Українська правда

КОЛОНКИ

Віктор Андрусів: Донбас під водою Або що не так із стратегією реінтеграції окупованих територій
08.06.2018 19:48
Або що не так із стратегію реінтеграції окупованих територій

У Києві пожвавились розмови про стратегію реінтеграції окупованих територій. Сама по-собі це дуже правильна ініціатива. Велика рідкість, коли в нас до чогось готуються наперед, а не реагують по – факту.


Однак, форма і логіка речей, які пропонуються, підтвердили дуже просту істину: Київ абсолютно відірваний від реальності на Донбасі.


Коли я в 2015 році приїхав в Донецьку область, у мене з’явилось дивне відчуття ніби я пішов під воду. Незважаючи на хороші контакти в парламенті, Кабміні і з журналістами, я зіткнувся з тим, що абсолютно нікому не була цікава інформація про реальний стан справ.


Єдина інформація, яка викликала інтерес – це бойові дії. Ні переселенці, ні інфраструктура, ні погляди місцевого населення, ні покарання сепаратистів – все це абсолютно не було цікаво.


Я постійно аналізую ініціативи уряду чи Верховної ради, і за рідким виключенням, це все просто відірвано від реальності. І до цих всіх старань в мене є тільки одне зауваження: може реінтеграцію треба почати з підконтрольної території, а не відразу з окупованої?


По пунктам.



Є кілька базових речей, які піднімаються в розмовах про реінтеграцію Донбасу: інформаційна робота, колаборація, відновлення інфраструктури і економіки регіону.



Інформаційна робота на підконтрольній території – провалена. Не важливо, куди добиває сигнал на окуповану територію, важливо, що вже на підконтрольній території за 4 роки не створено інформаційного простору.


Докази? Будь-ласка: згідно з дослідженням німецького аналітичного центру Zois, 30% вважає конфлікт результатом втручання Заходу, 23% – що це місцева реакція проти київської влади, а 10% – що винна Україна.


Цікаво і ставлення до інших українських пріоритетів – вступ до ЄС – проти 72%, НАТО – проти 82%. На додачу – 71% не довіряє українським медіа, то чи існує інформаційна політика, інформаційний простір на підконтрольному Донбасі?


Колаборація – окрема велика історія. Що сталось з колаборантами після відновлення української влади? Давайте подивимося. Як справи у Штепи? Як справи у нового мера Покровська Требушкіна, який возив допомогу "Беркуту" на Майдан і чиї партнери вішали прапори ДНР?


Як справи в інших мерів, які безпосередньо або опосередковано організовували референдуми? У директорів шкіл? У директорів заводів, які ремонтували техніку сепаратистів?


[L]Справи чудово.


Більшість мерів колаборантів були переобрані завдяки чесним виборам, які провели в 2015 році.


Директори шкіл і заводів почувають себе нормально, більшість кримінальних справ по них розвалились, і вже навіть можна починати розказувати, що вони думають про то, хто винен в війні.


Може потестувати норми майбутнього закону про колаборантів на цих людях?


Може хай вони отримують амністії, здійснюють покаяння тощо?


Бо саме так все буде і з повернутими окупованими територіями.


Іноді мені здається, що це ми були змушені стати колаборантами, бо не мали на кого міняти ні цих мерів, ні цих директорів, і це об’єктивна реальність.


Ми вже сьогодні маємо визнати, або відразу туди привеземо тисячі підготовлених кадрів, або буде тільки амністія без жодного покарання за колаборацію. А тому стратегія не про те, як ми кого будемо карати, а про масову підготовку кадрів.


Про інфраструктуру та економіку взагалі мало що говорити. На рахунках Донецької області зависли мільярди коштів, і може добре, бо ніхто їх не розікрав. Але і проблиски майбутнього Сингапуру ніхто не бачить.


Я постійно шукаю в різноманітних стратегіях реінтеграції один простий пункт – створення робочих місць. І майже ніколи ніякої конкретики по цьому я не зустрічав.


А це і є питання номер один, ключ до лояльності місцевого населення. Набагато важливіше ніж сигнал наших медіа на окупованій території, сигнал який по контенту нічого не несе.


Підсумовуючи хочу сказати кілька простих тез:



Повний текст читайте тут






^ Догори | УКР | РУС
   Головна | Новини | Публікації | Колонки | Блоги
©2000-2015 "Українська правда"