Українська правда

КОЛОНКИ

Ірина Геращенко: Про що ми проголосували
08.10.2017 14:35
В ці дні я отримую сотні листів і дзвінків з питанням: просимо, серед криків, – воплів про зраду-зрадную, пояснити, будь ласка, що ви проголосували.

В ці дні я отримую сотні листів і дзвінків з питанням: просимо, серед криків, – воплів про зраду-зрадную, пояснити, будь ласка, що ви проголосували.


В ситуаціі, коли сотні моїх колег в парламенті зайняли просту і популярну позицію нищівної критики Мінських угод, коли депутати у своіх зручних кріслах і смачній парламентській їдальні закликають до наступу на Донбас. Це найлегший шлях знайти любов в серцях людей.


Я послідовно відстоюю позицію, що ці неідеальні, непрості мінські домовленості, прийняті в критичний для держави момент, допомогли нам вистояти як Країні, посилили міжнародну підтримку України і на сьогоднішньому етапі грають роль стримуючого фактора для невміняємоі Москви.


Що, на жаль, ми не можемо – тільки в військовий спосіб звільнити Донбас і Крим! А всі, хто кричить про це, в грош не ставлять життя украінських солдатів! Ми повинні звільнити Донбас і Крим, посилюючи украінську армію і дипломатичний фронт – тільки в синергії.


В ВР я вже півтора роки збираю неформальну групу "мінська платформа", куди запрошуємо експертів, учасників мінських робочих груп від України і ОБСЄ, аби інформувати депутатів про роботу груп і радитися з ними щодо миротворчих процесів.


Я щиро прагнула спокійно і аргументовано представити позицію влади під час обговорення двох законопроектів і в залі ВР, почути логіку не тільки ПРОТИ, але й інші аргументи, чому правильно голосувати ЗА. І я вважаю підлістю –не по відношенню до себе, а до виборців, які мали право почути всі позиціі і аргументи – діі тих колег і колєжанок, які після виступів своєі високодостойної і високоморальної фракціі, удерлися на трибуну й поскручували мікрофони. Дуже "європейський" підхід.


Я щиро чекаю реакціі посольств європейських краін і США, які неодноразово давали публічну підтримку тим чи іншим законопроектам єврооптимістів, і не приховують своїх щирих симпатій до цих груп і фракцій, на конкретні діі цих молодих політиків, просто намагалися зірвати обговорення, які , щодня публічно обпльовуючи діі влади всередині краіни і за кордоном, вирвали мікрофони після своіх критичних до влади виступів, коли йшлося ключове для краіни обговорення!


Ключові для безпеки України і самого ЄС! ЄС і США послідовно підтримують мінський процес, маю це підкреслити.


Тому спробую сформулювати позиціі у відповідь на певні питання, на які хотілося дати відповідь з трибуни ВР під час обговорення законопроектів.


1) Мінські угоди вигідні Москві. Їх писали в Москві. Навіщо ми їх імплементовуємо в украінське законодавство?


До хвилини пам'ятаю першу мінську зустріч 26 серпня 2014 року... Коридорами розкішного президентського палацу Лукашенка тинявся, весь в Бріоні, з сумкою Мон Блан, речник Путіна, перев'язаний потішними опереточними георгіівськими стрічками.


Ця картинка – пам'ятник Путінському режиму, подвійним стандартам, де верхівка живе розкішним життям, повністю інтегрована в європейсько-американський комфорт, має там нерухомість і рахунки, цінує європейський спосіб життя, бо до нього звикла, а простому люду нав'язують "русский мир", перев'язаний потішною георгіївською стрічкою.


Йшли важкі переговори. Напередодні першої зустрічі Путін використав свою улюблену тактику: посилити своі позиції, примусити перемовників до капітуляціі, поставити їх в патову ситуацію і дотиснути йти на путінські умови.


Напередодні першоі мінської зустрічі Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, війська регулярної російськоі арміі вдерлися на Донбас... Телефон Порошенка розривався, йому дзвонили військові керівники і доповідали трагічну ситуацію по Іловайську, де вприціл, в "коридорі миру" росіяни розстрілювали украінських солдатів і добровольців, цвіт нашої націі.


