| КОЛОНКИ |
Не встигло вщухнути обговорення сріблястої валізки канцлера Німеччини Олафа Шольца, котру він привіз до Києва – як на пероні столичного вокзалу уже з’явився кандидат на посаду канцлера, лідер Християнсько-демократичного союзу Фрідріх Мерц. Із чим обидва політики приїхали до України? Точно не з тим, чого українці очікували.
До Києва німецькі політики прибули з інтервалом у тиждень, з неоголошеними візитами. Зробили гарні фото із керівництвом України, оголосили про підтримку. Шольц анонсував, що Німеччина готує новий пакет військової допомоги на 650 мільйонів доларів. Але і Шольц, і Мерц дипломатично оминули відповіді на ключове питання – чи передасть Німеччина Україні далекобійні ракети Taurus. Чинний канцлер натомість нагадав про надані раніше Києву системи ППО, артилерію, зенітні системи, танки. А кандидат на посаду канцлера заявив, що поставив би Україні далекобійні ракети Taurus – але лише після консультацій зі США.У німецьких медіа до цих візитів поставилися критично.
"Зрозуміло, Мерц і Шольц повинні показати, у чому політичні відмінності між ними. Але невже необхідно було вибирати Київ як сцену для заочної передвиборчої дуелі? Вона навряд чи приносить користь Україні, яка нині стоїть перед необхідністю пережити зиму і найважчі місяці з лютого 2022 року. У Києві такі політичні ігри мають викликати радше роздратування і невпевненість", – пишуть автори DW.
Візити відбулися на тлі складних політичних і економічних викликів у самій Німеччині. Зокрема – дострокових виборів до парламенту, які мають відбутися 23-го лютого 2025 року. Тому ці візити й були сприйняті німецьким суспільством як частина агітації.
"В одному Шольц правий: російська нападницька війна в Україні, що триває вже майже три роки, – це тема, яка не лише емоційно зачіпає людей у Німеччині, але й стосується їх у політичному та фінансовому плані. Тому, звісно, дискусія про правильний баланс між постачанням зброї та спробами переговорів має бути повноцінною частиною передвиборчої кампанії. Але й тут потрібно уважно підбирати слова та змальовувати сценарії", – пише видання Märkische Oderzeitung з Франкфурта-на-Одері:
І тема військової допомоги Україні дійсно важлива для німецького суспільства. Так, згідно з опитуванням Центру військової історії та соціальних наук при Бундесвері, 49% німців підтримують військову допомогу Україні, тоді як 26% – проти, а решта ще не визначилися. Водночас за результатами опитування, яке було проведено інститутом дослідження громадської думки YouGov на замовлення DPA, надання Україні далекобійної зброї – питання дискутабельне: 42% опитаних виступають за, а 43% – проти.
Так чи інакше, але Німеччина вже усвідомлює, що війна з території України – якщо Україна не стримає ворога, може перекинутися й на інші європейські країни й саму Німеччину. Так Бундесвер почав роботу на основі "Німецького оперативного плану". У ньому перераховані споруди та об'єкти інфраструктури, які особливо варті захисту з військових причин. Він також містить докладні плани того, як діяти в разі оборони після російського маневру на східному фланзі НАТО.
Наразі Німеччина є найбільшим донором України в Європі. Й обсяги допомоги, яка надається із 2022 року, лише зростають:
І зараз, попри розпад коаліційного уряду й затримку бюджету на 2025 рік, німецький парламент обіцяє виділити більшу частину із запланованих €4 млрд для України.
Попри значну підтримку, Україна закликає Німеччину й інших партнерів до нових форматів співпраці. Одним із таких є так звана "данська модель", яка передбачає пряме фінансування партнерами виробництва військової техніки в Україні.
Завдяки "данській моделі" Київ може купувати зброю швидше і в більшій кількості, ніж чекати, поки її вироблять у ЄС. Оскільки оборонна промисловість України працює набагато нижче своєї виробничої потужності. За деякими оцінками, на 30% від свого потенціалу – через недостатнє фінансування, наголошує WSJ.
Плюси такого підходу й у тому, що інтегрований аудит і нагляд обмежують потенційну корупцію у сфері закупівель озброєнь – проблему, яка дошкуляє оборонним зусиллям України. Країна-партнер перевіряє одержувачів перед тим, як виділити кошти, а аташе з питань оборони посольства стежить за тим, щоб компанії виконували свої зобов'язання відповідно до домовленостей.
Данія стала піонером цієї ініціативи, інвестувавши $680 млн у виробництво української зброї. Інші країни Європи – Нідерланди, Швеція, Норвегія та країни Балтії – також долучилися до цього формату.
Німеччина, як ключовий союзник, могла б відіграти провідну роль у цьому процесі. Це дозволило б не лише підсилити обороноздатність України, але й створити нові робочі місця, посилити довіру до фінансової допомоги й залучити більше європейських партнерів до цього механізму.