Володимир Фесенко: Літня пропагандистська атака Кремля

Минулого тижня однією з головних тем для політичних дискусій була стаття Путіна про Україну. Я на цю тему теж висловлювався (https://www.facebook.com/vladimir.fesenko1/posts/5860464467362017; https://www.youtube.com/watch?v=jFH7TRO7r-M). Хочу продовжити російську тему, але в більш широкому вимірі. Справа в тому, що це не єдиний пропагандистський твір Кремля за останній час. Фактично, йдеться про масовану пропагандистську атаку Кремля, яка спрямована і на нас, і на Захід, і українська тема є одною з головних в цій атаці.

Ось конкретні факти:

22 червня опублікована стаття Путіна в німецькій щоденній газеті "Die Zeit" яка була приурочена до 80-річчя нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз. Назва статті – "Бути відкритими, незважаючи на минуле". Це дуже специфічна стаття, багатоцільова. Це і гра на комплексі провини у німців за гітлеризм та другу світову війну, і заклик до співпраці, і критика Європи за те що "безвольно підтримала" "антиконституційний озброєний переворот на Україні". Це я процитував показове речення з цієї статті.

30 червня – Пряма лінія з Президентом Путіним, під час якої він знов достатньо агресивно висловився щодо України, а також анонсував свою статтю про Україну.

8 липня Віктор Медведчук опублікував статтю "Що все ще відділяє нас від миру в Україні?" у франкомовному виданні "EuTalk". У цій статті різка критика на адресу нинішнього українського керівництва, і пряма погроза війною, якщо Захід не погодиться на російські умови миру на Донбасі.

12 липня – стаття Путіна про Україну, про яку вже була окрема розмова.

13 липня – інтерв'ю із заступником Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації Дмітрієм Козаком у французькому виданні "Політик Інтернасьональ". Знов критика України та її позиції по врегулюванню конфлікту на Донбасі, одночасно пропагування російських умов врегулювання цього конфлікту. Переклад цього інтерв'ю з'явився тільки вчора, і зараз активно обговорюється.

Очевидно, що йдеться про масовану пропагандистську атаку по українській темі. Виникають питання: Навіщо? і Чому саме зараз?

Висловлю свої припущення, мої варіанти відповіді на ці запитання:

По-перше, очевидно, що в Кремлі дійшли висновку, що їм не вдалось і не вдасться примусити Президента Зеленського до російського сценарію врегулювання конфлікту на Донбасі. Ця думка прямо лунає в інтерв'ю Дмитра Козака. Роздратування щодо позиції Президента Зеленського відчувається і у Путіна. І в Кремлі знов вирішили впливати на українське керівництво через західних учасників переговорів. Але намагаються впливати на позицію Німеччини та Франції через громадську думку, враховуючи, що в Німеччині восени вибори до Бундестагу, і буде зміна федерального канцлера, а у Франції наступного року президентські вибори і є зростання внутрішньополітичної напруги.

По-друге, це відповідь Кремля на зовнішньополітичну активність Президента Зеленського в питаннях, які дратують Кремль – інтеграція України до НАТО і ЄС, Північний потік-2.

По-третє, це намагання Кремля вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в Україні, зокрема і напередодні 30-річчя незалежності України, і не тільки. В Москві стурбовані зниженням впливу проросійських сил в Україні, і тому намагаються посилити свою активність в Україні. Деякі російські джерела кажуть про очікування в Кремлі масових акцій протесту в Україні восени, дочасних виборів і навіть зміни влади. Мені здається, що в Москві знов видають бажане за дійсне. Але є ризик, що сценарій дестабілізації політичної ситуації в Україні може плануватися з Москви, і реалізовуватися за допомогою російських спецслужб. Зверніть увагу, що і деякі українські джерела (зокрема з ОПЗЖ) пророкують подібний кризовий сценарій восени. Думаю, що це не випадково. Є також ризик і штучного загострення бойових дій на Донбасі з боку Росії та її маріонеток, щоб вплинути на внутрішню ситуацію в Україні.

Фактично, нинішня пропагандистська атака Кремля на Україну і по українській тематиці є інформаційною артпідготовкою перед новим політичним (а можливо і збройним) наступом на Україну. Так що, нашій владі, силовим структурам і спецслужбам треба бути напоготові.