Дмитро Наталуха: Смакує холодним. Перший крафтовий закон

29 квітня 2020 року був опублікований лист, під яким підписалися 29 крафтових пивоварень, із проханням скасувати акциз і ліцензію на виробництво пива через збитки від карантину.

Вчора ж комітет з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував Верховній Раді прийняти в першому читанні законопроекти про підтримку крафтового пива, які я ініціював разом з колегами та BRDO.

Фактично, перший крок назустріч малим пивоварам зроблений.

Тож, давайте розберемось що ж таке "крафт" та навіщо його підтримувати.

КРАФТ. Початок

Чи не вперше терміни "крафтова броварня" або "крафтове броварство" були використані пивним оглядачем із Сієтла (Австралія) – Вінсом Коттоне, на заміну термінам "мікроброварня".

Під терміном "крафт" він мав на увазі "маленьку пивоварню, що використовує традиційні методи та сировину для виробництва ремісничого, безкомпромісного пива, котре продають локально".

Пізніше, Вінс Коттоне у своїй книзі "Good Beer Guide: Breweries and Pubs of the Pacific Northwest" підводить підсумок природі "крафту" і дає власне визначення поняттю "крафтове пиво".

На його погляд, це "ідеальне, безкомпромісне пиво, зроблене вручну в певній місцевості, в невеликій кількості, з використанням природної сировини, непастеризоване й таке, що подають на розлив".

Тобто, крафтове пивоваріння – це все одно що варити пиво вдома, але ділитися з іншими.

Це переважно невеликі незалежні виробники, яки виготовляють пиво за власним рецептом.

Хмільні перспективи

Та, якщо "крафтове пивоваріння" як процес викликає асоціації із чимось маленьким та камерним, то "крафтове пивоваріння" як галузь, насправді є чимось доволі великим та масштабним.

Так, за розрахунками компанії "Grand View Research" у 2025 році ринок крафтового пива зросте до 502.9 мільярдів доларів США.

502 900 000 000 доларів США за несерійне пиво, пані та панове.

Для кращого розуміння потенціалу галузі – за даними тієї ж компанії у 2019 році глобальний ринок молочної продукції оцінювався у 481 мільярд доларів США.

Так це молочні продукти, яке, споживають щоденно і кілька разів на день, на відміну від крафтового пива.

При цьому, середній темп росту галузі молочних продуктів з 2020 по 2027 очікується на рівні 2,5%.

У порівнянні з цим, очікуваний середній темп росту ринку крафтового пива просто приголомшливий – аналітики говорять про 19.9% на рік до 2025.

Більша частина коштів у цій глобальній галузі припадатиме на Європу – Німеччину, Бельгію та Великобританію.

Але задніх не пасуть і в Австралії, Новій Зеландії, Мексиці і Китаї.

Тобто, під цю стрімку хмельну струю пивних грошей свої келихи намагаються підставляти більшість прогресивних економік світу.

Та є одна країна, де частка крафту на локальному ринку сором'язливо мала (біля 3%) а сам ринок за 10 років скоротився майже на половину.

Вгадали – так, це Україна.

Піна реформ

Звісно, що спостерігаючи за цими неймовірними цифрами, які демонструє глобальний ринок крафтового пивоваріння, та за світовими трендами – ми не могли пройти повз, і лишити виробників без роботи, а українців – без пива.

Тим паче, що на моє глибоке переконання – у украінців є все необхідне, щоб позмагатися за своє місце під краном – від базової сировини (хміль, солод і вода), до необхідних технологій і навичок.

Все, окрім одного – сприятливих для крафтового пивоваріння умов ведення цього бізнесу.

Тож, із наміром зняти фіскальний і адміністративний зашморг з шиї українських коафтових пивоварів і допомогти їм у конкуренції на глобальному рівні – ми і зареєстрували два законопроекти: 5118 та 5119, які пропонують наступні зміни.

Збільшити граничний обсяг виробництва пива для малих виробників.

Зараз в Україні він 3000 гектолітрів, хоча в Європі він більший в 66 разів – 200 000 гектолітрів.

Тому, ця норма буде приведена у гармонію до європейської.

Зменшити ставку акцизу для крафтовиків на 50% – з 2,78 грн/л до 1,34 грн/л

Скасувати отримання окремої ліцензії на оптову торгівлю пивом для малих виробників пива.

Зараз наші пивовари, які вважалися б в Європі "малими" сплачують по пів мільйона за ліцензію.

В перерахунку на літри – вони переплачують навіть більше за великі пивзаводи.

Відсутність ліцензії поставить їх у рівні умови.

Ввести необмежену ліцензію на виробництво.

Це прибере необхідність пивоварам кожні 5 років проходити повну процедуру атестації, як зараз.

Це саме стосується і вин та медових напоїв (але їх все одно не варто змішувати).

Штрафи тепер будуть диференційованими (важливо, що це стосуватиметься саме звітування про обіг продукції).

Схожі процедури вже існують у Польщі, Франції, Болгарії та Угорщині. А усі норми адаптовують наше законодавство до європейського.

Сьогодні у нас 29 пивоварень, які підпадатимуть під визначення малих (до 200 000 гектолітрів), серед яких, наприклад – "Ципа", Театр пива "Правда", Underwood, Varvar та 2085brewery.

Для порівняння, у Франції в середньому щодня (щодня, Карл!) відкривається нова пивоварня.

Тому, крафтові виробники в Україні мають отримати кращі умови.

Пивна локалізація у чистому виді!

Основні битви ще, звісно, попереду, але перший крок зроблений.

Тож бажаю, щоб голова у вас посоромилася не від кількості випитого, а від вибору українського крафтового пива, яке, сподіваємось, заполонить всі бари та прилавки магазинів, і не лише українських

Cheers