Дмитро Тузов: Про корупційну ренту з тумбочки Путіна, ПП-2 й протистояння в газовій війні

Навряд чи нас заспокоїть "запровадження санкцій до Росії у випадку розширення агресії проти України" після домовленостей США й Німеччини про запуск "Північного потоку – 2".

Це нагадує чорний гумор про реакцію правоохоронців на скарги про погрози: "от коли буде труп, тоді й відреагуємо". Завданням учасників процесу є упередження нападу на Україну, а не запровадження санкцій після цього, це ж ідіоту зрозуміло. Й жодними формулюваннями й дипломатичною казуїстикою цього усвідомлення не заплутати й не спростувати. Бо потім, у випадку агресії, вже буде пізно пити "Куяльник", як кажуть в Одесі. Навряд чи нам вже буде діло до цього газогону і застосованих санкцій. А от чи зможуть після цього наші партнери зміцнювати режим Путіна мільярдами євро (газо-доларів), це вже питання до них. При всій повазі до їхніх економічних інтересів і бюджетів. Тим більше, що Путін особливо своїх планів не приховує, і навіть публікує їх на сайті Кремля – або шантажуючи Захід, або готуючись зробити те, що він зробив після своєї промови на Мюнхенській конференції 2007 року. Коли оцінив дзвінку тишу із столиць євро-атлантичної спільноти й у 2008-му таки вдерся в Грузію.

Ми всі, разом з нашими партнерами, схоже, вивались за межі розуміння того факту, що російська агресія проти України – це проблема не лише самої України. І зупинити агресію можна зусиллями коаліції країн.

Водночас, дуже добре, що американці (зокрема, радник Державного департаменту США Дерек Шолле) продовжують вивчати деталі "газової війни", яка давно триває в Європі. Й знову побачили в усіх деталях "газову" карту континенту: з усіма трубами, газогонами, інтерконекторами, сховищами. Та, сподіваюсь, оцінили рівень загрози монополізації газового ринку Європи "Газпромом". Який роками готував всю цю інфраструктуру, паралельно купуючи цілі шматки національних "еліт" й окремих їх представників. І не лише в Україні.

Так, існують в усьому цьому й позитиви. Коли Україна вистоїть під всіма загрозами, вона змушена буде зробити сильні висновки. Зокрема, щодо того, що не можна все життя, його сенс і надії фокусувати навколо російської газової труби. Бо саме навколо неї й зростали цілі клани "політиків" в Україні. Які готові зубами й кігтями триматися за цю енергетичну зброю Кремля, приносити в жертву власний видобуток газу, блокувати колись амбітні плани імпорту й транзиту газу й нафти з Азербайджану й інших нафто і газо-носних регіонів світу. Тобто, для ефективної протидії в "газовій війні" потрібно зробити все навпаки тому, що робили в Україні впродовж десятиліть. Починаючи з аудиту "сплячих" ліцензій й розробки власних родовищ. Це не так прибутково, як отримувати "корупційну" ренту з тумбочки Путіна. Але ж ми говоримо про державні інтереси, а не чергове збагачення політичних олігархів.

Послухайте нашу розмову з Ланою Зеркаль в ефірі "Радіо НВ".