Олексій Гончаренко: Спільна справа: Україна і Польща готові протистояти двом диктаторам

Вчора на запрошення голови польської делегації в ПАРЄ Аркадіуша Мулярчика відвідав зустріч Альянсу європейських консерваторів та демократів (European Conservatives & Democratic Alliance) в Варшаві.



Окрім мене, до Польщі прибули депутати цієї політичної групи ПАРЄ з різних країн, зокрема Німеччини, Угорщини, Бельгії.





Візит видався напрочуд продуктивним. Ми обговорювали проблеми безпеки кордонів, територіальної цілісності, протидії диктаторам Лукашенку і Путіну та кооперації між Україною та Польщею. Я мав змогу провести особисті зустрічі з рядом впливових польських політиків і керівниками ключових відомств: головою Прикордонної служби Польщі, генералом Томашом Прагою;



віцемаршалом Сенату Польщі Міхалом Камінським;



замміністра внутрішніх справ та адміністрацій Польщі Бартошом Гродецьким;



замміністра закордонних справ Польщі Марціном Пшидачем, який якраз відповідальний за відносини з Україною.



Які висновки можна зробити після спілкування з польськими політиками для України і загалом? В першу чергу, варто відзначити рівень цих людей. В Польщі на державній службі працюють молоді, освічені і драйвові люди, які водночас мають холодний розум, розуміння ситуації, здатність приймати рішення і надзвичайний патріотизм. Нам в Україні потрібно працювати над тим, щоб побільше людей такого типу приходили і на нашу держслужбу, адже за такими майбутнє в неспокійному світі, що постійно міняється і підкидає нові виклики.

По-друге, Польща лишається великим другом України. Один показовий приклад: у кабінеті віцемаршала Сенату Польщі Міхала Камінського висить картина українського журналіста, кремлівського політв'язня Романа Сущенка. І це не просто одиничний випадок, а загальна тенденція. Україну в Польщі люблять, знають і співпереживають.



Зокрема, польських політиків дуже тривожить скупчення російських військ на наших кордонах. Це напевно топ-тема всіх обговорень після міграційної кризи. При чому розмови йдуть не просто на рівні "занепокоєння", а обговорюються конкретні речі, що мали б робити поляки в разі чергової ескалації повномасштабної війни Росії проти України.

По-третє, в Польщі чудово розуміють хто головний ініціатор гібридної війни на кордонах ЄС ― це Путін. Лукашенко в даній історії виступає як виконавець, проксі хазяїна Кремля, а мігранти ― інструментом в руках людожера. Так як і було з "шахтарями Донбасу", в Криму, Грузії, Сирії, Лівії і список можна продовжувати.

Відзначу, що в контексті міграційної атаки настрій в Польщі не просто тривожний, а навіть передвоєнний. Але треба дати належне полякам, адже вони не злякались, не прогнулись і дають бій. Суспільство сконсолідувалось навколо власних збройних сил. Наразі на кордоні з Білоруссю зосереджено більше 16 тисяч польських військових і силовиків.

За різними оцінками, Путін з Лукашенком звезли від 10 до 12 тисяч мігрантів. Наводять дані, що лише за жовтень було 17 тисяч (!) спроб прориву кордону. 25 польських поліцейських поранені. На польській стороні знайдено 7 трупів мігрантів. Скільки таких загиблих на білоруській ― не знає ніхто.

Лукашенко мало того, ще й наживається на мігрантах. Говорять, що з однієї людини брали за переправку за кордон ЄС до 10 тисяч доларів. При цьому, багатьом розповідали, що везуть їх до кордону з Німеччиною.

Показовою є історія з пропускним пунктом Кузніца, який також був атакований мігрантами. Через нього проходять залізничні шляхи, по яких курсують поїзди з Китаю. Як ви знаєте, Лукашенко намагався "налагоджувати відносини" з Піднебесною. Після того, як пункт почали атакувати, Польща заявила, що ми пункт закриємо і ніякі поїзди ходити не зможуть. Лукашенко забрав звідти мігрантів за добу! Напади припинились. От і весь такий "незалежний" білоруський диктатор.

Чого ж хоче добитися Путін цією гібридною війною, на думку польських політиків? Перш за все, поступок по "Північному потоку-2", поступок по Україні і глобально ― визнання за ним всього регіону Східної Європи як своєї зони впливу. З чим в Польщі, звичайно ж не згодні і готові всіма силами протистояти.

Звичайно ж, тактичне завдання Путіна для досягнення мети ― розкол Європи. Частково Путіну це навіть вдалося. Міграційна криза ― болюча тема. Багато європейських політиків заявляють про гуманітарний аспект, перекладають провину на польську сторону. На фоні цього Росією підігріваються антипольські настрої в Європі. Проте зрозуміло, що якби Польща просто пропустила б ці тисячі мігрантів, за ними Путін з Лукашенком повезли десятки тисяч. Тому потрібно не йти на поступки, а вимагати зупинити цю жахливу торгівлю людьми і їх використання як інструмента гібридної війни.

На додачу, я зустрівся з представниками білоруської опозиції, зокрема дипломатом Павлом Латушком.



В ефірі "Белсат" обговорив міграційну кризу в Білорусі, купівлю Україною електроенергії у Лукашенка та багато іншого. Пообіцяв, що як голова міжфракційного об'єднання "За демократичну Білорусь", буду і надалі робити все, щоб Білорусь стала вільною.



Україна в цьому питанні, та й загалом в питанні протидії диктаторам, повинна консолідувати свої зусилля з Польщею та Литвою, а також Латвією, Естонією, Великобританією і США. Польща і балтійські країни як ніхто інший розуміють російську загрозу. Вони потребують нашої допомоги, але водночас готові допомагати й нам.

Наша спільна справа (Річ Посполита) ― протистояти Москві. Отож, Балто-Чорноморський союз не за горами! Потрібно активніше працювати над його втіленням. Таким є мій основний висновок за підсумками візиту.

Тримаймо стрій! І чекаємо, коли в нашому Міністерстві закордонних справ також буде два таких прапори поряд з українським!