Тоді в Мінську була тільки високий представник ЄС Кетрін Ештон. А вже за 10 днів, 5 вересня, у Мінську відбулася зустріч в нормандському форматі. Меркель і Олланд хотіли врегулювання конфлікту, але чітко давали зрозуміти, що воювати за Украіну (як до того і за Грузію) світ не буде, тому домовляйтеся. Путін цідив кріз зуби, що "нас там нет"...


Щодня гинуло кілька десятків украінських військових. Тому напочатку вересні, коли вже безпосередньо підписувалися мінські угоди, ключова їх мета була одна: зупинити вбивство українців і зберегти Країну.


Путін готував цей план як план капутуляціі України, за мовчанки ЄС, якому ключове було зупинити гарячу фазу конфлікту. Він вимагав пріоритетності політичного блоку, малюючи війну на Донбасі як виключно внутрішню украінську проблему, громадянський конфлікт, що тіпа " ріспублікі" повстали через "притіснєнія" російськоі мови і вимагають більшоі децентралізаціі й самостійності. Для європейців важливо було припинити військові діі і вбивства, да, ціною України...


Україні було найважче. Донбас заливало кров'ю... Йшлося про збереження Держави, бо ж метою Путіна був не Донбас, а Киів, Україна. Йшлося про украінських солдатів і цивільнене населення, яке на Донбасі в ті дні жило в бомбосховищах, й серце рвалося від страждань украінських дітей, персіонерів, жінок, які були жертвами цих експериментів російських імперських амбіцій.


Нам вдалося закласти в мінські угоди ключові позиціі для збереження держави: виведення іноземних військ і техніки (очевидно, що мова йде про російські, але включення дефініціі "російські" на тому етапі просто б не пройшли); відновлення контролю над украіно-російьским кордоном.


Так, в угодах є політичний, болючий для Києва, блок, але таким є компроміс, і такі тоді були обставини. І той, хто про то "забув", просто не знає, що таке – отримувати звістки про вбивство солдатів, чути крик іх матерів і розуміти відповідальність за збереження життя кожного солдата, за збереження Украіни.


2) Санкціі проти РФ з'явилися влітку 2014, після анексіі Криму. Навіщо говорити, що санкціі проти РФ прив'язані саме до виконання мінських домовленостей?


Після анексіі Криму ЄС ввів смішні санкціі: візова відмова кільком десяткам росіян, тіпа потішного Стрілкова (в санкційному списку він саме так був записаний, хоч його справжне прізвище Гіркін). Ті санкціі Кремль навіть не відчув, вони були смішніше за жало комаря. Саме ця безкарність і впевненість, що світ не втручатиметься в агресивну політику РФ, розв'язали Кремлю руки і призвели до повномасштабного вторгненння в Україну у серпні 2014.


Серйозний пакет економічних санкцій, які реально били по економіці агресора, призвели до падіння курсу рубля, ключове – заморозили доступ краіни-негідниці до нових технологій, європейських і американських банківських кредитів, – було прийнято саме після підписання мінських домовленостей.


В риториці і заявах лідерів ЄС і США, в рішеннях Єврокомісії і американськоі адміністрації по санкціям звучить одне і ключове: санкціі триватимуть до повного виконання мінських домовленостей! До повного! Аж до відновлення контролю над украіно-російським кордоном!


Хто серед украінських політиків проти відновлення кордону, той виступає проти мінських домовленостей. Зверніть увагу – саме ті, хто тиждень проривали кордон на Заході Украіни, принижуючи украінських прикордонників, в драматичні парламентські дні блокували трибуну українського парламенту, прориваючи наш дипломатичний фронт і виступаючи проти мінських угод, які вимагають відновлення контролю на Східному контролі. Співпадіння? Не думаю!


3) Президент перевищив повноваження, підписуючи угоди і не порадився з парламентом.


Вся країна побачила в ці дні, як то воно: радитися з безвідповідальною і популістською частиною парламенту... В критичні дні 2014 – лютого 2015 будь-яке зволікання вартувало життів тисяч українців. Мова йшла про збереження Краіни. Президент приймав рішення як гарант Конституціі, Верховний Головнокомандуючий і лідер, який впроваджує зовнішню політику.


