Верховна тирада: 450 лозінських (с) сучукрсуд ТИРАДА, -и, ж. Довга фраза, багатослівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні. // Монолог такого характеру в романі, п'єсі.

Сьогодні о 12-30 Печерський суд мав слухати справу за позовом такого собі Ковальського М.І. до "Української правди" та Сергія Лещенка. Наскільки я розумію, справа ось у чому:

Таємниці слідства в справі Лозінського

09.07.2009 20:05 ___ Сергій Лещенко, УП

Версія для друку Додати коментар [ 179 ]

________________________________________

У слідчих в справі про вбивство Валерія Олійника поступово вимальовуються ролі, які виконували учасники подій в Голованіському лісі.

Зокрема, колишньому керівнику Голованіської міліції Михайлу Ковальському змінили статті Кримінального кодексу, за якими йому висунуто обвинувачення.



Можна було б написати про нову тенденцію позовів таких собі правоохоронців до ЗМІ – колядник Зварич судиться з десятками газет, пан Ковальський – з УП... Але я вже про це писав, коли з "Обзором" почав судитися голова Окружного адмінсуду Києва Олег Бачун.

Що спільного між Бачуном та Ковальським і звідки я знаю про засідання сьогодні? Позови обох слухала така собі суддя Печерського суду Світлана Волкова, звільнена Верховною Радою за порушення присяги судді ще два роки тому. А сьогодні був останній день, коли я міг подати до Верховного суду касаційну скаргу на рішення Волкової за позовом Бачуна до видавця "Газети "Обзор", тому я прийшов до Печерського суду, щоб нарешті зробити копію її рішення від 14 січня цього року – без копій оскаржуваних рішень ВСУ нічого не приймає, а в Апеляціійному суді, де справа перебувала декілька місяців, не дають робити ксерокопії.

Голова Печерського суду Інна Отрош, коли я письмово просив її повідомити мене про дату слухання Волковою справи за позовом Бачуна, також письмово рекомендувала мені щоденно читати списки всіх справ в обох приміщеннях цього суду на Хрещатику та на вулиці Гайцана.

Звісно, щодня я це не роблю – мене взагалі в Україні понад два місяці не було. Але на День незалежності я повернувся і вже сьогодні відчув смак справжньої незалежності судової системи України – щоправда, із запізненням саме на два місяці. Тому що ще 25 червня київські суди зробили чергові дуже інноваційні кроки з правосуддя.

Крок перший. 25.06.09 Апеляційний суд Києва під головуванням судді Вербової розглянув мою апеляційну скаргу на ухвалу судді Печерського суду Максима Оніщука – племінничка міністра юстиції. Не буду писати про суть позову – лише зазначу, що він стосується трудового спору. Постановляючи свою ухвалу, суддя Оніщук зазначив, що "виявлені судом недоліки не усунуто – нової редакції позовної заяви з усуненими недоліками, на які вказано судом та її копії для відповідача не надано". Саме тому він відмовився розглядати мій позов. Проте ухвала Апеляційного суду від 25 червня констатує: "Свірко Ю.В. подав до суду оригінал позовної заяви у новій редакції".

Ви скажете, що суддю Оніщука спіймали на брехні? Так, але це не є підставою для скасування його ухвали – її залишили без змін.

Крок другий. Також 25.06.09 Апеляційний суд Києва під головуванням судді Антоненко розглянув мою апеляційну скаргу на рішення судді Печерського суду Світлани Волкової за позовом вже згаданого судді Бачуна до видавця "Обзора".

Апеляційний суд частково задовольнив мою апеляційну скаргу, скасувавши рішення Печерського суду в частині зобов'язання ТОВ "Видавництво "Телеграаф Ньюз Медіа" опублікувати резолютивну частину рішення Печерського суду та ухваливши в цій частині нове рішення наступного змісту:

В задоволенні позовних вимог Бачуна Олега Володимировича про зобов'язання ТОВ "Видавництва Телеграф Ньюз Медіа" принести йому вибачення у зв'язку з незаконним використанням у газеті "Обзор" фотографії із його зображенням під час здійснення правосуддя – відмовити.

Спочатку я подумав, що справедливість таки є: "Бачун НЕ коррупционер? Ну НЕ извините!"

Але в тексті рішення Апеляційного суду були інші анекдоти – зокрема, там нібито українською мовою написано, що "питання здійснення підготовки та випуску у світ газети "Обзор" відповідно до Статуту ТОВ "Видавництво "Телеграф Ньюз Медіа" покладено на товариство як видавця, розповсюджувача та редакцію, а не особисто головний редактор Свірко Ю.В.".

А далі – що "Бачун О.В. просив зобов'язати ТОВ "Видавництво "Телеграф Ньюз Медіа" принести йому вибачення у зв'язку з незаконним використанням у газеті "Обзор" фотографії із його зображенням під час здійснення правосуддя, проте чинним законодавством такий спосіб порушеного немайнового права особи не передбачено".

