: Втрати в АТО. Цифри військових не збігаються

Високі чини регулярно озвучують кількість втрат серед українських військових на фронті. І майже кожного разу доводиться запитувати себе: звідки вони взяли цю цифру?

Днями начальник Генштабу Віктор Муженко озвучив дані по загиблим військовослужбовцям ЗСУ за три роки війни: 2307 загиблих в бойових діях і 871 - небойові втрати. Загалом – 3178.

А буквально за пару днів до цього на урочистих заходах з нагоди Дня повітряних сил ЗСУ за участі Петра Порошенка була озвучена геть інша цифра – 2600 загиблих військовослужбовців (таймкод на відео 5 каналу – 27.40).



Офіційні дані по загиблим "пляшуть"

Якщо подивитися офіційні відповіді Міноборони щодо кількості загиблих в АТО, то можна побачити, що більш-менш точно інформація по бойовим втратам озвучена Муженком. А от по небойовим втратам та пораненим якісь хаотичні цифри.

У розділі "Доступ до правди" Української правди містяться відповіді Міноборони на запит щодо кількості загиблих та поранених за час проведення АТО: відповідь за 22.12.2016, відповідь за 6.04.2017 і відповідь за 2.06.2017.

Ось, які дані по загиблим наводяться у цих листах:



ТУТ І ДАЛІ: сині стовпчики – дані відповіді за 22.12.2016, червоні стовпчики – відповіді за 6.04.2017, зелені стовпчики – відповіді за 2.06.2017



Сумарно за три роки (2014-й, 2015-й та 2016-й) у першій відповіді вказано 2162 загиблих, у другій – 2130 загиблих, у третій – 2167.

З загальної картини трохи "вибивається" друга відповідь. Але в цілому статистика більш-менш узгоджується. Якщо додати втрати протягом 2017-го року, то отримаємо цифру, яка близька до озвученої Муженком.

А ось далі...

Статистика небойових не просто розрізняється у різних відповідях Міноборони, вона кардинально розходиться. Дельта складає сотні людських житів.



Сумарно у першій відповіді Міноборони за три роки АТО йдеться про 1456 небойових втрат, у другій – 470, у третій – 1490. Жодна цифра не співпадає з озвученою Муженком.



Загальні втрати. Дані з трьох офіційних відповідей Міноборони



Загальні втрати (бойові плюс небойові) ЗСУ за три роки (2014-2016) у першій відповіді Міноборони складають 3618 загиблих, у другій – 2600, у третій – 3657.

Якщо додати кількість загиблих протягом 2017-го року, то можна отримати цифру приблизно 4 тисячі. Це лише ті учасники АТО, які були офіційно оформлені в армії.



Розбіжність у статистиці поранених ще більша

Якщо подивитися на офіційну статистику поранених бійців ЗСУ, то там розбіжність цифр ще більша.



Окремо у другій та третій відповіді Міноборони наводиться статистика понебовим пораненням.



Сумарно у першій відповіді Міноборони йдеться про 7172 поранених протягом 2014-2016 років, у другій – 8900, у третій – 10352. Ще раз: ці цифри у різних відповідях, але за один і той самий період.



Загальна кількість поранених. Дані з трьох офіційних відповідей Міноборони



На що хворіє армія?

Ще на початку 2015-го прем'єр Арсеній Яценюк доручав Міноборони створити єдиний реєстр загиблих в АТО. Судячи з того, що в офіційних відповідях Міноборони фігурують різні цифри по загиблим, з реєстром щось не склалося.

Група інтернет-проекту "Книга пам'яті" веде власний реєстр загиблих. Станом на 1 травня 2017-го у ньому 3550 прізвищ. Це і військовослужбовці ЗСУ, і бійці інших силових підрозділів. Дані беруться з відкритих джерел, і не є повними.

Точні цифри по вратам важливі з трьох причин.

Перша – моральна. Не втратити у паперах імена кожного загиблого – це данина і бійцям, і їхнім рідним. У цій війні це має відрізняти нас від агресора. Там втрати засекречені та ведуться дуже довільно. Точну інформацію по загиблим навряд чи вдасться колись дізнатися. Росія досі не має остаточних даних по війнам в Чечні та Афганістані.

Друга причина – це аналіз бойових дій, їх інтенсивності та бойової підготовки армії.

Третя причина вказує на стан армії.

Статистика небойових втрат та поранень – це як температура у людини. Вона демонструє загальний стан армії, чи хворіють і на що хворіють ЗСУ, наскільки нинішній стан загрозливий.

Приховувати чи спотворювати дані по небойовим втратам – це як приховувати температуру від лікаря. Якийсь час це дозволяє уникати неприємних процедур лікування, але у підсумку це може призвести до небажаних наслідків.