Під нормандськими і мінськими домовленостями стоять підписи його партнерів і колег- президентів Франціі, РФ, канцлера Німеччини. Вони теж перевищили повноваження? І ключове – саме підпис Путіна під нормандськими документами і його посла Зурабова під мінськими роблять РФ суб'єктом домовленостей, а не спостерігачем, як і ЄС, за яких підписи поставили Олланд і Меркель.


Тепер КОЖНА сторона має виконати свою частину зобов'язань: РФ вивести війська і техніку, піти ГЕТЬ з Донбасу; Україна – політичний блок (ми його, до речі, виконали, прийнявши відповідне законодавство, яке так і не вступило в силу, через невиконання безпекового блоку з боку РФ; ЄС – тримати санкціі до повного виконання мінських угод, до відновлення контролю над кордоном).


4) Після прийнятих законопроектів в ВР з'являться гіві, мотороли.


Ці апокаліптичні завивання ми чуємо з вересня 2014. ВР і досі на місті. Гіві й мотороли – самі знаєте де.


5) Навіщо голосували за закон про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО?


Цей закон проголсували у вересні 2014, а не в жовтні 2017! А фракціі Самопомочі, представники Укропу і інші блокувальники трибуни голосували за цей закон, за зміни до нього у березні 2015! Тобто, тоді це була не зрада, а зараз зрада зрадная. Що ж трапилося за ці роки, якщо ЖОДНЕ з апокаліптичних предсказань не реалізувалося? А нічого. Окрім того, що Самопоміч вийшла з коаліціі і не шкодує сил і нервів не на боротьбу за Украіну, а на боротьбу з владою.


Ключове: ані після вересня 2014, ані після березня 2015 цей проголосований закон так і не вступив в силу. По Донбасу ходить не народна міліція, якою лякають виборців радикали, а росіяни і місцеві орки, озброєні російським воєнторгом.


Так ми будемо народною міліцією лякати, чи виганяти орків? Ну, й ще раз наголошую – прийнятий в 2014 році закон мертвий і не може вступити в силу до виконання з боку РФ безпекового блоку мінських угод. І зараз ми голосували не закон, не його пролонгацію, а можливість застосування, якщо протягом року зміниться безпекова ситуація. Натомість, це голосування дало беззаперечний козир нашим дипломатам вимагати продовження санкцій проти РФ.


6) В законі "Про особливості місцевого самоврядуваня в ОРДЛО" закладені норми про народну міліцію, своі суди, це легітимізація бойовиків.


Документ, що приймався в критичні для України дні, був важким і компромісним. Непростим для України. Путін прагнув закласти в той закон можливість з боку "ріспублік" блокувати зовнішню політику України, визначати наш зовнішній вектор, в тому числі заблокувати наш шлях до ЄС і НАТО, Угоду про асоціацію і безвіз. Врахуйте, що і в самих ЄС і НАТО є сили, які б з радістю вітали подібні норми. Ми все це відбили.


Ніякий окремий регіон України не може і не буде визначати зовнішню політику всіє держави, бо це питання всіх украінців, а не окремих бажань. Закон "Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО" не має жодних норм, що блокують наш зовнішньополітичний шлях. Саме це була мета Путіна. А щодо легітимізаціі бойовиків, то іх офіційно не визнав навіть сам Путін, бо цих людей публічо соромно показувати. Ховає іх Кремль і його посильний по Донбасу Сурков, як Карабас-Барабас своїх маріонеток в запиленому саквояжі.


Тим більше світ не визнав "ріспублік" і їх ватажків. Щодо амністії – нам прийдеться простити тих, кого Кремль втягнув в інформаційну і пропагандистську кампанію і кому задурили голову. Це буде важко, але такий шлях пройшли всі повоєнні краіни. Ми ж простили після 45-го німців, бо не всі серед них були фашистами.


Ми не можемо в кожному жителі Донбасу бачити ворога. Але всі, причетні до вбивств і тероризму, до збиття Боїнгу і катувань наших заручників, до гвалтувань – сидітимуть. Ці злочини не потрапляють під амністію, і є злочинами проти людяності, які не мають термінів давності.


7) Чому саме зараз голосували за пролонгацію Закону “Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО”?


