: Що чекає на охорону здоров'я в Україні у 2018 році, або як з'їсти слона?



Із початком нового року в Україні офіційно розпочалася медична реформа. Напередодні законодавчий старт змінам в охороні здоров'я дали Президент і Уряд. При цьому, всі ми добре розуміємо, що українська медицина не зміниться за одну мить, тільки за підписами посадових осіб. Зміни в системі охорони здоров'я України – це поетапний комплекс дій та завдань для всіх сторін. Від злагодженості їхньої роботи, від наявності стратегії та вміння реагувати на виклики, та, насамперед, від нас самих – громадськості, залежить, чи досягне українська медицина європейського рівня, чи продовжить падіння у прірву.

Сьогодні українці, в середньому, живуть на 11 років менше, ніж населення країн Західної Європи. Як зазначив наш сучасник, філософ Ярослав Грицак – "основним критерієм розвинутого, сучасного суспільства є середня тривалість життя". А вона, в свою чергу, у великій мірі залежить від стану медицини в країні, а ще у більшій мірі – від наших спільних дій.

Законодавчі "вмикачі"

28 грудня 2017 року Президент підписав закони, які мають запустити якісні зміни у системі охорони здоров'я України.

Перший Закон змінює модель фінансування медицини державою та запроваджує принцип "Гроші йдуть за пацієнтом", що означає фінансування за послуги конкретному пацієнту, а не пустого ліжко-місця.

Другий Закон "Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості" дає додаткові можливості для розвитку сільської медицини.

Напередодні, 27 грудня, Уряд ухвалив пакет підзаконних актів для запуску змін у наданні первинної медичної допомоги (в рамках першого етапу реформ).

У рамках цього етапу в 2018 році на українських пацієнтів, медичних працівників та медзаклади чекають наступні зміни:

Як заявляє Міністерство охорони здоров'я, реформа відбудеться в 3 етапи

І квартал. Автономізація медичних закладів первинної медичної допомоги (ПМД): амбулаторії, поліклініки. "Людською мовою" – це означає, що медичні заклади будуть самостійно розпоряджатися отриманими від держави коштами і будуть зацікавлені надавати більш якісні медичні послуги.

ІІ квартал. Пацієнт може обрати свого лікаря первинки, незалежно від місця реєстрації чи проживання (приписна кампанія).

ІІІ квартал. Заклади ПМД поступово будуть переходити на контрактне фінансування з боку держави за принципом "гроші ходять за пацієнтом", при цьому, частково отримуючи кошти за старими умовами. Фінансування закладів вторинної і третинної ланки в 2018 році не зміниться.

В ідеалі початок впровадження цих змін означає, що:

- Пацієнт сам вирішує, хто та де його буде лікувати (на первинній ланці), а надані йому медичні послуги буде повністю оплачено державою;

- Медичні працівники матимуть умови праці та дохід відповідно до досвіду, професіоналізму та зацікавленості у здорових пацієнтах;

- Медичні заклади отримуватимуть оплату від держави за якісно надані послуги, що покриватиме їхні видатки.

При таких умовах мають залишитися в минулому хабарі, мізерні зарплати медиків, принизливі для людської гідності умови в лікарнях. У сільській місцевості з'являться нові амбулаторії та кваліфіковані лікарі, які матимуть автомобілі для пересування між селами. Це в ідеалі. А в реальності законодавчі "вмикачі" натикаються на виклики та перешкоди, обійти які можливо лише об'єднавши людські, організаційні, інтелектуальні ресурси та за активної участі громадськості.

"Каміння" та "камінчики" на шляху медичної реформи

Помітно, що нинішня медреформа покладає великі можливості та відповідальність на заклади охорони здоров'я. Вони і повинні стати автономними, і забезпечити матеріально-технічне оснащення, і медичну інформаційну систему (МІС) обрати, без якої ані eHealth, ані приписна кампанія не можливі. Вони мають укласти договір із державою, щоб фінансуватися по-новому. Дивлячись правді в очі підкреслимо, що наша система охороні здоров'я поки що не звикла самостійно ухвалювати рішення, тим більше, в стислі терміни. І чи достатньо у керівників медичних закладів бажання розбиратися в процесах медичної реформи та пояснювати їх своїм пацієнтам? Ні, не достатньо. Наслідки цього ми вже бачимо в Україні, наприклад, коли деякі медичні заклади витрачають чималі кошти на встановлення МІС, які не відповідають їхнім потребам. Тому що не зрозуміли, не розібралися, не отримали чітких інструкцій.

