Євгенія Кулеба: Київ і новий (мікро) клімат

Цей блог я задумала на новорічні свята, коли київська погода була практично осінньою, а сніг доводилося шукати в Карпатах (і часто не знаходити). Дописую – під акомпанемент дощу, "повені" на вулицях міста і літа, яке поки що не відчувається. І, звісно, пишу на фоні нового звучання теми збереження Совських ставків, озера Вирлиця і численних запитів на створення скверів у Києві. Так, розмова про клімат.

Нас понад десятиліття "лякали" глобальним потеплінням, і ось воно настало. На перший погляд так – теплішає, суттєво. 2020 рік в Києві став найтеплішим за 140 років спостережень, за рік у столиці зафіксовано 36 температурних рекордів, а 1 вересня взагалі було майже +35С, в тіні.

Кліматологи Центральної геофізичної обсерваторії, дослідивши середньомісячні температури за минулі 30 років в порівнянні з позаминулими (1961-1990), взагалі дійшли висновку – Київ за температурними нормами "переїхав" на 400 кілометрів південніше. Це майже передмістя Одеси, Миколаїв трошки північніше. Але з морозами в нас теж все не просто. Дні, коли на вулиці -20С, а снігопад наприкінці березня-2013, який зупинив місто на тиждень, ми всі пам'ятаємо.

Глобальне потепління звісно потепління, але разом з ним ми отримали різні зміни погоди, що стають великими випробуваннями для міської інфраструктури. Тріскучі морози, шалена спека, місячні норми дощу чи снігу за пару днів – нова норма. У цьому контексті на передній план виходять заходи, спрямовані на адаптацію міста до змін клімату. І в цьому питанні надважливу роль відіграють зелені зони.

У розвинутих країнах парки та сквери є такою ж важливою інфраструктурою міста, як дороги або мости. На їх збереження та відновлення витрачаються величезні бюджети. І це здорова реакція здорових людей. Користь від створення зелених зон, зелених коридорів та збереження водойм очевидна. Бо ж мова і про очищення повітря та відвід надлишків вологи під час літніх злив, і про поглинання шкідливих викидів та вироблення кисню. А ще – про охолодження повітря у літню спеку, яка стає все більш нестерпною через кліматичні зміни.

Все більше найпрогресивніших міст світу віддають перевагу зеленим зонам. Париж планує великі перетворення Єлисейських полів. За даними досліджень, забруднення повітря автівками там більше, ніж на паризькій "окружній дорозі". Французи вирішили, що пишний стиль Єлисейських полів "зносився" і вирішили перепланувати проспект, змістивши акценти на екоскладову, інклюзивність та привабливість для парижан. Проєкт передбачає створення "зелених коридорів" – тунелів з рослинності до найближчих парків та скверів, на зміну магістралі прийде зелена "паркова" вулиця. Це історія про покращення стану повітря, додаткові острови охолоджень, абсорбацію опадів та естетичну привабливість. А отже – комфортніше життя містян. За словами меркині Анн Ідальго, яка дала зелене світло проєкту, після реконструкції Єлисейські поля перетворяться на "незвичайний сад".

Вже 15 років як Сеул пишається в буквальному сенсі поверненням з-під землі річечки Чхонгечхон, яку у 1960-х сховали в колектор, а над нею побудували автомобільну естакаду. У 2005 році дорогу демонтували і зараз це громадський простір. А відкрите русло здатне приймати "велику воду" під час злив, що було неможливо раніше. Чи не прекрасна історія відновлення річки Либідь?

У час супутників і великих даних міський мікроклімат цілком піддається моделюванню і проектуванню – і сонце, і вітер, і вода. Та головне – принципи, цінності, які закладаються у міську інфраструктуру.

Збереження існуючих, створення нових зелених зон, інвентаризація та паспортизація водних об'єктів міста, приборкання автомобілізації та розвиток мікротранспорту – завдання, які потрібно вирішувати вже зараз.

Робити місто екологічним, гнучким і стійким до кліматичних змін, зі здоровим мікрокліматом, доступом мешканців до зелених зон і води – завдання не з простих. Але це точно можливо.

Ну і все буде місто-сад!