Отакої! Спосіб порушеного права не передбачено. Цю фразу треба зробити статтею 1 конституції від Ющенка, який сказав, що готовий вислухати кожного українця. Мабуть, саме тому на другий строк зібрався – щоб встигнути кожного вислухати. Хоча що там слухати? Хіба ви не знаєте, що про Ющенка нині говорять?

Ну й остання цитата про Бачуна. "Про спростування будь-якої інформації позивач не просив, своїх позовних вимог протягом розгляду справи по суті не змінював і не доповнював". Якщо Бачун не просив про спростування та в отриманні вибачень йому відмовлено, то чому залишилося в силі рішення Волкової покарати видавця газети на 20 тисяч гривень? А відповідь проста: для українського судді головне – це гроші, і ви це знаєте.

Крок третій. 25.06.09 голова Печерського суду Інна Отрош написала мені дивного листа аж з трьома вих. NN8-С-229, 8-С-229/п та 8-С-229/п1. Друга сторінка листа присвячена тому, як зникла моя апеляційна скарга, яку спочатку неправильно надіслали до Апеляційного суду, а після повернення справи до Печерського вона "була відсутня".

Пані Отрош пише:

Встановлені порушення обговорені особисто головою суду Отрош І.О. та заступником голови суду Рейнарт І.М. з вказаними працівниками, яким вказано на допущені порушення, роз'яснено неприпустимість та негативні юридичні наслідки таких помилок...

Проте головне в її листі – це початок.

Щодо повноважень судді Волкової С.Я. Суддя Волкова С.Я. здійснює повноваження судді на підставі постанови Верховної Ради України від 08.07.2005 про обрання її на посаду судді безстроково і на даний час є повноважним суддею Печерського районного суду м. Києва. Постанова Верховної Ради України від 07.06.2007 щодо звільнення судді Волкової С.Я. з посади судді – визнана протиправною та скасована постановою Оболонського районного суду м. Києва від 10.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2007. Вказані судові рішення набрали законної сили і є чинними.

Перекладаю з юридичної мови: Верховна Рада – це збіговисько 450 лозіньских, тобто протиправне угруповання, яке посягнуло на незалежність українських суддів.

Залишається тільки одне запитання: чому Оболонський суд чи наша найкраща суддя Волкова досі не скасували саму Верховну Раду?

Якщо ви не вважаєте це запитання риторичним та ще не стомилися від юридичної мови, пропоную почитати повний текст згаданої ухвали на користь Волкової, яка судитиме УП та Лещенка.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа N22а-7599/07

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2007 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Денісова А.О.

Суддів: Бараненка І.І.

Маслія В.І.

при секретарі Мальцевій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вищої ради юстиції та Верховної Ради України на постанову Оболонського районного суду міста Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України та Вищої ради юстиції про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії,

ВС Т А Н О В И В

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2007 р. позов задоволено. Постановлено визнати протиправними та скасувати рішення Вищої ради юстиції N450 від 06.06.2007 р. та постанову Верховної Ради України від 07.06.2007 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з порушенням процедури прийняття зазначених рішень.

На вказану постанову суду відповідачі подали апеляційні скарги.

Верховна Рада України в апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити з тих підстав, що постанова про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва не стосувалася дисциплінарної відповідальності судді, а мала місце конституційна оцінка Верховною Радою України факту порушення присяги суддею. На думку апелянта вирішення даного спору віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Апелянт також вважав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення Печерського районного суду м. Києва до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Вища рада юстиції в апеляційній скарзі також просила постанову суду скасувати, а справу направити на новий розгляд з тих підстав, що судом першої інстанції не доведені обставини, що мають значення для справи, її розгляд здійснювався упередженим складом суду, а також, що подання Вищої ради юстиції не є нормативно-правовим актом, який можна оскаржити в порядку адміністративного судочинства, оскільки вказане рішення не зачіпає прав, свобод та інтересів громадян та не має міжвідомчого характеру.

Представники ОСОБА_1 вважали апеляційні скарги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити.

Суд¸ вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, єдиною підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді стало допущення, на думку відповідачів, колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_3, суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порушень норм чинного законодавства при винесенні ухвали про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України, треті особи Голова Верховного суду України, Голова Вищого адміністративного суду України, Голова Вищого господарського суду України, Рада суддів України, Рада суддів адміністративних судів України, Рада судді господарських судів України та Вища рада юстиції, про визнання незаконним та скасування постанови Верховної Ради України від 30.05.2007 р. "Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад".

До такого висновку відповідачі дійшли на підставі довідки про перевірку відомостей, викладених у депутатському зверненні народних депутатів України Сокола А.О. та інших щодо неправомірних дій суддів Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4при розгляді справи за позовом ОСОБА_2про зупинення дії постанови Верховної Ради України від 30 травня 2007 року "Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад". Вказана довідка була складена членом Вищої ради юстиції Задорожним О.В.

Відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Одним із основних засад судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (ст.129 Конституції України, ст.7 КАС України).

