Сергей Дацюк: Головний підсумок другого туру виборної кампанії

Українська громада так і не змогла вийти на стратегічну комунікацію. Все звелося до електорального Майдану у формі виборів.

Блюзнірськими були заклики нинішньої влади до змістовних дискусій. Це виглядало парадоксально, бо останні 5 років агресивної олігархічної пропаганди, викривленого порядку денного, відвертого тролінгу опозиції, брехні і замовчування корупції, мародерства і здирництва призвели до відмови українського суспільства від стратегічної комунікації як на рівні політичного класу, так і в публічній політиці.

Жодна зі сторін другого туру не відважилася на глибинний рефлексивний аналіз того, що відбувається з Україною, і не запропонувала системний підхід до вирішення основних проблем.

Порошенко базувався на минулих і доволі сумнівних досягненнях, а майбутнє розглядав як лінійне продовження досягнутого.

Зеленський базувався на окремих ідеях та кроках змін, які не є системними і доволі сумнівними з точки зору експертної оцінки.

Головною подією другого туру виборів стали дебати на Стадіоні, які були дебатами за правилами закону щодо формату дискусії, але були визнані лише агітацією, оскільки не проходили на Суспільному телебаченні. Схоже ані журналісти, ані більшість експертів взагалі не зрозуміли, що відбулося.

Телебачення у якості провайдера публічної комунікації вмерло на цих виборах, а журналісти та експерти, здебільшого ангажовані, виявилися непотрібними.

У другому турі виборів відбулася принципова зміна процесу соціально-політичної комунікації. Кандидат Зеленський нав'язав комунікацію поза межами телебачення, у форматі Ютубу, в жанрі шоу на стадіоні, проігнорувавши деякі умови дебатів, що описані в законі, ігноруючи більшість телеканалів та жуналістів.

Стадіон це не місце для стратегічних розмов. Але в дебатах 19-го квітня 2019 року зміст був.

Зеленський публічно оформив наратив електорального протесту проти системи соціального влаштування України за президенства Порошенка і запропонував деякі тези нового порядку денного. А Порошенко не міг спертися на новий позитивний наратив і новий порядок денний наступного терміну, бо все це за весь час виборної кампанії створено не було.

Водночас самого по собі наративу електорального протесту Зеленського, навіть плюс нарис деяких його соціальних ідей, не досить для розгортання позитивних тенденцій найближчого майбутнього.

Головний висновок. Україна стала на шлях непродуманих, несистемних, непослідовних змін, бо спроби продуманих, системних і послідовних змін не призвели до очевидного покращення.

Причому цей вибір контингентних змін вже не залежить від результатів виборів. Можливо цей вибір відбувся на рівні ментальності громади.

Існує і такий спосіб змін, коли довільно формуються атрактори, точки біфуркації і зони розвитку. Але це все можливо за умови наявності інкубаторів мислення, тобто соціальних мікрогруп, які практикують соціальні мислення та рефлексію в реальних процесах соціальних перетворень.

Без наявності таких мікрогруп та ще і за умови війни це призведе до високого рівня геополітичної та соціальної турбулентності.

Політичний серфінг замість системної політики це новий спосіб політичного життя в Україні, до якого ми поки що неготові.

Все залежить від нашого спільного вибору. Зробимо ставку на соціальне мислення та рефлексію – виграємо. Якщо ні – програємо.