| КОЛОНКИ |
Кадри з вулиць Тбілісі минулого тижня є до болю знайомими для українців. Нам усім добре відома картина, коли сотні тисяч людей виходять на вулиці на цілу ніч, протестуючи проти урядового рішення, яке наближає їхню країну до Росії та віддаляє від Європи.
Ми з болем пам'ятаємо страхітливі хвилі спецназу в чорній уніформі, який без розбору бив і заарештовував демонстрантів, і тривожні повідомлення про фізичні та цифрові переслідування критиків з боку анонімних головорізів.
Незважаючи на те, що сьогодні Україна стикається з фізичною загрозою з боку Росії та невизначеним майбутнім, наша демократія та орієнтація на Європу є сильними.
Це все завдяки зусиллям тих, хто брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності, тих, хто воює зараз, а також жертвам тих, хто віддав за це життя.
Одним з цих людей був мій батько, Георгій Гонгадзе, якому цього місяця виповнилося б 55 років, якби його не вбили в Україні 24 роки тому за злочин – за те, що він був журналістом і розповідав правду.
Гордий українець грузинського походження, він працював над популяризацією теми свободи Грузії в Україні і був поранений в Абхазії в 1993 році, коли знімав там бойові дії. Пізніше він оселився в Україні і у своїх репортажах викривав злочини влади. Війна в Грузії не змогла вбити його, але це зробили урядові головорізи. Його бойові поранення пізніше допомогли ідентифікувати його тіло, яке було знайдене понівеченим і спаленим у лісі під Києвом у листопаді 2000 року, через місяць після його зникнення.
Він був би засмучений, побачивши дорогу, якою пішла його батьківщина. Зараз грузини стоять на тому ж роздоріжжі, що й українці раніше, і виходять на вулиці, щоб зберегти свою свободу. Українці та наш уряд повинні твердо стояти поруч з ними.
Грузія переживає те, що було б справедливо назвати "моментом Майдану" – один з найбільших протестів в історії незалежної Грузії. Народ виступає проти уряду, очолюваного мільярдером-олігархом Бідзіною Іванішвілі, який заробив свої статки в Росії. Він повністю перейняв агресивну, авторитарну антизахідну позицію, в той час як його власна країна залишається окупованою російськими військами.
Основне занепокоєння протестувальників викликає так званий "закон про іноземних агентів", прийнятий цього тижня його партією "Грузинська мрія", який протестувальники називають російським законом.
Це закон, який вимагає, щоб будь-яка організація, яка отримує іноземні кошти, була названа агентом іноземної держави і піддавала всю свою роботу державній перевірці. Критики називають його прозорою спробою повністю придушити громадянське суспільство та незалежні ЗМІ, спираючись на аналогічні закони в Росії. Відповідно, протестувальники взяли собі за гасло #НіРосійськомуЗакону (#NotoRussianLaw).
Цей закон є частиною постійного потоку неліберальних заходів уряду "Грузинської мрії", які роблять Грузію менш вільною. Все, від судової системи та економіки до засобів масової інформації, перебуває під контролем Іванішвілі.
Якщо ви подивитеся на будь-яку фотографію з протестів, то побачите багато українських прапорів, що майорять у нічному повітрі, а також прапори Грузії та ЄС.
Грузини рішуче підтримали Україну під час повномасштабної війни, тому що вони не з чуток знають, що таке бути під загрозою та окупацією з боку Росії. За оцінками, від 50 до 60 грузинських добровольців загинули, воюючи за Україну з лютого 2022 року, включно з двома загиблими минулого тижня.
Незважаючи на переважну підтримку України та європейської інтеграції грузинським населенням, уряд Грузії, очолюваний партією "Грузинська мрія", з 24 лютого дистанціювався і взяв курс назад до Росії. Їхні дії включають дозвіл на пряме авіасполучення та безвізові подорожі для росіян до Грузії, дозвіл на ведення російського бізнесу в країні та потенційний дозвіл на ухилення від санкцій. Росія вбила тисячі грузинських і українських цивільних осіб, а тепер російським громадянам пропонується розглядати Грузію як місце для відпочинку і місця ведення банківського рахунку.
