| КОЛОНКИ |
Послухати Порошенка покликали лише журналістів з каналів Віктора Пінчука, Ріната Ахметова і Фірташа-Льовочкіна. Та, врешті, головне ж не кого покликали, а для чого. Так от, посил перший: блокаду породила блокада; посил другий: виборів не буде. Якщо не можеш подолати якийсь рух – очоль його.
Приблизно так у середу в Україні реагували на новину, що головний противник блокади Донбасу Петро Порошенко ініціює повну блокаду того ж Донбасу.
Зібрана в екстреному режимі Рада нацбезпеки і оборони вранці 15 березня схвалила "ініціативу президента", і уже з першої години дня середи Україна офіційно оголосила, що ніякий транспорт не їде в/з ОРДЛО.
При цьому за таке рішення на РНБО проголосували люди, які за останні тижні витратили масу часу і паперу, щоб довести шкідливість блокування непідконтрольного Донбасу.
Поворот у позиції владної верхівки був настільки кардинальним, що тлумачити його мусив сам Порошенко. Так би мовити, на правах глави Штабу блокади.
Позаяк за останній рік президент начисто відвик від спілкування з більш-менш широким колом журналістів, то його "діалог з країною" відбувся у досить вузькому товаристві.
Послухати Порошенка покликали лише журналістів з каналів Віктора Пінчука, Ріната Ахметова і Фірташа-Льовочкіна.
Навіть представнику "5 каналу", не чужого Порошенкові ЗМІ, за столом місця не знайшлось, не кажучи уже про когось із, скажімо, "1+1" Ігоря Коломойського, яких навіть Янукович "не забував".
Та, врешті, не в цьому суть. Головне ж не кого покликали, а для чого.
І тут варто зупинитись на кількох головних посилах, зроблених Порошенком в ході згаданого короткого інтерв’ю.
Посил перший: Блокаду породила блокада
"Організатори блокади були не на блокпостах, і це були не добровольці", – сказав президент.
На його думку, усе, що відбувалось на шляхах біля лінії зіткнення можна повністю описати словами "три піарних редути", на яких стояли обдурені політиканами активісти.
Головним замовником усього цього дійства була, звичайно, Росія. Хоча безпосередні виконавці могли переслідувати і кожен свої політичні цілі – "додертися до влади". Інакше як пояснити той факт, що прем’єр Гройсман запропонував організаторам провести переговори, а вони від них відмовились?
"Вони вийшли з переговорів, бо переговорів їм не потрібно. Потрібен піар, потрібен конфлікт, потрібна дестабілізація внутрішньополітичної ситуації в Україні. І це ще один доказ того, що сценарій цього писався не в Україні. І щирі, відкриті, прозорі почуття добровольців, всіх, хто щиро підтримував ці дії, були просто використані", – сказав президент.
Але якщо хтось думає, що організація блокади минеться непоміченою, то Порошенко обіцяє покарати винних:
"Уряд має порахувати, мінімізувавши втрати, і проінформувати суспільство про ціну, яку заплатить Україна за ці безвідповідальні дії. І за це заплатять не лише ватажки так званих ДНР-ЛНР, але й політичні сили, які взяли на себе відповідальність за блокаду. Це – "Батьківщина", це "Самопоміч". Народ має право знати своїх "героїв".
Але головна провина, яку Порошенко ставить на карб, і доволі резонно, організаторам блокади – це легітимізація захоплення українських підприємств:
"Коли почалася так звана блокада, то це було використано для того, щоб, перше, виправдати рішення РФ визнавати паспорти т.з. "ДНР-ЛНР", реєстраційні документи, автомобільні номери. Виправдовувались, мовляв, ті ж блокують, а людям же треба якось жити далі… І друге – захоплення українських підприємств, передача їх олігархам російським або тим, хто втік з України, на кшталт Курченка".
Минаючи лірику про "острови і якорі України", це був чи не єдиний справді серйозний аргумент президента.
Заводи і шахти, стадіони чи готелі Ахметова, до останнього часу, попри все, працювали, платили податки і видавали зарплати сотням тисяч людей.
Тепер же, коли вони захоплені бойовиками, то податків Україні точно ніхто віддавати не буде, а зарплати людям платити буде ні з чого. Банально тому, що ці підприємства вимушені будуть зупинитись, адже амортизаційні запаси дуже обмежені.
Особливо, якщо взяти до уваги обіцянку Порошенка добитися санкцій для будь-якої російської компанії, яка здумає купувати продукцію "вкрадених підприємств".
Які соціальні і економічні наслідки могтиме мати зупинка усіх цих виробництв, поки що навіть уявляти страшно. Бо якщо "зрубати бабла" той же Курченко ще гаразд, то уже вирішувати проблеми голодних людей навряд. Скільки б компаній Ахметова йому не перепало.
Звідси, пояснює Порошенко, постала потреба тотальної блокади. І як би хто при цьому не усміхався, а логіка цих дій залізна. Якщо навіть причиною експропріації ахметівських підприємств стала не перша блокада, то без другої блокади їх вирішити годі. Про це і заявив Порошенко:
"Ми говоримо, поверніть підприємства українським власникам, забезпечте перший та другий пункт Мінських угод, це означає припинення вогню й відведення важкої техніки і артилерії, і ми знімаємо обмежувальні заходи".
Посил другий: Виборів не буде
За останні два роки політ-технологи різних груп впливу "призначали" дату дострокових виборів Ради по кілька разів на рік. З моменту загострення блокади і включення у цю гру Ігоря Коломойського, розмови про перевибори залунали з новою силою.
От тільки той, у чиїх руках зберігається єдиний ключ, який відкриває цю скриньку, гратись у нові вибори не має ні найменшого наміру.
Ще раз для всіх президент повторив свою позицію і під час інтерв’ю:
"Оскільки, відповідно до Конституції, рішення про дострокові парламентські вибори і про розпуск парламенту приймає виключно президент України, я хочу заспокоїти всіх опозиціонерів і наголосити на тому, що жодних дострокових парламентських виборів, у яких зацікавлена Росія, я їм не подарую".
І хоч слова такі Порошенко уже говорив, але в ситуації, коли він за день зумів перехопити ініціативу у противників і осідлати головну тему для створення напруги, вони прозвучали трохи і "по-новому".
Мовляв, друзі, гарна спроба, але до 2019-го можна видихнути.
Якщо врахувати короткий привіт Коломойському стосовно його трьох паспортів, які, за задумом Порошенка, можуть коштувати олігарху українського громадянства, то це, власне, і все інтерв’ю.
Бо про долю свого ставленика Романа Насірова Порошенко, виявляється, нічого не знає. І дуже, до речі, цим втішений. Стосунки з США розвиваються так динамічно, що у президента просто забракло слів, щоб повідомити, коли ж відбудеться його зустріч з Трампом. А транш МВФ буде скоро.
І на останок, просто щоб не ніхто не забув, Україна тепер не човен, а літак з двома крилами: демократією і порядком.
Роман Романюк, УП