Ольга Гальченко: Параюристи: юридична допомога без юридичного диплома? Не варто плутати чи ототожнювати параюристів з професійними юристами. Це лише допоміжна та сполучна ланка між громадами і фахівцями.

Нещодавнє оголошення про навчання першої хвилі громадських радників (або ж параюристів) викликало неабиякий інтерес та багато запитань.

Найбільш розповсюджені з них:

– Чи впорається людина без юридичної освіти зі складними правовими ситуаціями?

– Чи безкоштовна допомога не професійних юристів може бути якісною?

– Чому фахові юристи не пройшли відбір на параюристів?

І. Фахівці з юридичним дипломом не завжди можуть вирішити правову проблему. А як з цим впорається людина без освіти?

Громадський радник (параюрист) не повинен мати правової освіти, тому що не замінює фахового юриста, який навчався для цього роками.

Звичайно, для проходження навчання відібрано людей з освітою, але не обов’язково юридичною. Відповідно, від параюриста не вимагається і не очікується вирішення складних юридичних питань, надання юридичних консультацій, чи представлення інтересів клієнтів у судах.

Що дійсно вимагається та очікується від параюриста – це знання про те, як працює система правосуддя, де можна отримати правову допомогу та розуміння, до якої інституції необхідно звернутися людям, щоб найшвидше й найякісніше отримати професійну правову послугу.

Параюристи – це допоміжна ланка на найпервиннішому рівні, де немає швидкого доступу до спеціалізованої юридичної допомоги.

Вони працюють там, де юристи працювати не можуть або з певних причин не хочуть – у найбільш віддалених громадах, зазвичай, у сільській чи гірський місцевості; з незаможними, вразливими групами населення; закритими дискримінованими спільнотами.

Параюристи не замінюють професійної юридичної допомоги, а мають допомагати людям розібратися, до якої інституції варто звернутись і з чого почати у розв’язанні їхніх правових питань.

Щоб виконувати ці функції, базових знань, отриманих під час трьох триденних спеціальних тренінгів, та бажання допомогти – цілком достатньо.

ІІ. Не професійна та безкоштовна: чи гарантують ці два чинники якість допомоги?

У розвинених країнах волонтерська (тобто добровільна й безкоштовна) допомога своїй громаді за рахунок власних знань, навичок та часу – це прийнятна й розповсюджена практика.

За останні роки в Україні волонтерський рух також набув надзвичайної потужності. Волонтери допомагають не лише збираючи кошти та гуманітарну допомогу, а також надаючи певні послуги безкоштовно.

Ми всі чули про роботу "Юридичної сотні", про правовий супровід ветеранів та ВПО, про "адвокатів-добровольців".

На жаль, поки що держава не встигає справлятися з усіма потребами населення, у тому числі правовими. Низький рівень довіри до формальних правових інститутів також обмежує обсяг такої допомоги.

Громадські радники – по суті, волонтери, які готові надати частину свого часу та знань для потреб громади.

Це люди, яких добре знають, і яким довіряють місцеві. На практиці до них і так постійно звертаються люди за порадою, довіряючи їхньому авторитету.

Проходження навчання дасть цим неформальним лідерам додаткові навички, інструменти та знання, що тільки покращить рівень допомоги, яку вони вже надають.

До того ж, щоб приєднатися до мережі параюристів, кандидати проходять спеціальний відбір перед навчанням та протягом навчання. І лише дійсно сумлінні та вмотивовані отримують сертифікат та стають параюристами в громаді, де самі й живуть.

До речі, урочисте нагородження сертифікатами першої хвилі параюристів відбудеться вже 12 грудня.

Авторитет параюристів у громаді напряму залежить від якості їхніх порад. Звичайно, певна кількість "випускників" не впорається, не матиме часу та бажання продовжувати допомагати, не знайде себе в новому амплуа. Громадські радники, як і будь-які волонтери, можуть "вигоріти", помилитися, втомитись.

Ми не розраховуємо, що всі параюристи все своє життя присвятять правовій допомозі. Навпаки – очікуємо, що вони підуть далі, будуть розвиватися разом зі своїми громадами, стануть справжніми лідерами.

Що ми можемо зробити в цих умовах, аби забезпечити якість роботи параюристів?

По-перше, розробляється прозора система звітування, моніторингу та оцінки діяльності наших "випускників". Така система працюватиме на базі електронної платформи, де можна буде ознайомитися з діяльністю радників.

По-друге, спільно з Міністерством юстиції ми плануємо продовжити навчання параюристів.

Ті, хто вже отримав сертифікати, матимуть змогу підвищувати свою кваліфікацію під час навчальних заходів та поїздок. Ті, хто лише планують стати громадськими радниками, зможуть спробувати свої сили під час регіональних навчань на базі платформ Координаційного центру з правової допомоги.

Наприкінці 2018 року ми очікуємо мати перший узагальнений звіт про роботу системи громадських радників.

ІІІ. Фахові юристи подаються на конкурс параюристів і не проходять відбір. Чому?

Практикуючі фахові юристи не проходять відбір, бо мають багаторічну професійну підготовку, і їхня кваліфікація, у більшості випадків, в рази перевищує вимоги до параюристів.

Практикуючі юристи з активною громадською позицією, зазвичай, за власною ініціативою застосовують формат PRO BONO – безоплатних фахових юридичних консультацій, особливо для вразливої частини населення. Фаховим юристам не потрібен статус "параюриста", якщо вони хочуть безкоштовно допомогти.

"Біржа pro bono", яку підтримує Українська фундація з правової допомоги, – це сайт, який встановлює зв'язок між громадянами, що потребують правової допомоги, та адвокатами.

Громадяни, які не можуть забезпечити собі якісний правовий захист, завдяки цьому сайту можуть повідомити про свою проблему. Якщо її розв’язання потребуватиме залучення адвоката, то він/вона самостійно може обрати відповідну справу і допомогти безкоштовно.

Це – добровільна діяльність, яка жодним чином не відшкодовується. Такі послуги за якістю не мають відрізнятися від платних, що надають юристи чи адвокати.

Не варто плутати чи ототожнювати параюристів з професійними юристами. Параюристи (громадські радники) – це лише допоміжна та сполучна ланка між громадами та фахівцями.

Вона розширює мережу правової допомоги і з’явиться там, де фахові юристи не працюють, тобто, в першу чергу, у віддалених та невеликих громадах.

А юристів, які зацікавлені у співпраці з параюристами, заохочуємо встановлювати контакти у своїх громадах. Наступного року зв’язуватися з громадськими радниками по всій Україні можна буде через онлайн платформу, яка міститиме всю необхідну інформацію.

Юристи, ваша допомога завжди потрібна!

Ольга Гальченко, координаторка програмної ініціативи "Права людини і правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження", спеціально для УП