Українська правда

КОЛОНКИ

Юлія Тищенко: Підсумки місцевих виборів: чи варто бити на сполох?
17.11.2020 20:00
Поствиборчі позитиви й негативи децентралізації: у чому полягають, як проявляються; як безпечно продовжувати імплементацію реформи.

Поки висихають мокрі печатки на протоколах ТВК стосовно результатів місцевих виборів 2020 року та очікується другий тур виборів мерів в деяких обласних центрах та містах, можна сьогодні говорити про низку наслідків кампанії та результатів.


Зокрема не тільки стосовно питань місцевого розвитку, скільки щодо різних аспектів єдності країни та соціальної стійкості загалом. 


Потенційні наслідки виборів та можливі ризики обговорювалися ще до офіційного старту місцевої електоральної кампанії 2021. 


У червні-серпні 2020 року Національна платформа "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" провела низку громадських онлайн-марафонів, присвячених впливу місцевих виборів на соціальну згуртованість та способам запобігти конфронтації. Повний звіт за підсумками консультацій можна подивитися тут.


Було відзначено, що після карантину акцент політичного протистояння змістився на "регіони vs центр" (а не "Схід vs Захід").


Ще на старті кампанії місцева влада в значній кількості міст та областей намагалася позиціонувати себе як "опозицію" до влади центральної та перекладала місцеві негаразди саме на центр.


І навпаки — позитиви децентралізації (зокрема, збільшення ресурсів для місцевого розвитку в ході реформи) пов'язували саме з чинною місцевою владою. Не випадково, що в нинішній період економічної та соціальної турбулентності в багатьох ОТГ та містах було переобрано саме чинних голів. 


Отже, причин декілька. 


Децентралізація дійсно "посилила" мерів. Власне, демарші з приводу карантину та інші менш яскраві прояви непокори робилися з огляду на близькі вибори.


Певної сміливості надавало те, що центральна влада "слабшала" на очах — через ту ж таки пандемію і пов'язані з нею нові соціально-економічні виклики, на які не знайшлося адекватної відповіді. Але не тільки. 


Регіоналізацію у негативному сенсі поглибили нові правила виборів. Йдеться про посилену, але подекуди штучну партизацію місцевих рад у громадах, де проживає понад 10 тисяч виборців. Неусталеність, а почасти — й фікційність партійної системи, відсутність осередків на місцях, накладені на необхідність швидко формувати списки, мали наслідком прояви політичної корупції, на що вказували в ході консультацій місцеві спостерігачі. При цьому нікуди не подівся й підкуп виборців та загалом застосування "брудних" виборчих технологій на містах. 


Отже, загальнонаціональні партії далеко не всюди мали локальні розвинені осередки та й не на всі регіони зрештою робили ставку. З іншого боку, вихід знаходився у продажі "франшиз" та/або створенні суто регіональних (іноді — "іменних" та штучних) партій, які не претендували на представленість за межами міста, області чи регіону. 


Часто такі "регіональні партії" є афілійованими з впливовими бізнес-групами. У свою чергу, бізнес-групи можуть бути злиті з місцевою владою. Типова ситуація: кандидатури від одного й того ж великого бізнесмена з'являються в різних списках, незалежно від партійної ідеології.


Нова система виборів у містах та громадах з подібною "специфікою" може спричинити подальшу монополізацію місцевої влади з боку великих корпорацій та бізнес-груп. У випадку, коли цілі таких груп не збігатимуться зі стратегічними цілями центральної влади, ймовірна подальша конфронтація між центром та громадами.


Ще один (непрямий) наслідок партизації — зміщення фокусу в агітації з питань місцевого розвитку на суто політичні й потенційно конфліктні питання історичної пам'яті, кількості державних мов, геополітичних орієнтирів тощо. Політичні спекуляції на безпековій, зовнішньополітичній проблематиці, які виходять за межі повноважень органів місцевого самоврядування, веде до зростання рівня соціальної напруги. Надаремно, спеціалісти з інформаційної безпеки відзначають збільшення "мови ворожнечі" та маніпуляцій у медіа під час місцевої кампанії.


Вразливість суспільства до маніпуляцій посилювалася тим, що багато громадян ще не до кінця усвідомили зміни у системі влади, пов'язані з децентралізацією. Люди вагалися не тільки з тим, як правильно заповнити бюлетень нового зразку, а загалом — кого та з якими повноваженнями ми обираємо на цих виборах.


Чи можуть бути мінімізовані згадані ризики впродовж нового електорального циклу? Питання відкрите. Можливість мерів "персонально" домовитися з центральною владою не додасть стійкості, а лише законсервує проблему. 


В ідеалі децентралізація має стати тим, чим вона й була задумана — засобом посилити громади та зробити їх більш соціально, економічно й гуманітарно спроможними.


Продовжуючи реформу, варто виходити з ідеї "безпечної децентралізації" — коли на місцевому рівні не створюються нові загрози для стійкості держави, а влада веде інклюзивний діалог з регіонами та громадами, прислухаючись до їх продуктивних ініціатив.


З одного боку, потрібно посилювати інституційні запобіжники проти "гібридної феодалізації". З іншого — розвивати міжрегіональну співпрацю, на що є запит "знизу", та загалом укріплювати горизонтальні зв'язки на різних рівнях.


У тому числі — активізуючи інформаційний обмін стосовно успішних практик між представниками різних макрорегіонів України. 


"Зшивці" країни також сприятиме залучення до місцевої політики активних спільнот, адже, як показує європейський досвід, чим вищою є довіра до громадянського суспільства, тим динамічніше розвиваються міста або селища. 


Йдеться не тільки про включення активістів до партійних списків, але й про участь представників НДО у створенні системних інструментів для протидії політичній корупції та "інформаційним війнам".


Наразі в різних регіонах успішно реалізуються проєкти з правової просвіти та розвитку у громадян критичного мислення, навичок фактчекінгу, протидії фейкам та дезінформації. Подібний досвід вартий рефлексії і масштабування.


Звісно, це далеко не повний перелік можливих кроків. Діалог із цього приводу має продовжуватися на різних рівнях — від "низового" до державного.


Бо це — запорука безпеки та соціальної стійкості. Гарантія спільного розвитку без додаткових ліній розломів.

Юлія Тищенко, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.






^ Догори | УКР | РУС
   Головна | Новини | Публікації | Колонки | Блоги
©2000-2015 "Українська правда"