Костянтин Матвієнко: Архієрейський Собор Президента?

Завтра у Києво-Печерській Лаврі має відбутися зустріч ієрархів Російської Православної Церкви в Україні з Президентом Петром Порошенком. Назагал, у світській державі з республіканською формою правління, ця подія мала б стати сенсацією. Однак для сучасної України у ній немає нічого надзвичайного, бо Президент вже взяв активну участь у контактах із Вселенським Патріархом в процесі надання Українській Православній Церкві помісного статусу.

Роль Петра Порошенка не обмежилася посередницьким функціями. Від імені держави, 3 листопада, він уклав угоду із Вселенським Патріархом Варфоломієм, що зокрема, передбачає неодмінність визнання автокефального статусу для українського православ'я. Зрозуміло, що Конституція не дає Президенту повноважень для таких дій. Разом з тим, "церковно-історичний фронт" у війні з Росією набуває дедалі більшого символічно-цивілізаційного значення. Недарма питанню "української автокефалії" було повністю присвячене засідання РНБО Росії під головуванням Володимира Путіна, що відбулося 13 жовтня. Тому таку активність Петра Порошенка щодо цієї проблеми можна, якщо не вважати цілком конституційною, то зрозумілою, принаймні з політичної точки зору в умовах війни.

Проте, завтрашню зустріч у Лаврі (куди, якщо вірити повідомленням ЗМІ, єпископів Московського Патріархату зобов'язали прибути в обов'язковому порядку) важко назвати такою, що відповідає конституційним вимогам невтручання держави у справи свободи совісті громадян.



Зрозуміло, що, коли йдеться про пряму підривну діяльність представників будь-якої з релігійних, наприклад, спільнот, надто в умовах війни, то держава мусить втручатися у їхню діяльність, але в межах закону за допомогою своїх правоохоронних органів. Відомо, що мають місце чимало повідомлень стосовно антиукраїнської діяльності служителів Російської Православної церкви. Наведемо бодай 3 з них: 1; 2; 3...

Якщо подібні факти справді є об'єктивними та подекуди містять ознаки злочинів, то вони підлягають розслідуванню та судовому розгляду. То чи варто Президенту на такому інформаційному тлі проводити масштабну зустріч з повним архієрейським складом РПЦ в Україні? Враховуючи також і той факт, що ця зустріч є сумнівною з точки зору Конституції.

Вочевидь, що мета означеного заходу полягає у залученні архієреїв РПЦ до участі у Соборі українських єпископів, результатом якого стане постання у світі п'ятнадцятої Православної Церкви – Української.

Для її утворення цілком достатньо єпископів, висвячених у Київському Патріархаті та в Українській Автокефальній Православній Церкві. Ніхто не заборонятиме ієрархам РПЦ, які підтримують ідею незалежності Української Церкви від Москви, приєднатися до неї після завершення усіх канонічних процедур її становлення. Залучення ж єпископів РПЦ до участі в Соборі, який може відбутися ближчим часом, значно ускладнить його підготовку і проведення, додавши непотрібної внутрішньої конфліктності "під патронатом Президента", і таким чином поставить під загрозу його позитивний результат.

Насамкінець: важко уявити участь у завтрашній зустрічі, зокрема, митрополитів: Симферопольського Лазаря, Феодосійського Платона, Луганського Митрофана, Донецького Іларіона, Горлівського Митрофана, архієпископа Джанкойського Аліпія та їхніх вікаріїв. Нагадаємо, що на сайтах трьох єпархій Криму немає і згадки про їхню належність до УПЦ МП.