| КОЛОНКИ |
Прихований старт передвиборчої кампанії лідера "ОЕ" йшов із "попереджувальною" інформатакою з боку влади. Але вона лише чіткіше проявила сильні і слабкі сторони співака в ролі політика.Про політичні перспективи лідера гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука активно заговорили наприкінці травня 2017 року. Тоді "Українська правда" опублікувала матеріал з даними "закритих соцопитувань", якими оперують в Адміністрації президента.
У статті, зокрема, йдеться, що Вакарчук є третім за популярністю "кандидатом" у президенти і поступається тільки чинному главі держави Петру Порошенку та лідерці "Батьківщини" Юлії Тимошенко.
Ця публікація не зробила Вакарчука об’єктом політичних дискусій. Розмови про його політичне майбутнє поновилися через три місяці – 26-го серпня. На прес-конференції у Харкові співак закликав українців зосередитися на державних проблемах і припинити "мовну війну".
Вакарчук також оголосив, що "ОЕ" бере "творчу відпустку" на рік.
Частина користувачів соцмереж сприйняла це як підготовку до виборів.
У період з 26 серпня по 4 вересня у соцмережах стався сплеск кількості публікацій про лідера "ОЕ". За цей час сумарно у Facebook i Twitter було написано 19 тисяч постів і коментарів про співака від 2 тисяч користувачів.
Центр контент-аналізу порівняв зміст постів до і після початку інформаційного сплеску: з 18 по 25 серпня і з 26 серпня по 4 вересня. До вибірок потрапили дописи користувачів, які мають понад 2000 підписників – це 167 і 538 публікацій за два періоди відповідно.
У підсумку можемо стверджувати, що проти Вакарчука, імовірно, було проведено неінтенсивну інформаційну кампанію. Вона знайшла підтримку аудиторії, але не перекреслила його передвиборчих перспектив.
Кампанія чи ні?
Після 26 серпня ми зафіксували у соцмережах дві хвилі негативу, спрямованих проти Святослава Вакарчука.
У першій (до 2 вересня) ключову роль відіграли так звані "мовні активісти", зокрема К.Чепура (12 тис. підписників), А.Ніцой (4 тис.), сторінка Mova (97 тис.). Вони критикували співака за неоднозначні заяви щодо мовного питання і демонстративного виступу з російською піснею в Одесі.
Згодом у мережі активізувалося обговорення можливої участі С.Вакарчука у президентській кампанії.
Одночасно співака почали звинувачувати у непатріотичності через його заяви щодо погрому магазину "Емпоріум". До критики долучилися топ-блогери з різних "таборів": Анатолій Матіос (19 тис. підписників), Рустем Адагамов (174 тис.), Олександр Аронець (40 тис.) і Євгеній Чурсін (16 тис.).
Якщо перша хвиля інформаційної активності виглядає природною, бо однакові меседжі лунали з боку досить тісного кола однодумців, то друга – має певні ознаки скоординованості, адже до неї одразу долучилися з десяток топ-блогерів з різних сфер.
Водночас нами не зафіксовано грубої Facebook-кампанії, коли, як це часто буває, одні й ті ж користувачі масово залишають приблизно однакові негативні коментарі під різними постами.
Зазначимо, що далеко не всі лідери думок критикували Вакарчука. Підтримали його, зокрема, Мустафа Найєм, Євгеній Черняк (47 тис.), Єлизавета Богуцька (51 тис.) і Михайло Бродський (12 тис).
Навіть, якщо кампанія проти лідера "ОЕ" дійсно існувала, а її замовниками були потенційні політичні опоненти, вона лише посилила природну реакцію користувачів соцмереж.
Активна частина суспільства критично поставилася до заяв співака, звинувативши його у банальності ("капітан очевидність") і в браку патріотизму.
Негативні пости лідерів думок мали по кількасот коментарів та репостів. Отже, чимало користувачів не лишились байдужими до теми і були згодні з негативною оцінкою політичних заяв співака.
Таким чином, наразі користувачі оцінюють політичні перспективи музиканта не надто оптимістично.
Разом з тим при детальному аналізі контенту постів, присвячених співакові, можна побачити, що попри велику частку негативу ця кампанія не була однозначно шкідливою для його іміджу. Вона актуалізувала персону Вакарчука, давши привід висловитися як його прихильникам, так і критикам.
Цікаво, що і до, і після активізації обговорення особи Вакарчука, користувачі порівнювали його винятково з митцями: Іво Бобулом, Русланою, Крісом Рі, а от протиставляли його лише політикам.
Ці протиставлення бували як позитивними, так і негативними стосовно лідера "ОЕ". Скажімо, деякі дописувачі стверджували, що С.Вакарчук не зможе керувати державою, як Ю.Тимошенко.
Але в будь-якому разі це означає, що в аналізованих постах він сприймається як альтернатива, щось відмінне від чинної політичної еліти.
Отже, небайдужість Facebook-аудиторії до лідера "ОЕ" потенційно може бути гарним плацдармом для старту передвиборчої агітації. Тільки важливо і надалі підбирати меседжі, що відповідають інтересам цієї частини виборців.
З огляду на те, що влада часто обмежує доступ потенційних конкурентів до телеефірів, Святославу Вакарчуку у своїй риториці варто орієнтуватися не на аудиторію телебачення, а на активну частину суспільства.
Крім того, йому також не слід копіювати зосереджені на SMM піар-стратегії європейських політиків, бо українські реалії дещо інші.
Повну презентацію про цю подію дивіться тут.
Артем Захарченко, Олексій Півторак, Центр контент-аналізу, спеціально для УП