Окрім позитивної ідеї автономізації, яка має підвищити якість надання послуг, варто також наголосити на доповненні закону, вкрай важливою, статтею 24 щодо участі громадськості в охороні здоров'я. Стаття зобов'язує органи державної влади і медичні заклади "сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я", що є надто важливим для реалізації громадського контролю за допомогою створення спеціальних спостережних рад. При цьому виникає ризик того, що вони можуть стати кишеньковими органами. Щоб попередити це, мусимо активно включати у процес дійсно незалежні громадські організації.

1. Окрім позитивної ідеї автономізації, яка має підвищити якість надання послуг, варто також наголосити на доповненні закону, вкрай важливою, статтею 24 щодо участі громадськості в охороні здоров'я. Стаття зобов'язує органи державної влади і медичні заклади "сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я", що є надто важливим для реалізації громадського контролю за допомогою створення спеціальних спостережних рад. При цьому виникає ризик того, що вони можуть стати кишеньковими органами. Щоб попередити це, мусимо активно включати у процес дійсно незалежні громадські організації.

Із 1 січня 2018 року почало діяти положення закону про автономізацію щодо фінансового забезпечення охорони здоров'я. Воно передбачає, що за рахунок коштів бюджету медичну допомогу надають не лише заклади охорони здоров'я, але й ліцензовані лікарі-підприємці. Хто і як буде контролювати надходження та витрати цих коштів? Це ще один виклик для держави та громадськості.

Унаслідок автономізації низка неефективних лікарень буде закриватися. Незважаючи на доцільність і природність цього процесу, частина медичних працівників, все ж таки, втратить місце роботи. Чи не стане пошук нової роботи викликом для цих людей?

Варто додати, що в рамках медичної реформи передбачено створення госпітальних округів.

Госпітальний округ – це територіальне об'єднання закладів охорони здоров'я зі збереженням принципу доступності пацієнтів до медичних послуг. Незважаючи на те, що 16 областей вже створили округи, є серйозні проблеми у Львівській, Миколаївській, Закарпатській і Одеській областях.

Ризики:

- Є питання щодо формування Госпітальних рад та їхнього персонального складу;

- Проблеми в деяких областях не будуть вирішені.

У 2018 році діємо разом, щоб, нарешті, всі області мали затвердженні госпітальні округи.

Ще такий момент: місцеві громади можуть бути елементарно не готовими у 2018 році переходити на нову модель фінансування, оскільки старт медреформи було дано вже після ухвалення місцевого бюджету. При цьому, можуть виникнути проблеми при внесенні змін до місцевих бюджетів.

2. Райдужна перспектива розвитку сільської медицини дещо тьмяніє, оскільки, громадськість перебуває у повній неясності, як будуть реалізовуватися ідеї закону. Є ризики виникнення корупційної складової через рамковість і надмірну загальність закону. Як на мене, через загальність закону і відсутність чітко прописаних механізмів імплементації, він більше виглядає, як гасловий, аніж як такий, що буде працювати.

З іншого боку, є питання до тексту закону. Як зазначено у ст.6 п. 1 "Органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть залучати громадськість до розгляду питань..." Слово "можуть" дає підстави органам влади і місцевого самоврядування не зважати на думку громадськості.

3. Не все безхмарно і в питанні створення Національної служби здоров'я України.

НСЗУ – це орган, що якраз і опікуватиметься головним нововведенням – принципом "гроші йдуть за пацієнтом". Він є ключовим у реалізації медреформи, оскільки саме через нього проходитиме державне страхування і рух коштів.

Серед ризиків:

- Немає точної дати початку роботи НСЗ. Міністерство обіцяє завершити процес його створення протягом першого кварталу 2018 року, проте у разі затягування, реформа первинної ланки не запрацює;

- Залишається питання: хто очолюватиме цей орган, також є досить гострим. Така посада пов'язана з високими корупційними ризиками, тому громадськість обов'язково має взяти це питання під свій контроль.

У 2018 контролюємо Міністерство задля якнайшвидшого створення Національної служби здоров'я і проведення, дійсно прозорого, конкурсу на посаду її очільника.

4. Проблема впровадження електронної системи охорони здоров'я eHealth, яка є однією з обов'язкових складових медичної реформи, на жаль, не обмежується питанням вибору медичних інформаційних систем медичними закладами. Багато лікарень уже працюють із різними медичними інформаційними системами, проте створення центрального компоненту ще досі триває. eHealth зробить охорону здоров'я простішою, зручнішою і прозорішою.

Але є ризики, пов'язані з впровадженням eHealth:

- Затягування з офіційним запуском центрального компоненту;

- Проблема із захистом даних пацієнтів;

Можлива проблема з інтеграцією баз медичних інформаційних систем.

Зазначу, що 14 грудня 2017 року наказом МОЗ було створено Державне підприємство "Електронне здоров'я", що адмініструватиме систему eHealth. Щоб реально забезпечувати подальшу роботу електронної системи охорони здоров'я, новостворене підприємство має існувати не лише на папері, але й запрацювати у найближчі півроку.

