Сергій Притула: Від берців до дронів: як за 8 років змінилася волонтерська допомога армії

Новий рік – нова сторінка життя. І саме час писати свої плани на 2022-ий.

Знаю, що в багатьох з вас, як і в мене, уже восьмий рік поспіль незмінний пункт у переліку важливих справ на рік – допомога армії.

Перед тим як планувати, я вирішив підбити підсумок, що завдяки вашим внескам на картку допомоги армії вдалося зробити за весь цей час і що ми разом з вами вже змінили.

Чи допомагають армії менше, ніж у 2014-ому? Зовсім ні.

Щороку виходять приблизно однакові підсумкові цифри. За минулий рік було 6 млн гривень. Але переказують гроші вже по-іншому.

У 2014-ому люди ловили мене біля готелів і в гримерці на зйомках, віддавали кошти, відкладені на дорогі покупки. Школярі приносили по 20 гривень з кишенькових грошей. Бізнесмени привозили готівкою сотні тисяч і просили не розголошувати їхніх імен. Діаспоряни передавали конверти з євро і доларами. Це тисячі людей з різних міст світу.

Тепер для багатьох допомога армії – це вже звичка. І не тому, що у людей з'явилося більше грошей, а тому, що вже почала формуватись культура допомоги. Люди привчили себе та свої родини закладати гроші на армію у власний бюджет.

Це вже не хаотична допомога, багато людей роблять це регулярно, щомісяця відправляють автоматичний переказ на мою армійську картку. Багатьом так спокійніше – знати, що вони також роблять свій тихий внесок у боротьбу з ворогом.

Традиційно є два періоди на рік, коли на волонтерську картку переказують не так активно. Перший – січень, тоді всі святкують і зосереджені на родинних справах. Другий такий період – у липні-серпні, у цей час витрати йдуть на відпустки та на збори дітей до школи.

За ці роки я помітив, на готовність людей переказувати кошти на армію впливають три фактори:

- активність бойових дій на фронті;

- активність волонтерів;

- інформаційний фон у ЗМІ.

Новини про те, що обстрілів начебто поменшало, створюють у людей хибне враження, що там мир і спокій. Війна, хоч і не така активна, як у 2014-ому, йде постійно – без перерв і вихідних.

Цьогоріч навесні та наприкінці осені люди чули, що Росія накопичує свої війська поблизу українських кордонів. І це збільшило кількість пожертв без зайвих прохань та нагадувань. Українці навчилися працювати на випередження. Вони скидають гроші, бо розуміють, що це внесок в їхню ж безпеку і спокій на мирній території.

За 8 років війни головна потреба армійців не змінилася – завжди потрібні гроші. А от що на ці гроші потрібні терміново – тут, на щастя, змінилося чимало.

Їжа і одяг. Починалося все з того, що у 2014-ому я збирав не лише гроші на картку, а й безпосередньо харчі, ковдри, ліки, термобілизну, взуття для військових у холі Нового каналу на Тургенєвській. Я переказував кошти на берці, флісові кофти, елементарні ліки, адже цього всього на передовій просто не було.

Добре пам'ятаю, як у 2014-ому разом з іншими волонтерами ми викуповували усі наявні шоломи чи бронежилети у постачальників, а форму в обсягах, які я замовляв, просто не встигали пошити. І все одного цього бракувало на фронті.

Тепер же ми, волонтери, не переймаємося, де знайти бронежилети чи кевларові шоломи. Десь від початку 2015-го держава почала сама забезпечувати військових бронежилетами і шоломами.

Оптика. У 2014-2015-ому Міноборони через бюрократичні проблеми довго не могло почати закупівлю тепловізорів. А фразу "ми сліпі як котята" у ті часи я чув від армійців постійно. Тому левова частка пожертв ішла саме на прилади нічного бачення і тепловізори "Пульсар".

Багато грошей на себе забирали системи управління боєм для командних пунктів, а ще цілі снайперські системи. Про таке обладнання бійці часто просили у 2016-2017-ому.

Тепер уже не все так кепсько із державним забезпеченням. Приладів нічного бачення і навіть досить дорогих тепловізійних прицілів на складах бригад достатньо.

Та водночас і досі бракує сучасних комплексів спостереження. За два заїзди на початку і в кінці грудня 2021 року я відвідав близько 30 підрозділів, і практично всюди є такі системи, які їм привіз фонд "Повернись живим".

Очі в небі. Квадрокоптери – ще одна постійна потреба, на фронті це розхідний матеріал, ворог їх збиває. І саме волонтери, а не держава, возять нові.

Я почав купувати їх для бійців активно із 2016-го року. Зараз це найбільша стаття витрат усіх коштів, які я завдяки вам збираю на волонтерському рахунку. Торік 46% усіх зібраних коштів пішли на придбання БПЛА і квадрокоптерів. Усього на фронт було доправлено 61 квадрокоптер – це переважно "Мавіки" й "Аутели".

Транспорт. На початку війни на передовій елементарно не було на чому їздити. У 2014-ому я відправляв броньовані і звичайні буси. З десяток джипів і бусів вдалося купити для армійців у 2015. І цими автівками там і досі користуються. Повірте, пересування в зоні ООС – це не їхати трасою з Києва в Одесу на море. Там зовсім інші умови, і автівки зношуються швидко. Вони, як і квадрокоптери, розхідний матеріал.

Тому нові машини там завжди потрібні, як і пальне, яке я регулярно купую для волонтерів-парамедиків та добровольців.

А ще є постійна потреба в генераторах – минулого року придбав 5 дизельних.

Військові водолази. Цим напрямком мало хто з волонтерів узагалі займається. Ваші кошти, які ви вісім років кидаєте на волонтерську картку, я частково спрямовую і туди. У 2015-ому я купив спорядження для маріупольського загону морської охорони Держприкордонслужби і Науково-дослідного інституту ЗСУ у Чернігові.

Минулого року ми з вами допомогли школі військових водолазів. Купили їм два морських контейнери, скинулися на ремонт компресора на водолазній станції пошуково-рятувального судна "Олександр Охрименко" і на оренду мобільної барокамери.

Разом з іншими волонтерами ми навчилися узгоджувати свої дії. Буває, що командир підрозділу розкидає один запит кільком волонтерам, з розрахунку, що хтось таки відгукнеться. Тому, щоб не дублювати наші дії, ми у 2021 добре налагодили процес з фондом "Повернись живим".

Я спілкуюся з тими бійцями, хто відповідає за аеророзвідку, отримую від них запити. Далі я перевіряю їх в інструктора фонду, він збирає інформацію, що кому з підрозділів треба. До цього процесу вже долучається і Міністерство оборони. Запити звіряю і з їхньою таблицею забезпечення підрозділів.

Волонтери стали інститутом, з яким рахується влада. Це важлива позитивна зміна за ці 8 років. Я вдячний кожному і кожній, хто тут в Україні і хто з-за кордону, у гривні чи валюті усі ці роки переказує кошти на допомогу армії.

Завдяки вашим внескам ми підставили плече допомоги армії у складний момент, але не кинули цю справу і навчили державну систему постачання діяти ефективно.

Потреб у військових не меншає. Але разом з вами і цього року ми продовжимо допомагати військовим, які захищають нашу землю від російських окупантів.