: Деескалація чи деградація?

Скандал навколо висловлювань Міністра закордонних справ Німеччини Х.Мааса в Києві, коли він закликав Росію і Україну до "деескалації", набирає обертів. Блогосфера як в Україні, так і на Заході переповнена їдкими зауваженнями та коментарями.

А от я хочу стати на "захист" пана Мааса. А що він, власне, сказав такого, що відрізняється від позиції, наприклад, ЄС? Чомусь всі забули, про що йшлося у заяві речниці ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Майї Косьянчич (а пізніше повтореною її очільницею Ф.Могеріні) 25 листопада 2018 р., тобто у той самий день, коли Росія вчинила акт збройної агресії проти України.

Цитую:

"The tensions in the Azov Sea and Kerch Strait have increased dangerously today, after an incident this morning between Russian and Ukrainian naval vessels as the latter were attempting to pass through the Kerch strait as well as subsequent developments, including the closure of the strait for traffic by Russian authorities and reported seizures of Ukrainian vessels and shots being fired at them

We expect Russia to restore freedom of passage at the Kerch strait and urge all to act with utmost restraint to de-escalate the situation immediately.".

Неофіційний переклад:

"Напруженість в Азовському морі і Керченській протоці сьогодні небезпечно зросла після інциденту цього ранку між російськими і українськими військово-морськими кораблями, коли останні намагалися пройти через Керченську протоку, а також через подальші події, включаючи закриття протоки російськими властями, повідомленнями про захоплення українських суден і пострілів по них.

Ми сподіваємося, що Росія відновить свободу проходу через Керченську протоку і закликаємо усіх діяти з максимальною стриманістю, щоб негайно деескалювати ситуацію".

Просив би звернути увагу на кілька слів із цієї заяви. Я їх виділив жирним шрифтом.

Як бачимо, за оцінками ЄС йдеться про "інцидент". Кожен, хто хоч елементарно знається на міжнародному праві, легко побачив би, що Росія вчинила акт збройної агресії у нейтральних водах. Але схоже на те, що в ЄС на той момент не знайшлося обізнаних з міжнародним правом. Ну, що ж, і таке буває.

ЄС закликає "усіх" бути максимально стриманими. "Усіх" – це кого? Можливо, це НАТОвські чорноморські країни: Туреччину, Болгарію чи Румунію? Чи, може, жертву російської агресії – Грузію, яка вже 10 років безуспішно бореться за відновлення справедливості. Гадаю, що такі припущення є помилковими. Йдеться про Україну, хоча її скромно не названо. Але ж добре, що в ЄС працюють інтелігентні люди.

Ну, і останнє. Уся ця стриманість потрібна лише для того... правильно!, – щоб "негайно деескалювати ситуацію". Тобто, головне щоб було тихо, а там розберемося. От, наприклад, з Придністров'ям, Абхазією чи Нагірним Карабахом вже скоро тридцять років розбираємося. І нічого. Потерплять. Головне не результат, а процес.

То, що ж такого нового сказав пан Х.Маас? І чого це проти нього усі так наїжачились? Хіба що за те, що назвав Росію і Україну, тобто розшифрував послання пані М.Косьянчич?

Хоча, ні. Німецький міністр ще заявив, що вірить у російські гарантії. Він вірить у чесне слово Лаврова і Путіна. Ну, кожен має право на власну думку, це ж демократія. Але от місце для її оприлюднення пан Маас вибрав невдале. Бо українці дуже добре знають ціну російським "гарантіям" ще з 1654 року. Але особливо відчувають їх зараз, коли щодня московські "гаранти" вбивають українських громадян.

Цікаво, чи погодилась би Німеччина на такі гарантії? І як би довго їх терпіла?

Дорогі друзі, усе було б дуже смішно, якби не так сумно.

На жаль, європейська зовнішня політика деградує. Вона не бачить чи не хоче бачити очевидних речей. Вона вперто закриває очі на дії агресора і замість того, щоб приборкати його, грається в слова. Мабуть, для того, щоб приховати свою імпотентність чи безпринципність. Або і те, і інше.

У лютому 2014 року я звернувся до західних лідерів із закликом проявити мужність і діяти, а також застеріг, що ми напередодні жахливих подій в Україні. Не почули.

Сьогоднішня політика умиротворення агресора є загрозою вже для самого Заходу і може закінчитися трагічно. Причому тепер уже для всіх: і Росії, і України, і Заходу.

Дуже не хотілося б, щоб і це передбачення збулося.

Та чи почують.