| КОЛОНКИ |
Труханов і Одеська міськрада намагаються на папері майже втричі зменшити протяжність морського узбережжя Одеси, щоб легалізувати забудови, які займають практично дві третини узбережжя. Одеська міська рада під керівництвом мера Геннадія Труханова вкотре намагається протягнути так званий "проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря на території міста Одеси".
Цей проєкт фіктивно, на папері зменшить протяжність морського узбережжя міста з 210 гектарів до 70.
Робиться це для легалізації забудов, що займають практично дві третини узбережжя.
Водний кодекс України прямо вказує, що прибережна захисна смуга може бути лише у державній чи комунальній – тобто нашій з вами – власності. Там же зазначено, що прибережна смуга має складати не менше 100 метрів.
Протяжність узбережжя моря в Одесі, за Генпланом, складає 31,5 км, із них 10,5 км займає порт, військові та стратегічні об'єкти. Нехитра математика каже, що недоторканна прибережна захисна смуга займає 2100000 м2, або 210 гектарів. Натомість, у проєкті рішення Одеської міськради така зона складає на третину менше.
Директор департаменту комунального майна Олексій Спектор, який замовив, оплатив і прийняв документацію по встановленню меж водоохоронної зони авторства ТОВ "Інагро Групп", пояснював таку магію підрахунків у рішенні небажанням "загрузнути у судових спорах" із власниками усіх незаконних забудов, зведених на узбережжі. По суті, чиновник прямо говорить про готовність керівництва міста легалізувати все награбоване та відібрати в українців законний доступ до моря.
Якщо розібратись, скільки реально коштують рекреаційні узбережні землі Одеси, стає зрозуміло, чому боротьба за володіння ними ведеться роками.
До 2011 року Водний кодекс не містив у собі норми про те, що земля прибережних захисних смуг може перебувати виключно в державній або комунальній власності.
У 2005-2007 роках такі землі продавались на аукціонах. "Гурвіцевські" земельні аукціони широко висвітлювались у пресі. Ніна Перстньова у сьомому номері "Дзеркала тижня" за 24 лютого 2006 року пише: "Наприклад, 43 сотки над морем в районі Французького бульвару під будівництво 14-поверхового готелю пішли за 19,6 млн грн (тобто по 90 тисяч доларів за одну сотку), маючи стартову ціну в 6,5 млн грн. А ділянка в 1,9 га по вулиці Золотий берег під будівництво пансіонатів та готелів була продана за 32,7 млн грн, маючи стартову ціну 16,5 млн грн".
Однак ще за Гурвіца, перед змінами до Водного кодексу, аукціони припинились: запрацювала схема з більш білою (і не дуже) прибутковістю – передача земель в оренду.
Зараз земля передається забудовникам в оренду під фіксовану річну ставку, яка в більшості випадків складає 3-5% від оціночної вартості ділянки, вказаної в технічних документах. У рідкісних випадках (нічні клуби, гральні автомати, ломбарди) вона складає 12% на рік.
Переді мною два витяги з технічної документації на дві узбережні ділянки. Ділянка 80 соток має номінальну вартість 10,5 млн грн (5,3 тисячі доларів за 1 сотку), а ділянка 93 сотки – 4,7 млн грн (2,1 тисячі доларів за 1 сотку).
Відчуваєте різницю? 90 тисяч доларів за купівлю сотки у 2007 році проти 5,3 тисячі доларів номінальної вартості у 2018. 30 тисяч доларів у 2007 проти 2,1 тисячі доларів у 2018 за сотку.
За рік місто отримує від них не більше 235-525 тисячі гривень орендної плати.
Отак, сплативши від 500 тисяч до 1 мільйона гривень (20-40 тисяч доларів), можна де-факто отримати у власність землю вартістю 2,8 – 7,2 мільйона гривень (110-290 тисяч доларів). А якщо будь-хто з учасників процесу або експерти вважають, що я помиляюсь – нехай приходять, покритикують мене і розкажуть всю правду. Я із задоволенням послухаю.
Враховуючи, що в українців намагаються "віджати" мінімум 140 гектарів, можна оцінити припустимий збиток в суму від 10,364 мільярдів гривень до 31,091 мільярдів гривень. І це приблизно.
Правда полягає в тому, що величезний шмат узбережної захисної смуги давно проданий, але поки не зовсім законно. Щойно буде затверджено проєкт Одеської міськради, оскаржити законність його придбання буде надзвичайно проблематично.
Закрити питання зі спробою відібрати в українців прибережну смугу може рішення Міністерства енергетики та захисту довкілля, яке нині очолює Олексій Оржель. Однак чинний міністр не поспішає втрутитись у ситуацію.
[BANNER1]У 2018 році тогочасне Міністерство екології та природних ресурсів вже робило спробу зупинити хід проєкту рішення, який набув медійного резонансу. Тоді ексміністр екології Остап Семерак намагався відкликати погодження проєкту, написавши листа до Одеської міськради про "передчасність рішення Мінприроди та необхідність додаткового опрацювання проєкту". Саме це розмите формулювання дало можливість ТОВ "Інагро Групп" оскаржити дії Мінекології в Окружному адміністративному суді міста Києва, розблокувавши шлях для остаточного схвалення рішення Одеською міськрадою.
Тоді Семерак обіцяв "попрацювати" над проблемою, однак ані він, ані заступник міністра Василь Полуйко, який раніше поставив підпис під погодженням проєкту Одеської міськради, не вчинили нічого, аби запобігти ситуації.
Зараз екологією опікується зовсім інший міністр новоствореного міністерства. Тепер саме за Олексієм Оржелем стоїть вибір, чи варто почати захищати інтереси держави, недвозначно виражені у Водному та Земельному Кодексах, чи продовжувати бездіяльність попередника, ризикуючи рано чи пізно потрапити під приціл уваги правоохоронців.
У першому випадку Оржелю необхідно діяти: направити до ТОВ "Інагро Групп" новий лист з правильно вмотивованим відкликанням і вимагати привести проєкт у відповідність до чинного законодавства. Одеські активісти вже поінформували про це міністра.
Абсолютно усі люди, які поставили свої підписи під документами, що погоджують цей проєкт, схвалили порушення закону України – незаконний відвід землі з-під власності держави або місцевих громад.
У найбільшій мірі це стосується колишнього Міністерства енергетики і захисту навколишнього середовища, оскільки стаття 87 Водного кодексу покладає на нього контроль за створення узбережної захисної смуги і додержання режиму її використання. Тому можна стверджувати, що погодження проєкту (в тому числі мовчазне) є фактичною співучастю у злочині проти держави.
За створення та погодження проєкту рішення по узбережжю перед законом мають відповідати згадані Полуйко, Семерак, фігурант справи "Краян" Спектор, перший заступник голови Державного агентства водних ресурсів Михайло Хорєв, начальник відділу головного управління Держгеокадастру в Одеській області Ольга Бабченко, в.о. начальника відділу Іван Братінов, посадові особи і сертифіковані проєктувальники ТОВ "Інагро Групп", ймовірно, члени земельної комісії, працівники юридичного департаменту.
Чи потрапить у перелік співучасників міністр Оржель, залежить лише від нього.
Одесити чекають дуже чітких дій міністра, розгляду справи ДБР та Генпрокуратурою, де вже рік лежать відповідні заяви, а також реакції НАБУ, куди заяви невдовзі потраплять.
Віталій Устименко, Юрій Нікітін, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.