На час складання вказаної вище довідки ухвала Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2007 р. не була скасована або змінена в установленому законом порядку, так саме як і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Вказане судове рішення було ухвалене іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Не дивлячись на це, член Вищої ради юстиції Задорожний О.В. у довідці від 04.06.2007 р. про перевірку відомостей, викладених у депутатських зверненнях народних депутатів України Сокола А.О. та інших щодо неправомірних дій суддів Печерського районного суду м. Києва при розгляді справи за позовом ОСОБА_2про зупинення постанови Верховної Ради України від 30.05.2007 р. "Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад", дійшов висновку, що суддями ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 при прийнятті справи до свого провадження, попередньому її розгляді і застосуванні заходів забезпечення позову були порушені вимоги чинного законодавства України та допущена несумлінність при виконанні своїх службових обов"язків, що потягло за собою істотні наслідки.

На вказані порушення вимог законів Вища рада юстиції належним чином не реагувала, а навпаки погодилася з ними і 06.06.2007 р. звернулася з поданням до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв"язку з порушенням присяги судді.

В поданні до Верховної Ради України Вища рада юстиції послалася на те, що суддями ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 при прийнятті справи до свого провадження, попередньому її розгляді та застосуванні заходів забезпечення позову були порушені вимоги чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 2, 104, 105, 106, 107, 110, 111, 117 КАС України. На цій підставі був зроблений висновок про допущення суддями несумлінності при виконанні своїх службових обов"язків, що потягло за собою істотні наслідки (які саме в поданні не зазначено). Наведене на думку Вищої ради юстиції (далі пряма мова) "... викликає сумнів у об"єктивності та неупередженості вказаних вище суддів при здійсненні правосуддя".

З викладеного вбачається, що Вища рада юстиції дійшла висновку про необ"єктивність та неупередженість суддів на підставі наявних у неї сумнівів, а не конкретних фактів. Крім того, при оцінці прийнятого судом рішення Вища рада юстиції вийшла за межі наданих їй повноважень, перебрала на себе функції суду апеляційної інстанції і фактично визнала незаконною ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2007 р. про забезпечення позову, в той час як ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 р. зазначена ухвала залишена без змін.

З огляду на викладене суд вважає, що при зверненні з подання до Верховної Ради України Вища рада юстиції допустила порушення вимог п.п.1 – 10 ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких суб'єкти владних повноважень повинні приймати рішення або вчиняти дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких умов постанова Верховної Ради України від 07.06.2007 р. N1144-V про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв"язку з порушенням нею присяги судді є незаконною як така, що прийнята на підставі подання Вищої ради юстиції прийнятого з порушеннями вимог чинного законодавства.

Твердження Верховної Ради України, що оскаржувана постанова має конституційно-правову природу, а тому не може бути предметом розгляду в суді загальної юрисдикції є безпідставними і необґрунтованими і не можуть бути взяті до уваги з огляду на слідуюче.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В своїй ухвалі від 19.06.2007 р. у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Конституційного Суду України" від 1 травня 2007 року N370 Конституційний Суд України зазначив, що постанови Верховної Ради України є підзаконними актами, а тому вони можуть перевірятися на відповідність не тільки Конституції, а й законам України.

Представники ОСОБА_1 в цій частині суду пояснили, що позивачка звернулася до суду саме з приводу незаконності постанови Верховної Ради України, а не її конституційності.

Суд вважає безпідставними твердження апелянта, що рішення Вищої ради юстиції не є нормативно-правовим актом, який можна оскаржити в порядку адміністративного судочинства, оскільки вказане рішення не зачіпає прав, свобод та інтересів громадян та не має міжвідомчого характеру.

Відповідно до ст.131 Конституції в України діє Вища рада юстиції, статус та повноваження якої визначені ЗУ "Про вищу раду юстиції". На виконання покладених на неї повноважень Вища рада юстиції приймає відповідні акти, зокрема, подання про звільнення суддів з посади (ст.27 Закону). За невиконання чи несвоєчасне виконання актів Вищої ради юстиції посадові особи несуть відповідальність згідно із законом (ст.28 Закону).

Викладене свідчить, що подання Вищої ради юстиції до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади є правовим актом індивідуальної дії, на який відповідно до ст.17 КАС України поширюється компетенція адміністративного суду.

В судовому засіданні представник Верховної Ради України з підстав невірного вирішення заявлених клопотань, а представник Вищої ради юстиції з підстав продовження розгляду справи після 18.00 заявляли клопотання про відвід всьому складу суду.

В ст.27 КАС України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Із заявлених клопотань таких підстав не вбачається, а тому суд першої інстанції обгрунтованно відмовив в їх задоволенні.

В матеріалах справи також відсутні будь-які дані, які б свідчили, що справа була розглянута і вирішена неповноважним складом суду, у зв"язку з чим апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно незалучення судом першої інстанції Печерського районного суду м. Києва до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд апеляційної інстанції виходить із слідуючого.

Згідно із ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. Оскільки ОСОБА_1 не заявляла вимог про присудження заробітної плати, іншого грошового утримання або інших позовних вимог, вирішення яких може вплинути на права та обов"язки Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції обгрунтованно не залучив вказаний суд до участі у справі в якості співвідповідача чи третьої особи без самостійних вимог.

На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Верховної Ради України та Вищої ради юстиції залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя

Судді: 404