьох сусідок. Це жінки десь маминого віку. Вони між собою більше спілкувалися. Я ж – з їхніми синами.

Жінки стоять з водою. ВОДОЮ! Вода стала цінним! До чого окупанти довели моє місто!

У момент розуміння цього жахіття я прокинувся. Це був сон.

Але сьогодні натрапив на сюжет про життя в Херсоні. Моє ночне жахіття майже у повній точності є реальністю мого міста.

"В спальных районах уже несколько месяцев магазины с большим ассортиментом редкость. Зато теперь в Херсоне много маленьких лавок. На улицах и с автомобилей торгуют стихийно всем, что пользуется спросом", – розповідає у сюжеті місцевого телеканалу, який перетворився на колаборантський.

Далі голос розповідає, що в Херсоні з рук торгують усім, чим можуть. Не знаю, чи почали продавати так воду.

"В 90-е годы прошлого века такая кооперация помогла многим вижить", – продовжує голос.

Тобто окупанти зі своїм руzкім міром відкинули Херсон на 30 років назад. Повернули херсонців у ті складні і страшні часи для нашого міста. Та й для всієї країни.

І тут би згадати, що наприкінці існування Союзу в Херсоні розповідали одну легенду. Легенда про те, як на акції протесту десь в Пітєрі чи Москві люди виходили з плакатами "Хотим жить как в Херсоне". Легенда на основі реальних подіях. Вони хотіли жити зі свіжими помідорами, смачними кавунами, нашими солодощами та поблизу моря.

Але пітєро-московський чмошнік зрозумів все інакше. І тепер Херсон живе в іншій реальності. Де нема прав, нема свобод, нема навіть більш приземленого – якихось продуктів та ліків у вільному доступі.

Але є мрія.

Сьогодні мені знову наснився Херсон. І я в Херсоні. Кінець історії трагічніший. Мене таки спіймали. І забрали воювати за них. У цьому сні так забирали всіх херсонців.

Так от хер їм. Я вже однією ногою в нашому війську. І у Херсон потраплю лише з ЗСУ. Сподіваюсь, це мені теж насниться. А потім сон здійсниться. Нехай і з певними нюансами.





^ Догори | УКР | РУС
   Головна | Новини | Публікації | Колонки | Блоги
©2000-2015 "Українська правда"