Андрій Мамалига: Дедлайн для генпрокурора, або Що заважає справедливому правосуддю в Україні Доки прокуратура з її очільником буде мати надповноваження, доти вона так і буде залишатися в центрі уваги правозахисних організацій як джерело "політично вмотивованого несправедливого правосуддя" в Україні.

Поки шеф збирає валізи, генеральний прокурор переконує нового шефа в своїй ефективності. Адже і новий босс – не фахівець в політиці, але ж таки став президентом європейської країни.

Правда, фахівці та експерти у сфері правоохоронної діяльності далеко не в захваті від несистемної діяльності генпрокурора. Навіть законопроект 10254 внесли, аби генпрокурором могла стати особа лише з юридичною освітою.

Втім, Юрій Віталійович не здається – викликає на допити "спільників Курченка" та Порошенка.

Як це може бути? – запитає пересічний громадянин. Адже Державне бюро розслідувань нарешті створено – відповідно, прокуратура втратила право здійснювати досудове розслідування.

А 20-го листопада 2019 року наступає дедлайн ("deadline") – кінцевий термін, відведений для слідчих прокуратури частиною четвертою Перехідних положень закону України "Про прокуратуру".

А саме, там ідеться про те, що до початку діяльності ДБР, але не пізніше 5-ти років після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування у визначеному КПК України порядку.

Натомість багато, хто не знає, що у прокуратури залишається ще один потужний механізм "тотального" впливу на всі кримінальні провадження в Україні.

Йдеться про "процесуальне керівництво" авторства Андрія Портнова.

[BANNER1]З прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу в 2012-му році прокурори, згідно зі статтею 36, отримали не просто право нагляду, а справжнє "процесуальне керівництво" над слідчими, а саме:

• починати досудове розслідування,


• доручати проведення досудового розслідування,


• доручати проведення слідчих дій,


• скасовувати постанови слідчих,


• приймати рішення про закриття кримінального провадження,


• погоджувати клопотання слідчого,


• повідомляти про підозру,


• пред'являти підозру,


• затверджувати обвинувальний акт,


• підтримувати обвинувачення в суді тощо.

Тобто прокурор, який є процесуальним керівником, у разі необхідності має право виконувати функції слідчого, розслідуючи будь-які кримінальні провадження, що, власне, і відбувається у справі Курченка, Майдану та інших гучних провадженнях.

Саме це, напевне, надихає генпрокурора просити про те, щоб залишитися на посаді, новообраного президента. Перед останнім, тим часом, стоїть першочергове завдання "дореформування" судової системи та реформування системи досудового слідства, від ефективної роботи яких залежить реалізація надважливого "справедливого правосуддя".

Очевидно, що такі мегаповноваження прокуратури, згідно з КПК, виходять за межі здійснення нагляду "за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство", згідно зі статтею 121-ою Конституції України, а тому є неконституційними.

Очевидно, доки прокуратура з її очільником буде мати такі надповноваження, доти вона так і буде залишатися в центрі уваги правозахисних організацій як джерело "політично вмотивованого несправедливого правосуддя" в Україні.

Андрій Мамалига, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.