Украинская правда

КОЛОНКИ

Лариса Дахно: Наука, ув’язнена в уста політиків, або як подолати комунікаційний бар'єр
26.10.2020 16:43
Відсутність налагодженої комунікації між науковцями-епідеміологами та лікарями з одного боку і політиками, що розробляють законодавчі акти у сфері боротьби з пандемією, з іншого — потенційно впливає на недостатню ефективність рішень МОЗ та виникнення численних маніпуляцій з боку недобросовісних ЗМІ. (рос.)

Уже майже рік людство протистоїть мікроскопічному ворогу, проти якого наукові знання є нашою найпотужнішою зброєю. Вчені всього світу, об'єднавши свої зусилля, поспішають дізнатися більше як про сам коронавірус, так і про COVID-19 — хворобу, яку він викликає.


Разом з тим, людство в останні роки стикається з іншою загрозою, яка в моменті стає все більш помітною: зростання скептицизму і навіть ворожість до науки, що, безумовно, перешкоджає глобальним зусиллям зі скорочення поширення коронавірусу й захворюваності на COVID-19, а також має наслідки, що виходять далеко за рамки поточної кризи.


Сьогодні, як ніколи гостро, стоїть потреба в розробці політики, заснованої на фактичних даних і ретельних наукових дослідженнях, які, крім конкретних відкриттів, здатні генерувати альтернативні способи бачення проблем, використовувати широкий спектр методологічних інструментів і часто висувати ідеї, що змінюють парадигму і підхід до вирішення питань, що виникають.


Результати наукових досліджень часто не потрапляють в поле зору розробників державної політики з різних причин, в тому числі через нормативні, політичні, інституційні, культурні та фінансові перешкоди.


Втілення наукових знань у життя все ще залишається складним завданням, а громадські активісти та представники ЗМІ, в погоні за аудиторією і сенсацією розносять відверто перекручені факти та наукові дані, маніпулюючи суспільними настроями, часто ціною життів людей.


Звичайно, наука зі своїми тривалими дослідженнями виглядає неповороткою, особливо в умовах необхідності розробки державної політики в дуже стислі терміни, в умовах бюджетних обмежень і в умовах інтересів різних груп впливу. Заради справедливості, важливо відзначити, що наукові дослідження теж не захищені від такого тиску і не повинні ідеалізуватися як суто об'єктивні, тим не менш, наука часто створює більше місця для збереження відносної автономії та об'єктивності.


Також важливо відзначити, що наукові дослідження не завжди узгоджені з громадськими потребами і пріоритетами, а політики часто недооцінюють час і ресурси, необхідні для ретельного та відповідального збору даних, їх аналізу і розробки рекомендацій, що в умовах необхідності прийняття швидких рішень в режимі реального часу призводить до певних негативних ефектів.


В епоху тотальної дезінформації особливе значення набувають відкриті онлайн-джерела і препринт-ресурси, такі як arXiv, medRxiv тощо, які є просто цифровим накопичувачем записів поточних досліджень і дають можливість вченим швидко обмінюватися даними і проміжними результатами досліджень.


Так ось, якщо новинні інформаційні агентства дуже хочуть випустити будь-який сенсаційний матеріал у світ, або пропагандисти бажають затопити інформаційне поле мракобіссям (і неважливо, на чиє замовлення) — жодні обмеження, що їх учені вводять стосовно серверів препринтів, і правила публікації матеріалів у цілому не впливають на маніпулятивне поширення брехні, прикритої такими статтями.


Ба більше, коли в ЗМІ з'являється голос розуму і факти досліджень, пропагандисти маніпулятивно наповнюють інформаційний простір настільки інтенсивно, що не дають можливості кожному зрозуміти, чому ж, урешті-решт, вірити. Антивакцинатори й антимасочники — яскравий тому приклад.


Інший приклад — світові ЗМІ й так звані лідери думок посіяли необґрунтований страх перед повторним зараженням, посилаючись на рекомендації СDC (з англ. Centers for Disease Control and Prevention — Центри з контролю та профілактики захворювань в США — прим. ред.) і перекрутивши "люди захищені як мінімум три місяці" на "до трьох місяців". Якщо подивитися, що насправді йдеться в рекомендаціях CDC, то там узагалі немає нічого про докази того, що імунітет слабшає через три місяці.



