: СМІЛА. МОРАТОРІЙ НА РОЗУМ (с).

Два дні намагалася вловити думку, що ж мені нагадує ситуація у Смілі...

22 міста без опалення. Міста, які замерзають.

Найдорожче. Вугілля. У світі.

Монополіст, безконтрольний, жорстокий, безвідповідальний, бо криша у нього – сам Президент і Парламент.

Ротердам+ за формою, яку ніхто ніколи не бачив. І коли всі знають, що Ротердаму у формулі немає.

Мільярди доларів, викачаних, як кров, із помираючого тіла останнього малого і середнього бізнесу, людей, які стають біднішими і тікають з країни, економіки, яка не розвивається.

Послуги, які не надаються.

Коли 6 місяців без гарячої води – і платиш лише більше. Коли інфраструктура застаріла, труби лопають під асфальтом столиці, а жодної копійки викачаних за непрозорі тарифи мільярдів, у розвиток не вкладається...

Президент країни, який стукає по столу і кричить "зірвати пломби"... Повний непрофесіоналізм, "свої рошенівські люди" на посадах, замість тих, хто вміє працювати та думати..., підміна логіки та реальності – фейковим патріотизмом...

"Коли винні попередники 10 років назад", винна Росія, винна погода..., зате є "віра, мова, армія", розвалене державне управління і 144 реформи...", і ніхто не бажає бачити причинно-наслідковий зв'язків.

...Катастрофи зазвичай уважають результатом абсолютної випадковості..., але це завжди – результат системи, багатьох дій її очільників, гвинтиків, рішень, помилок, логічних зав'язків... цілої системи рішень, потисків рук, нічних зустрічей, потоків грошей, корупційних схем та сум усіх неправильних політик за роки.

___

Нарешті, сьогодні усвідомила, що ж кричить до мене і крутиться у голові. Мені знадобилося 7 хвилин, щоб знайти це – Розділ VII, книга друга, "МОРАТОРІЙ НА РОЗУМ":

"...Хочеш зашкодити найважливішим державним планам через тунель? Скажи своєму машиністові, що я повинен бути в Сан-Франциско до вечора, а він повинен мене туди відвезти!

- Як?

- Це ваша робота, а не моя!

- Це неможливо зробити.

- Тоді знайдіть спосіб, чорт би вас забрав!"

"...Думаєш, я дозволю твоїм жалюгідним технологічним проблемам завадити вирішальним суспільним справам? Ти хоча б знаєш, хто я? Скажи машиністові, щоб їхав, якщо він цінує свою роботу!"

"...Багато років тому, в коледжі, його навчили, що найефективніша спонука до дій – це страх."

"...Зробіть щось! – верещав Таґґарт. – Мені байдуже, що! Це ваша робота, а не моя; переконайтеся, що цей потяг таки поїде!

Коли моя сестра керувала, то мене, принаймні, не будили посеред ночі через кожний зламаний гвинтик на відрізку Айова – Колорадо!"

"...Диспетчер у Сілвер-Спрінґс був спантеличений наказом, який довелося передати Дейву Мітчаму, але той зрозумів. Він знав, що жоден залізничний наказ не віддають у таких формулюваннях, як "надай паротяг пасажирові"; він знав, що вся ця справа – показова, і здогадувався, яку саме виставу зараз ставлять, а тому, усвідомивши, кого тут призначено на роль цапа-відбувайла, вкрився холодним потом."

"...Дейв Мітчам нічого не знав про філософію закону.

Зате він чудово розумів: якщо суд не зв'язаний жодними правилами, то не зв'язаний він і жодними фактами, а тоді ключовим стає не правосуддя, а людський чинник, і доля людини залежить не від того, що вона скоїла або не скоїла, а від того, з ким вона знайома або не знайома."

"...Начальник служби руху йшов, дивлячись собі під ноги.

Сьогодні жодних здібностей ніхто вже не потребував.

Були часи, коли від нього вимагали докладати найбільших зусиль, – і відповідно до цього й винагороджували.

Сьогодні, якби він спробував діяти згідно з власним сумлінням, на нього чекало б лише – покарання."

"...Начальник станції у Вінстоні здригнувся, побачивши наказ, але він не належав до людей, які сперечаються з владою.

Він подумав: а може, тунель не такий уже й небезпечний, як здавалось. І сказав собі, що найкраща можлива політика сьогодні – не думати."

"...Машиніст якусь мить стояв, дивлячись на папірець, а потім кинув його і сказав:

- Я не буду цього робити. І якщо вже доходить до того, що залізниця видає такі накази, то я на неї більше не працюватиму. Можете записати, що я звільнився.

- Але ви не можете звільнитися! – закричав начальник станції. – Вони вас за це арештують!

- Якщо знайдуть, – відповів машиніст і вийшов зі станції у безмежну темряву гірської ночі."

"...Катастрофи зазвичай уважають результатом абсолютної випадковості, й негайно знайшлися люди, які стверджували, що пасажири "Комети" були невинні, що вони не несли відповідальності за те, що з ними сталося."

"...Коли потяг в'їхав у тунель, полум'я Смолоскипа Ваятта було останнє, що вони побачили на землі."

___

Час спливає.

Більше інформації в моєму телеграм-каналі: t.me/XrumMP