5. Ще одним із викликів, про які ніхто не говорить, є часовий розрив у реформі первинної і вторинної (вузькі спеціалісти: напр. ЛОР, офтальмолог) ланок. Особливість полягає в тому, що, вже реформований, сімейний лікар отримуватиме набагато більшу зарплатню, ніж ще не реформований вузький спеціаліст. При цьому, обсяг наданих ними послуг буде умовно однаковим. Це створює конфліктну ситуацію серед лікарів. Більше того, пацієнтам буде важко звикнути, що тепер вони не можуть напряму звернутися до спеціаліста за власним бажанням. Це додатково створює конфлікт між системою та пацієнтами.

У 2018 проводимо інформаційно-просвітницьку кампанію і звертаємо увагу Міністерства на важливість якнайскорішої реформи і вторинної ланки, що має бути повністю підготовленою протягом цього року.

Зрозуміло, що створення та налагодження роботи нових механізмів – процес не швидкий, але пацієнти не можуть чекати. Зокрема, ліки та вакцини потрібні українцям щодня. Державна закупівля ліків та вакцин через міжнародні організації дозволила Україні заощадити чималі кошти, прибрати з цього ринку корупційну складову та забезпечити необхідними препаратами більшу кількість пацієнтів. Але згідно із законом, наявний зараз механізм закупівель діє до 2019 року. Після цього закупівлі має здійснювати незалежна державна закупівельна агенція, яка вже мала бути створеною. Від того, чи виконає МОЗ взяті на себе зобов'язання, чи запрацює незалежна державна закупівельна агенція, залежить, чи отримають українці необхідні ліки, чи вчасно отримають щеплення українські діти.

6. Ще одним викликом для усієї системи охорони здоров'я України може стати робота новостворених директоратів МОЗ. Нагадую, що реформа державної служби є ключовою для Уряду і, зокрема, Міністерства, адже передбачає ліквідацію старих відділів і створення замість них директоратів з новими очільниками і принципово новими методами роботи. Для цього міжнародні донори виділили понад 100 мільйонів євро технічної допомоги.

У кінці 2017 року Міністерство, нарешті, провело повторний конкурс на заміщення посад Генеральних директорів новостворених підрозділів. Але з другої спроби, лише двох (!) Гендиректорів було обрано на посади. При цьому, представників громадськості не було допущено до конкурсу, хоча Громадська рада направляла відповідні звернення.

У 2018 році пильно стежимо за роботою конкурсної комісії та ефективністю і прозорістю новообраних директорів.

7. Як заступник Голови Громадської ради при МОЗ, окремою проблемою бачу відсутність бажання чиновників активно співпрацювати з громадськістю. Найчастіше така співпраця відверто саботується. Громадська Рада виявилася несправедливо обмеженою у впливі на процес ухвалення рішень. Незважаючи на активну позицію у низці питань, відповідно направлені листи та звернення, представників Ради не було допущено до ключових питань впровадження реформи охорони здоров'я.

У 2018 році, ми працюватимемо і добиватимемося, щоб влада припинила ігнорувати громадськість.

8. Ще один виклик, який Україні вкрай необхідно подолати на шляху впровадження медичної реформи, перебуває в політичній площині. Питання збереження здоров'я – це те, що стосується кожного з нас, незалежно від віку, політичних та релігійних переконань чи статків. Тому політиків, які бажають спекулювати на цій темі, особливо напередодні виборів, завжди вистачає. Вони є зараз, і їх буде ставати більше, чим ближче до виборів. Щоб відокремити спекуляції та популізм від конструктивного діалогу, необхідно аналізувати та мислити на крок вперед, до чого я вас закликаю.

На жаль, перелік "камінців" та "камінчиків" на шляху медичної реформи можна продовжувати. Узагальнюючи підкреслимо, що серед них і дефіцит кваліфікованих кадрів, і відсутність бажання працювати, і низький рівень довіри до будь-яких ініціатив влади, і необхідність якісної поточної роботи структур системи охорони здоров'я.

Для української системи охорони здоров'я 2018 рік обіцяє бути цікавим та насиченим подіями.

Задекларовані урядом зміни, в перспективі, можуть підняти якість медичних послуг. Проте реальних змін і дійсно нового рівня охорони здоров'я ми зможемо досягти лише власними зусиллями. Ми не маємо тільки спостерігати за рухом реформи, ми мусимо брати участь у ній. Ми громадськість – пацієнти і лікарі, є об'єктами цієї реформи, наша думка вирішальна і має бути почутою. А почутою вона зможе бути лише за допомогою активних дій у відстоюванні декількох простих речей: власного права на здоров'я, безпеки громадського здоров'я і розуміння того, що здоров'я – це основа якості життя. А слона можна з'їсти лише частинами.