Джерело: https://www.cdc.gov/coronavirus/2019-ncov/if-you-are-sick/quarantine.html



Радше, вчені дають рекомендації, ґрунтуючись на позитивних доказах того, що імунітет не слабшає раніше, ніж через три місяці. І той факт, що вони пропонують тримісячний інтервал, зумовлено наявністю твердих доказів.


Що поширили ЗМІ? Прочитавши рекомендацію, вони зробили висновок про наукове відкриття, якого немає, і посіяли страх повторних заражень. Подібні помилкові заяви дуже швидко поширюються і, безумовно, впливають не тільки на настрої людей, але і на політичні рішення.


Хочу нагадати відомий принцип асиметрії наукової брехні Брандоліні: кількість енергії, необхідної для спростування нісенітниць, на порядок більша, ніж на її виробництво.


Ситуація з авторитетом науковців в Україні дуже подібна. Я особисто, ще в кінці літа, була присутня на зустрічі з міністром охорони здоров'я Максимом Степановим на обговоренні математичної моделі другої хвилі поширення епідемії COVID-19 і можливості масового скринінгу безсимптомних людей в Україні, зокрема школярів, що є потужним інструментом контролю поширення захворюваності, не вимагає тестів з високою чутливістю і не обтяжує бюджет.


Зміна стратегії тестування в бік масового недорогого щоденного самостійного тестування протягом двох-трьох тижнів розірвала б ланцюжок передачі вірусу в Україні.


Однак гучні заголовки про те, що експрес-тести мають найнижчу точність і журналістські міркування про те, хто на цьому заробить (але це не точно) — стали нездоланною перешкодою для прийняття і реалізації простого і правильного рішення. Таким чином, під тиском громадських активістів, МОЗ відмовився визнати цінність масового скринінгу за допомогою низькочутливих експрес-тестів, тести для якого можуть бути вироблені в Україні менш ніж за долар, а реалізація такого тестування можлива силами самих громадян кожен день або через день без залучення медичних працівників.


Хоча експрес-тести і не такі чутливі, як ІФА- і ПЛР-тести, утім, вони ефективні у виявленні вірусу тоді, коли людина найбільш контагіозна і, якщо всі, хто отримають позитивний результат, залишаться вдома на 2 тижні, то широко розповсюджений ефект буде аналогічний ефекту вакцини, перериваючи ланцюги передачі інфекції по всій країні.


Доти, доки вчені, практичні епідеміологи і лікарі не мають достатньої ваги в розробці законодавчих актів та гайдлайнів, ми не просто зазнаємо поразки, але і повністю підриваємо віру в державні органи на кожному кроці. Це неймовірно виснажливо для всіх.


Одне із запропонованих рішень для зближення цих двох світів і поліпшення співпраці між вченими і політиками передбачає налагодження діалогу на паритетних засадах між професійними спільнотами, громадянським суспільством і державними органами, що визначають політику.


Однак, навіть коли державні діячі, що визначають політику, мають доступ до різноманітних і широких наукових знань, — здатність інтерпретувати і втілювати ці знання в політику є сама по собі серйозною проблемою. Наукова і політична мови часто не просто сильно відрізняються одна від одної, а між ними існує нездоланний комунікаційний бар'єр.


Передача складних і тонких ідей простою і зрозумілою мовою рідко буває легким завданням. І навіть в тих випадках, коли результати наукового дослідження успішно переводяться в доступні формати, наприклад в аналітичні огляди, часто буває важко передати їх в руки державних діячів, що визначають політику, проте ще складніше забезпечити, щоб ті вчені, до кого звернулися розробники політики, мали бажання і можливості впливати на формування такої політики.


Тому цілком логічно в найкоротші терміни створити на рівні закону ефективні взаємини держави з найбільш активними соціальними і професійними групами, однією з яких в Україні може виступати інтелігенція, яка, своєю чергою, може бути співорганізована в таку форму, як самоврядні медичні палати.


Законопроєкт №2445-д дозволить встановити рівень діалогу на більш професійному та адекватному рівні, в тому числі в законодавчій площині, забезпечить прозорі правила і зрозумілу для всіх термінологічну лексику.


Завдяки таким зусиллям, можливо, ми на один крок наблизимося до побудови моста між двома світами науки і політики та до просування змін, які зараз необхідні як ніколи.


Лариса Дахно, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.






^ Наверх | УКР | РУС
   Главная | Новости | Публикации | Колонки | Блоги
©2000-2015 "Украинская правда"