Зовсім недавно прем'єр-міністр Іраклі Кобахідзе виступив на захист непопулярного закону, заявивши, що він необхідний для захисту Грузії від "українізації", що було справедливо засуджено українським урядом. Іванішвілі заявив, що "партія глобальної війни" на Заході розпалює війну в Україні в нещодавній промові, яка з таким же успіхом могла бути написана кремлівським спічрайтером.
Тим часом, критики уряду стикаються з організованими владою переслідуваннями та арештами, а протестувальників б'ють на вулицях. Реакція ЄС на погіршення ситуації була передбачувано повільною, а США натякнули, що наступними можуть бути санкції проти грузинської влади.
Але формується сильніша коаліція, що підтримує протести. Цього тижня міністри закордонних справ Литви, Ісландії та Естонії, які рішуче підтримують Україну, відвідали Тбілісі, щоб поспілкуватися з протестувальниками і закликати до відкликання закону.
У своїй промові перед тисячами людей, які зібралися на вулиці перед парламентом, міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс чітко пов'язав нашу боротьбу. "Українці щодня вмирають за право бути вільними європейцями. Білоруси, які наважилися мріяти і говорити про свободу, змушені замовкнути через терор міліції та КДБ. Я не хочу, щоб таким було майбутнє Грузії", – сказав він.
Якщо ви подивитеся відеозапис його промови, то побачите високий флагшток, на якому гордо майорять три прапори – ЄС, Грузії та України.
Грузини знають, що боротьба України – це і їхня боротьба. Українські лідери та громадяни повинні звернути пильну увагу на те, що відбувається в Грузії, і надати будь-яку можливу підтримку протестному руху та відкликанню закону. Український уряд повинен виступити з чіткими, рішучими заявами, що засуджують цей закон і придушення протестів. Коли Україна зіткнулася з власною розплатою за демократію, ми просили про те ж саме наших союзників.
Зрозуміло, що шлях попереду непростий. Протесту бракує чіткого керівництва, а опозиція вже багато років перебуває в хаосі, не в змозі ефективно протистояти "Грузинській мрії", що призводить до політичного розчарування грузинів. Тим часом, багато хто стикається з бідністю і відсутністю економічних можливостей, а рівень еміграції є високим. До наступних виборів залишилися місяці, і загроза втручання, здається, тільки зростає.
Але був час десятиліття тому, коли цей опис можна було б застосувати і до України. Українці пережили кровопролиття, лютий холод і невиконані обіцянки, але перемогли – і продовжують перемагати, поки ми ще стоїмо перед найбільшою загрозою. Українці повинні бути разом з грузинами в цей критичний час і сподіватися, що ціна успіху протестувальників не буде такою високою, як та, яку ми заплатили.
У документальному фільмі про українських добровольців, які воюють за Грузію в Абхазії, Георгій Гонгадзе сказав наступне: "Одна з хибних думок людей полягає в тому, що лихо, яке прийшло до їхніх сусідів, не торкнеться їх самих. Але так само, як стихійне лихо в одній частині світу впливає на природні процеси в інших регіонах планети, так і процеси в одному суспільстві впливають на життя інших". Війна в Україні, безсумнівно, змусила Росію підтягнути Грузію ближче. Її народ каже: "Досить". Вони заслуговують на нашу підтримку, оскільки ми фізично боремося з агресором, який прийшов за нами обома.
Нана Гонгадзе – спеціалістка з цифрових комунікацій у Німецькому фонді Маршалла. Раніше вона була керівницею відділу адвокаційних комунікацій в організації Razom for Ukraine (Разом для України), а також працювала у сфері комунікацій в Axios, Смітсонівському інституті та Національному музеї жіночого мистецтва. Має ступінь бакалавра зі зв'язків з громадськістю та історії мистецтва Американського університету. Думки, викладені в цьому матеріалі, відображають її особисту позицію.