Тому що термін прийнятого Закону "Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО" стікає у жовтні 2017. Й Кремль вже розпочав свою брехливу гібрідну кампанію, що, мовляв, бачте, Украіна виходить з мінських угод, то ж все, знімайте з РФ санкціі. В ЄС – і ви самі це знаєте – є чимало сил і лобістів, яік підтримують зняття санкцій з РФ. То ж гра Кремля була: зняти з Москви європейські санкціі украінськими руками. Не вийшло.


Також зверніть ще раз увагу, що прийнятий в найдраматичніші дні 2014 закон "Про особливості місцевого самоврядування" носить тимчасовий характер, лише на кілька років, бо Донбас – це не окрема республіка, а Україна. Й, ще раз наголошую, закон не вступив в силу.


8) Чому Опоблок підтримав голосування за Закон “Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО”?


Питання до них, але Опоблок дав лише 9 голосів з 40 членів фракціі, тобто, менше 25% іх депутатів. Опоблок бореться за голоси Сходу і завжди публічно підтримує мінські домовленості як такі, шо ведуть до врегулювання ситуації і відновлення миру на Донбасі. Всі соціологічні опитування показують, що для украінців питання миру є ключовим, а на Сході мінські угоди підтримують більше, аніж на Заході, тому для опоблоку і його електорату це голосування є логічним.


9) Чому Москва і маріонетки схвально сприйняли цю ініціативу голосування по Закону "Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО"?


Я бачила протилежне. Москва і іх посіпаки влаштували істерику в Мінську щодо украінських законопроектів напередодні голосування. Вони проклинають і завивають, критикують і істерять щодо законопроекту, який визнає РФ країною-агресором.


А щодо пролонгаціі Закону "Про особливості самоврядування", то я не чула і не читала радісних і переможних реляцій з Москви. Були розчаровані і крізь зуби заяви Москви і іх маріонеток, що, мовляв, Киів прийняв цей закон під тиском, і що все одно він його не виконував і не збирається виконувати.


Це мало схоже на радість, скорше на розчарування, що іх план зняти санкціі нашими руками провалився! А от наші європейські і американські партнери привітали нашу мудрість.


10) Які новели закладені в іншому законопроекті "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" є найпринциповішими?


Цей законопроект прийнято лише у першому читанні і буде допрацьований до другого, в тому числі, враховуючи новели альтернативних законопроектів. Ключове - визнання РФ країною - агресором. Чому саме зараз? Бо кілька років тому навіть наші найближчі союзники і партнери закликали до стриманості і не сприймали визнання істити публічно.


Так само як не сприймали нашої ініціативи про миротворчу місію на Донбасі. Сьогодні час інший і всім вже все зрозуміло про РФ. А прийняття цього закону допоможе нам бити по РФ в міжнародних судах і в діалозі по миротворчій місіі, де апріорі не може бути жодного росіянина, громадянина краіни- агресора.


11) Чому в законі розділені питання Криму і Донбасу?


Ми однаково боремося за повернення Доньасу і Криму, але навіть в міжнародному праві ситуація з цими вкраденими украінськими територіями визначається різною термінологією: Крим анексований, на Донбасі повзуча анексія, росіяни відмовляються визнати там свою присутність.


Методологія повернення цих територій також буде різною, це очевидно. Нам потрібно зафіксувати законодавчо росіську присутність на Донбасі, виділити в один блок, що є спільного в ситуаціях з Кримом і Донбасом (порушення прав людини окупантами, рівне ставлення Украіни до громадян, які в окупаціі) і виокремити те, що відрізняє. Зокрема застосування військовоі компоненти на Донбасі, де продовжується терор росіян і контрольованих ними банд.


Над допрацюванням цих новел я і колеги займемося наступного тижня. Й тут я відкрита до співпраці і обговорення з усіма.


12) Чому за цей законопроект не голосували Батьківщина, Опоблок, Самопоміч?


Питання до них. Але воно риторичне .....


P.S. Серед сотень дзвінків в ці дні один був особливо важливим для мене - від Володимира Павловича Горбуліна. Підтримав, що не зірвалася, коли з усіх боків тягнулися руки вирвати мій мікрофон , й ключове- сказав, що найважче, це мати позицію і іі публічно відстоювати в океані критики і популізму. Але так правильно, бо так потрібно краіні.






^ Догори | УКР | РУС
   Головна | Новини | Публікації | Колонки | Блоги
©2000-2015 "Українська правда"