Дар'я Каленюк: Номінальний утримувач: інвестиції чи чорна діра для брудних грошей

У травні 2018 парламент ухвалив законопроект, який, за словами прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, допоможе залучити в Україну 100 млрд грн інвестицій.

Цей закон запровадив концепцію номінального утримувача, через якого іноземці зможуть набагато простіше без зайвих бюрократичних бар'єрів купувати в Україні цінні папери.

Відбуватися це має так: іноземний інвестор звертається до іноземного банку, який від власного імені відкриває рахунки в Україні і купує українські цінні папери – наприклад, ОВДП чи акції підприємств. Такий іноземний банк матиме статус номінального утримувача (номіні) в Україні.

Проблема лише в тому, що реальний інвестор, який стоятиме за номінальним утримувачем, може залишатися анонімним для українських фінансових установ та правоохоронних органів.

Цим статусом зможе скористатися як чесний бізнес для економії на бюрократичній тяганині, так і будь-хто із санкційного списку або нечистих на руку політиків чи чиновників з метою легалізації злочинних капіталів.

Хоча формально закон говорить, що особи із санкційного списку не зможуть скористатися інститутом номінального утримувача, наразі немає реального механізму розкриття кінцевих бенефіціарних власників цінних паперів, придбаних номіні.

Це створює чорну діру в національній системі протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Ідентифікувати російських або українськийх клептократів, котрі ховатимуться в офшорах за складною корпоративною системною власності та номінальними директорами, буде практично неможливо навіть для правоохоронних органів.

І цей закон вступає в силу 24 листопада – уже за кілька тижнів.

Нейтралізувати описані ризики мала би Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

Саме Нацкомісія зобов'язана розробити підзаконні нормативно-правові акти на виконання закону, а саме визначити вимоги до іноземного номінального отримувача, до обсягу інформації про іноземного інвестора, яка має зберігатися в Україні, та до інформації про кінцевого бенефіціарного власника придбаних номіні цінних паперів, яка має надаватися на вимогу українських правоохоронних органів.

Якщо НКЦПФР не встановить таких вимог, номіні зможе цілком законно і безкарно ігнорувати запити правоохоронних органів про кінцевих бенефіціарів цінних паперів.

Українські банки також не матимуть такої інформації. Українським правоохоронцям залишатиметься надсилати за кордон запити про міжнародну правову допомогу, відповіді на які можна чекати роками.

Автори законопроекту свідомо вирішили звести до нуля інформацію про кінцевого бенефіціара цінних паперів, придбаних номіні.

Більше того, вони кажуть, що іноземні банки значно краще виконують вимоги фінансового моніторингу, дотримуються стандартів ФАТФ, а отже, цілком якісно перевіряють доброчесність своїх клієнтів, перш ніж братися за роль номіні. Проте це твердження не відповідає дійсності.

Нещодавній скандал з Danske bank лише вчергове підтвердив хибність такої презумпції.

Через Естонське відділення найбільшого банку Данії за 2005-2015 роки вивели з країн колишнього Радянського Союзу близько 235 млрд доларів підозрілих коштів.

Банк країни, яка вважається однією з найменш корумпованих відповідно до Індексу сприйняття корупції Трансперенсі Інтернешнл, особливо не переймався виконанням вимог законодавства щодо повної ідентифікації клієнтів, виявлення серед них публічних діячів та перевірки джерела їхніх статків та доходів. І Danske bank – далеко не виключення з правил.

Нехтувати вимогами фінансового моніторингу дозволяють собі деякі банки інших поважних країн, які декларують дотримання стандартів ФАТФ – наприклад, Австрії, Кіпру, Німеччини.

Покладатися на іноземні банки для виявлення недоброчесних українських чи навіть російських корупціонерів-псевдоінвесторів – неприпустимо. Потрібно надати українським правоохоронцям можливість ідентифікувати кінцевих бенефіціарів інвесторів у цінні папери.

Наразі Нацкомісія не пропонує встановити додаткові вимоги до іноземних банків, які можуть стати номіні. Тому такими номінальними утримувачами цілком реально можуть стати банки-мийки з країн Європейського Союзу.

Утім, вирішити проблему – просто. НКЦПФР має встановити чіткий обов'язок для номінальних утримувачів повідомляти українським депозитарним установам детальну інформацію про встановленого кінцевого бенефіціара – їх клієнта, а також строки надання такої інформації на запит правоохоронних органів у рамках кримінального провадження.

На жаль, наразі такі положення відсутні у проектах актів, опублікованих НКЦПФР для публічного обговорення

Центр протидії корупції подав офіційні пропозиції для НКЦПФР усе ж таки виконати свій обов'язок та привести до ладу правила надання інформації про бенефіціарів номінальними утримувачами.

Власне, таку обіцянку ми отримали від уряду в травні 2018, коли вперше виявили ознаки чорної діри в національній системі протидії відмиванню грошей та забили в тривожні дзвони.

Інакше вже з 24 листопада в Україні запрацює узаконена схема, яка дозволить швидко і без ризиків впливовим корупціонерам легалізувати свій брудний капітал через чорну діру номінального утримувача. І такими клієнтами можуть стати не лише українські, а й російські клептократи.